Державне управління закордонними справами - це діяльність органів держави, спрямована на здійснення зовнішньої політики України.

Правове регулювання зовнішньої політики України закріплено в Конституції України, чинних нормативно-правових актах нашої держави та міжнародних договорах. Стаття 18 Конституції України безпосередньо регулює конституційні засади зовнішньої політики України. В ній закріплено, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Метою зовнішньої політики України є забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загальновизначеними принципами і нормами міжнародного права. Основні принципи міжнародного права, закріплені у Статуті ООН, вважаються загальновизнаними. Законодавство України має відповідати загальновизнаним нормам міжнародного права. Згідно із Статутом ООН (1945 р.) Україна взяла на себе відповідні зобов'язання, що вона є миролюбивою державою, які відображено в Декларації про державний суверенітет України. У ст. Х Декларації закріплено, що "Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах". Крім цього, в Декларації передбачено, що "загальновизнані норми міжнародного права є частиною права України". Із змісту відповідних норм Конституції України випливає заборона для

543

державних органів укладати міжнародні договори, що суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права.

Засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності визначаються виключно законами України (п. 9 ст. 92 Конституції України). Крім цього, зовнішня політика України здійснюється згідно з актами національного законодавства: Основними напрямками зовнішньої політики України[287], законами України від 20 вересня 2001 р. "Про дипломатичну службу України"[288], від 21 січня 1994 р. "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"[289], від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"[290], від 21 червня 2001 р. "Про біженців"[291], "Про державну таємницю"[292] в редакції Закону від 21 вересня 1999 р., Правилами оформлення і видання паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення від 31 березня 1995 р. (у редакції 24 березня 2004 р.)[293], Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію від 29 грудня 1995 р.[294], Положенням про посвідчення особи на повернення в Україну 25 серпня 2004 р.[295], Положення про дипломатичне представництво України за кордоном від 22 жовтня 1992 р.[296], Консульським статутом України від 2 квітня 1994 р.[297] та ін.

Зовнішньополітична діяльність України є офіційною діяльністю, яку здійснюють уповноважені органи України і яка спрямована на виконання зовнішньої функції держави. У сфері офіційних міжнародних відносин України всі уповноважені органи здійснюють свою діяльність від імені держави в цілому. Повноваженнями у цій сфері згідно з Конституцією України наділені Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ України та інші міністерства (наприклад, Міністерство економіки України),
 

 
а також зарубіжні органи (дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва).

У сфері зовнішніх зносин представницькі функції виконує Президент України. Згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, представляє державу у сфері міжнародних відносин, відвідує з офіційними і неофіційними візитами зарубіжні країни, бере участь у роботі міжнародних форумів тощо, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори і укладає міжнародні договори України. Президент України і Кабінет Міністрів України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України, приймають рішення про визнання іноземних держав. Крім цього, за п. 5 ст. 106 Конституції України Президент України призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, затверджує положення про них, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням МЗС України. Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства, що передбачено Законом України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство"1.

До повноважень Верховної Ради України у сфері зовнішніх відносин належать: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від імені держав, банків і міжнародних організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; схвалення рішень про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи допуск підрозділів збройних сил інших
 

 
держав на території України та надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України і денонсація міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України відіграє важливу роль у здійсненні зовнішньої політики. Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України у сфері державного управління закордонними справами.