Учасниками (суб'єктами) адміністративних правовідносин є також різноманітні за своїм правовим становищем заклади та установи, які не є органами держави, оскільки не мають державно-владних повноважень. Вони безпосередньо втілюють у життя соціально-культурні, виховні, освітні, наукові, адміністративно-політичні та інші завдання та функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства та держави.

До них належать бюджетні заклади та установи, які створюються у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування. Вони утримуються за рахунок відповідного державного чи місцевих бюджетів (ст. 2 Бюджетного кодексу України)1 і є неприбутковими (тобто такими, що не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) юридичними особами публічного права (статті 85, 167 ЦК України).

Відповідно до основних сфер суспільного життя бюджетні заклади та установи поділяються на соціальні та духовні об'єкти державного управління. Перші надають різноманітні життєво необхідні послуги, здійснюючи діяльність, спрямовану на збереження життя та здоров'я людини, організацію дошкільної, середньої, вищої та спеціальної освіти, створення належних житлових, комунальних, побутових та інших умов життєдіяльності людини, надання соціальної та іншої допомоги (лікувально-профілактичні заклади, освітні установи, установи соціального захисту населення тощо). Другі забезпечують створення та засвоєння духовних цінностей у суспільстві, підвищення освітнього та культурного рівня людей, формування та розвиток свідомості суспільства та окремої людини (культурно-просвітницькі заклади, музеї, театри, засоби масової інформації, архівні установи тощо).

Правовий статус бюджетних закладів та установ визначається низкою правових актів, які регулюють відносини у певних галузях та сферах управління, наприклад: Основами законодавства України про охорону здоров'я[29], Основами законодавства України про культуру[30], законами України "Про соціальні послуги"[31], "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"[32], "Про освіту"[33], "Про наукову і науково-технічну діяльність"[34], "Про бібліотеки і бібліотечну справу"[35], "Про Національний архівний фонд та архівні установи"[36] тощо, а також підзаконними та відомчими нормативно-правовими актами[37].

Так, відповідно до ст. 12 Основ законодавства України про культуру діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян. Ця діяльність здійснюється театрами, філармоніями, професійними творчими колективами, кіностудіями, організаціями телебачення, радіомовлення, кіновідеопрока- ту, видавництвами, редакціями, музеями, художніми галереями (виставками), бібліотеками, архівами, клубними закладами, кінотеатрами, цирками, парками культури та відпочинку, навчальними закладами і науковими установами, позашкільними закладами естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, дизайнерськими, реставраційними центрами і майстернями, історико-культурними, архітектурними заповідниками, заповідними територіями тощо (ст. 21 Основ).

Неприбутковими організаціями у сфері культури є юридичні особи, які здійснюють зазначену діяльність і відповідають критеріям неприбутковості, встановленим ст. 211 цих Основ. Зокрема, така організація може здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.

Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більше ніж утричі перевищувати її надходження за той самий період у вигляді бюджетних коштів, коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданих організації засновником (засновниками) організації, в тому числі у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.

Майно неприбуткової організації у сфері культури може бути передано суб'єктам підприємницької діяльності лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за винятком внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових організацій у сфері культури в межах своїх повноважень, визначених законами України. Так, неприбутковим організаціям у сфері культури надаються пільги по сплаті мита, податків та зборів (обов'язкових платежів), встановлюються податкові та інші пільги фізичним та юридичним особам, що підтримують неприбуткові організації.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучають такі неприбуткові організації на конкурсній основі до виконання загальнодержавних та місцевих програм, що фінансуються з відповідних бюджетів, а також до виконання замовлень для державних та місцевих потреб. Держава також залучає неприбуткові організації у сфері культури до участі у підготовці законопроектів та проектів інших нормативних актів органів влади, репрезентації України у різних сферах міжнародного культурного життя, забезпечує надання інформації, необхідної для реалізації завдань, визначених їх статутами (положеннями).

Органом управління бюджетним закладом, установою є його адміністрація, яка складається з керівника, його заступників, керівників апарату управління, дирекції. Адміністрація діє в межах повноважень, наданих закладу, установі, і реалізує завдання та функції, покладені на відповідний заклад, установу.

Очолює бюджетний заклад, установу його керівник, який призначається на посаду органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, який їх утворив. Керівник державного чи комунального закладу діє від його імені та в його інтересах, розпоряджається майном та грошовими засобами, видає накази і дає розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками. Він підзвітний органу, який його призначив, і несе персональну відповідальність за результати діяльності очолюваного ним закладу, установи.

Державний контроль за діяльністю бюджетних закладів та установ здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у відповідній сфері суспільних відносин перш за все органами, яким вони підпорядковані, а також органами позавідомчого контролю.