Однією з найважливіших особливостей адміністративного процесу є коло охоплюваних ним суспільних відносин. Ця обставина значною мірою передбачає структуру адміністративного процесу.

У цілому адміністративний процес являє собою систему проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого.

Виділення окремих проваджень у рамках адміністративного процесу зумовлене низкою чинників. Перш за все кожне провадження характеризується своїми, притаманними йому метою та колом завдань, що вирішуються для досягнення цієї мети. Дійсно, мета провадження у справах про адміністративні правопорушення одна, а провадження за заявою громадянина - зовсім інша. Згідно з цим слід розрізняти й завдання названих проваджень.

Реальний розподіл адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відображує об'єктивну необхідність суспільного розділення праці та професіональної спеціалізації діяльності різних уповноважених суб'єктів. При цьому виділення конкретних проваджень у рамках адміністративного процесу пов'язане й з необхідністю врегулювання певних, якісно однорідних суспільних відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері й, отже, набувають характеру процесуальних правовідносин.

За функціональною ознакою у структурі адміністративного процесу можна виділити: а) провадження, що мають установчий характер (провадження з утворення державних органів, суб'єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження з відпрацювання та прийняття нормативних актів);

в)  правоохоронні провадження (провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження за скаргами громадян); г) право- наділяючі провадження (провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень).

Виділяють звичайне та прискорене провадження. При цьому прискорене провадження (наприклад, провадження у справі про адміністративне правопорушення) характеризується спрощеною процесуальною регламентацією, мінімальною кількістю процесуальних актів, певною "спресованістю" стадій.

У загальному вигляді при класифікації за індивідуально- конкретними справами систему адміністративних проваджень, що складають структуру адміністративного процесу, можна подати таким чином: 1) провадження з відпрацювання та прийняття нормативних актів; 2) провадження з прийняття індивідуальних актів управління;

1. провадження з оскарження рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, що порушують права громадян; 4) провадження за зверненнями громадян; 5) провадження із застосування адміністративно- попереджувальних заходів та заходів адміністративного припинення; 6) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 7) дисциплінарне провадження; 8) провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень; 9) реєстраційно-дозвільне провадження; 10) провадження з приватизації державного майна; 11) діловодство; 12) установче провадження.

На відміну від інших видів юридичного процесу (цивільного та кримінального) адміністративний процес не може бути зведений лише до правозастосовних функцій. Ця обставина зумовлює наявність у його структурі таких проваджень, як провадження з відпрацьовування та прийняття нормативних актів і провадження з прийняття індивідуальних актів управління. По суті зазначені провадження регламентують порядок підготовки і прийняття підзаконних нормативно-правових актів різного рівня. Впорядкування такого роду процедур, уведення їх у чіткі процесуальні рамки слугують важливою гарантією доцільності і законності підзаконних актів, що видаються у сфері виконавчо- розпорядчої діяльності.

Іншою важливою гарантією законності прийнятих рішень є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, що порушують права громадян. Тому до структури адміністративного процесу входить провадження з оскарження таких рішень, дій або бездіяльності, яке містить детальну регламентацію адміністративного і судового порядку розгляду та вирішення скарг громадян.

Такий вид адміністративного провадження, як реєстраційно- дозвільне провадження, спрямовано на впорядкування відносин, пов'язаних з об'єктами, обіг яких має певні обмеження і на використання яких необхідний спеціальний дозвіл, що видається компетентними органами. Зокрема, це стосується придбання, збереження та використання вогнепальної зброї, різноманітних вибухових речовин. Разом з тим такого роду провадження може бути прикладом реалізації контрольно- наглядових повноважень, одним із аспектів яких є, наприклад, реєстрація транспортних засобів у ДАІ, перевірка їх технічного стану.

Останнім часом на практиці широко реалізується такий вид адміністративного провадження, як установче провадження. Це провадження являє собою процесуальну регламентацію специфічної діяльності, пов'язаної з формуванням, ліквідацією, реорганізацією або перетворенням органів державного управління та інших суб'єктів. Прикладом такого провадження може бути утворення різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності.

Кожне з наведених проваджень залежно від характеру індивідуально- конкретних справ може бути більш деталізованим. Так, у реєстраційно- дозвільному провадженні виділяються провадження з реєстрації транспортного засобу в ДАІ, провадження з реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, провадження з ліцензування та квотування, провадження з виданням громадянам дозволу на придбання гладко- ствольної мисливської зброї та ін.

У свою чергу провадження з прийняття індивідуальних актів управління може включати такі конкретні види проваджень, як провадження із заохочення громадян, провадження з комплектування особового складу (наприклад, з прийняття до вищого навчального закладу) та ін.

Можливі й ситуації, коли окремі адміністративні провадження охоплюють своїм змістом частку інших проваджень. Так, перебіг установчого провадження зі створення нової державної організації включає як окремий етап її реєстрацію (внесення до державного реєстру).

Важливими органічними елементами, що характеризують структуру кожного з адміністративних проваджень та відповідно адміністративного процесу в цілому, є процесуальні стадії, етапи, окремі процесуальні дії.

Процесуальна стадія - це відносно відокремлена, відділена часом та логічно взаємопов 'язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що характеризується колом суб'єктів і закріплюється у процесуальних актах.

Виділяють такі стадії адміністративно-процесуальної діяльності:

- стадію аналізу ситуації, в перебігу якої збирається та фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється
 

 
перспектива подальшого руху справи, приймається рішення про необхідність такого руху. Фактично ця стадія становить порушення адміністративної справи;

•  стадія прийняття рішення по справі, в перебігу якої дається юридична оцінка зібраної інформації, повно та всебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, приймається конкретне рішення;
•  стадію оскарження або опротестування рішення по справі, що має факультативний характер;
•  стадію виконання прийнятого рішення, в перебігу якої логічно завершується діяльність по адміністративній справі. Важливість цієї стадії зумовлена тим, що без неї все провадження у справі фактично втрачає сенс, набуваючи суто формального характеру.

У свою чергу в стадіях адміністративно-процесуальної діяльності є ще більш низькорівневі елементи - процесуальні етапи та процесуальні дії. Кожна стадія адміністративно-процесуальної діяльності складається з певних проміжних фрагментів. Так, у стадії порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення можна виділити етап припинення правопорушення та застосування відповідних заходів, що забезпечують провадження у справі, наприклад, адміністративного затримання.

Для процесуальних етапів характерною є наявність своїх безпосередніх цілей та завдань, а також кола суб'єктів їх здійснення (складання протоколу про правопорушення).

Адміністративно-процесуальні дії становлять основу конструкції всієї системи адміністративного процесу.