№ 3. Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи
Більшу частину проваджень, які складають структуру адміністративного процесу, спрямовано на регулювання правовідносин позитивного характеру, що виникають у перебігу управлінської діяльності державних органів. Проте порушення вимог правових норм вимагають відповідного реагування з боку держави. Ця обставина зумовлює існування особливого роду правоохоронної діяльності, зміст якої складають розгляд справ про правопорушення, інші правові спори по суті 214
та прийняття по них відповідних рішень. У процесі такої діяльності вирішується юридична справа, здійснюється правовий захист порушених або оспорюваних інтересів, виноситься державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права.
Ця діяльність, яка має назву "юрисдикція", є характерною і для адміністративного процесу. Тому частину проваджень у структурі адміністративного процесу слід охарактеризувати як адміністративно- юрисдикційні. До них належать: провадження за скаргами громадян; дисциплінарне провадження; провадження із застосування заходів адміністративного попередження та припинення; провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративній юрисдикції притаманні такі риси.
- Наявність правопорушення. Розгляд та вирішення юридичних справ, обумовлених позитивними обставинами, не охоплюються юрис- дикційною діяльністю. Юрисдикція виникає лише тоді, коли необхідно вирішити питання про застосування заходів адміністративного примусу (адміністративної відповідальності зокрема) чи спір про право, порушення встановлених правових норм. Стосовно адміністративної юрисдикції такого роду спори виникають між сторонами суспільних відносин, що регулюються адміністративно-правовими нормами, набуваючи характеру адміністративно-правових спорів.
- Адміністративно-юрисдикційна діяльність через свою особливу соціальну гостроту потребує належного процесуального регулювання. Встановлення та доказ подій і фактів, їх юридичне оцінювання здійснюються в рамках особливої процесуальної форми, яка є важливою, обов'язковою для юрисдикції.
Слід відмітити, що адміністративна юрисдикція значною мірою відрізняється від інших видів юрисдикції. Вона є менш деталізованою і всеохоплюючою процесуальною формою.
Адміністративно-процесуальна форма, як й інші види юрисдикцій- ної діяльності, передбачає змагальність процедури вирішення справи. Це означає, що сторони у спорі або винні у вчиненні правопорушення не є пасивними спостерігачами вирішення справи юрисдикційним органом. Вони наділені достатньо широким арсеналом процесуальних прав, що дозволяє їм активно захищати свої інтереси, надавати докази, висувати клопотання, оспорювати пред'явлені докази у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому адміністративно-юрис- дикційні органи, їх посадові особи зобов'язані сприяти у здійсненні цих процесуальних прав.
- Обов'язковість прийняття рішення у вигляді юридичного акта становить собою ще одну важливу ознаку юрисдикційної діяльності. Будучи способом вирішення правових конфліктів, юрисдикція передбачає необхідність прийняття остаточного рішення - акта застосування норм права до конкретного випадку.
Юрисдикційний акт за конкретною адміністративною справою означає по суті її вирішення. Якщо ж ідеться про правопорушення, в такого роду акті можуть бути передбачено правові санкції. Їх застосування є лише одним із варіантів рішення, що приймається ад- міністративно-юрисдикційним органом. Іншими варіантами можуть бути рішення про припинення провадження у справі чи застосування засобів впливу до неповнолітнього.
Як відомо, провадження в адміністративній справі вважається закінченим, коли прийняте за нею рішення виконано у повному обсязі. З цієї точки зору законодавець передбачає відповідну гарантію реальності рішень, прийнятих адміністративно-юрисдикційним органом. Зокрема, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою до виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ст. 298 КУпАП).
Адміністративно-правові спори розглядаються на основі відповідних нормативно-правових актів, які закріплюють порядок розгляду скарг на неправомірні дії чи бездіяльність органів та посадових осіб, що порушують права і законні інтереси громадян. Що ж стосується адміністративних деліктів, то процесуальний порядок розгляду таких справ закріплено в Особливій частині КУпАП.
Ще однією особливістю адміністративної юрисдикції є різноманітність органів її здійснення. Це зумовлено перш за все можливістю інстанційного оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, що порушують права громадян. Інакше кажучи, будь-який вищий відносно них орган повинен розглянути таке звернення та прийняти по ньому відповідне рішення. З іншого боку, особливості правопорушень, що вчиняються в різних галузях управління, зумовлюють наявність значного числа органів (посадових осіб), уповноважених розглядати їх та вирішувати по суті. У переважній більшості випадків розгляд справ про адміністративні правопорушення покладено законодавцем на органи, основним завданням яких поряд з виконанням юрисдикційних є здійснення управління в різних галузях. Разом з тим адміністративно- юрисдикційні функції здійснюються і органами, спеціально створеними для розгляду справ про адміністративні правопорушення, - адміністративними комісіями.
Особливе місце в системі адміністративно-юрисдикційних органів посідають суди. При цьому слід мати на увазі, що адміністративне судочинство у справах про адміністративні правопорушення виступає різновидом звичайного правосуддя і його не можна розглядати як форму управлінської діяльності, оскільки суд не є органом управління. У противному разі ігнорується принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Застосовуючи заходи адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, суддя здійснює не управлінську (виконавчо-розпорядчу) діяльність, а функції правосуддя. Розгляд адміністративного делікту протікає у відповідній процесуальній формі та ґрунтується на закріплених у законі принципах правосуддя. Як правосуддя по адміністративних справах слід розглядати і діяльність суду з вирішення скарг громадян на неправомірні дії чи бездіяльність органів та посадових осіб, що порушили права громадян. Ураховуючи викладене, правосуддя по адміністративних справах можна розглядати як елемент адміністративної юстиції.
Для з'ясування співвідношення понять "адміністративна юрисдикція" та "адміністративна юстиція" видається за необхідне чітко визначити, що всі органи, які розглядають адміністративно-правові спори та справи про адміністративні правопорушення, є адміністративно- юрисдикційними, але тільки суд, що здійснює правосуддя по адміністративних справах, є органом адміністративної юстиції. Отже, поняття адміністративної юрисдикції більш широке за поняття адміністративної юстиції. Останнє являє собою вищу, найбільш розвинену форму здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності.
Адміністративно-юрисдикційна діяльність ґрунтується на певних принципах, які дають змогу відобразити специфіку об'єднання в ній рис виконавчо-розпорядчої діяльності та правосуддя по адміністративних справах. Такими принципами є: законність, професіоналізм, захист інтересів держави і особи, об'єктивна істина, змагальність, офіційність, економічність та ін.
Таким чином, адміністративна юрисдикція полягає в розгляді справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), які наділені правом розглядати спори та накладати адміністративні стягнення.
- Які основні існують підходи до визначення поняття адміністративного процесу?
- Які ознаки характеризують адміністративний процес як різновид юридичного процесу?
- Система суб'єктів адміністративного процесу.
- Як співвідносяться поняття "суб'єкт адміністративного процесу" і "учасник адміністративного процесу"?
- Принципи здійснення адміністративно-процесуальної діяльності.
- У чому полягає сутність презумпції невинуватості та правомірності дій громадян?
- Види адміністративних проваджень.
- Поняття та характерні риси адміністративної юрисдикції.