Численні та різноманітні органи виконавчої влади утворюють складну ієрархічну, багатогалузеву та поліфункціональну систему, яка об'єднує різні за компетенцією, територіальним масштабом діяльності, порядком вирішення підвідомчих питань тощо органи. З одного боку, ці органи є різновидом органів державної влади, а з другого - суб'єктами саме виконавчої влади, покликаними забезпечувати її фактичну реалізацію, здійснювати специфічну за своїм змістом і методами державну діяльність - державне управління.

Органи виконавчої влади є насамперед складовою частиною (підсистемою) єдиної державної влади. В той же час вони створюють власну систему, яка має певну структурну побудову, що містить окремі рівні і ланки. Від ступеня впорядкованості, організованості та взаємодії цих рівнів і ланок вирішальною мірою залежить ефективність функціонування як усієї системи державного управління, так і кожного її елемента. Поняття "система" відносно органів виконавчої влади означає сукупність цих органів на чолі з вищим органом виконавчої влади, а також систему зв'язків і відносин між ними. Система органів виконавчої влади - це сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних державних органів, які створюють цілісну єдність у процесі реалізації виконавчої влади на території України.

Принципи організації і діяльності системи органів виконавчої влади зумовлені державним устроєм України як демократичної, правової, соціальної держави, політику якої спрямовано на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Це принципи єдності та цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації, демократизму і законності, збалансованості соціально- економічного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територіального устрою країни.

Система органів виконавчої влади утворюється з урахуванням забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, проведення ефективної фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи і природокористування, здійснення загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального та культурного розвитку України.
 

 
Організація та вдосконалення системи органів виконавчої влади відбуваються з урахуванням необхідності єдиного центру керівництва економічними та соціальними справами, поєднання галузевого і територіального принципів управління, централізації з відповідною самостійністю регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, господарською самостійністю підприємств, об'єднань та інших суб'єктів.

Утворення органів виконавчої влади, формування їх системи та її функціонування здійснюються згідно з принципами демократизму і законності. Органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яка система управління оптимально функціонує тільки за умови органічної взаємодії всіх її елементів, хоча кожний із них відіграє самостійну роль заради досягнення цілей системи. Повною мірою це положення стосується і системи органів виконавчої влади. Ефективність цієї системи визначається: ефективністю взаємодії органів виконавчої влади між собою; ефективністю взаємодії між структурними підрозділами, службовцями кожного органу виконавчої влади; ефективністю взаємодії системи органів виконавчої влади з іншими державними і недержавними органами, громадянами, підприємствами.

Усе різноманіття відносин у системі органів виконавчої влади можна поділити на відносини: субординації (виконання команд, наказів, розпорядництво), координації (узгодження); внутрішні (відносини всередині системи в процесі державного управління), зовнішні (зв'язки і взаємодія з іншими елементами за межами системи органів виконавчої влади); постійні та тимчасові (за часом існування) та ін.

Відносини між усіма складовими системи органів виконавчої влади підтримуються завдяки зв'язкам, які прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки мають характер погодження і є, як правило, однорівневими, існують між суб'єктами державного управління, що знаходяться на одному організаційно-правовому рівні (наприклад, центральними органами виконавчої влади). Їх виявами є відносини координації. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування (між вищими і нижчими органами). Необхідність у них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління. Ці зв'язки виявляються у відносинах субординації, 82
 

 
коли вищі органи виконавчої влади спрямовують і координують діяльність нижчих органів, їх рішення є обов'язковими для останніх.

Побудова та функціонування системи органів виконавчої влади ґрунтуються на таких організаційних засадах, як субординація, підпорядкованість, підконтрольність, підзвітність та координація.

Узагальнюючи наведене, можна зробити висновок про те, що система органів виконавчої влади виступає складною соціальною системою, в якій органи, що її утворюють, перебувають між собою у різноманітних зв'язках та відносинах і виконують основні завдання та функції держави шляхом здійснення повсякденної і оперативної влад- но-організуючої діяльності. Ця система характеризується: наявністю елементів (підсистем); установленням між елементами (підсистемами) субординаційних та координаційних зв'язків; цілісністю, якісною своєрідністю та відносною самостійністю.

Систему органів виконавчої влади побудовано з урахуванням адміністративно-територіального устрою України, а також їх особливостей і функцій, характеру та обсягу покладених на них завдань. Будь-які ланки цієї системи є одночасно керуючою і керованою системами. Районні державні адміністрації, наприклад, відносно обласних державних адміністрацій є об'єктом управління, але одночасно вони виступають як суб'єкт управління щодо підпорядкованих їм ланок (служб та підрозділів).

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Діяльність кожної ланки системи органів виконавчої влади обмежено масштабами територіальної діяльності та обсягом компетенції. Відповідно до цих важливих критеріїв до системи органів виконавчої влади входять такі складові:

Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади;

міністерства, державні комітети (державні служби) та органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

органи виконавчої влади АРК;

обласні державні адміністрації, управління, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
 

 
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, управління, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в містах;

районні державні адміністрації, відділи та відділення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.