Особливість даного виду застави полягає в тому, що заставодавець може безперешкодно реалізовувати заставлені товари. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов' язаний замінити їх іншими товарами тієї ж або більшої вартості. Зменшення вартості заставлених товарів дозволяється тільки у випадках, якщо це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Продані товари перестають бути предметом застави, а ті, які на- буваються заставодавцем (товари того ж роду та якості або інші това- 86
 

 
ри, види яких передбачені договором), навпаки, стають, заставним забезпеченням з моменту виникнення на них права власності. Відповідно принцип "право слідує за річчю незалежно від переходу права власності на неї" до цього виду застави не застосовується.

Застава цінних паперів. Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за договором між заставодер- жателем та особою, на ім'я якої був виданий цінний папір.

За згодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит нотаріуса або банку. Купонні листки на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від права, що визначене в цінному папері, будуть предметом застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов' язання, в разі коли інше не передбачено договором.

Згідно зі ст. 53 Закону "Про заставу", якщо законом чи договором не передбачене інше, застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту[43] і вручення заставодер- жателю індосованого цінного паперу.

Вексель - абстрактне грошове зобов'язання. Абстрактний характер векселя полягає в тому, що він зберігає силу незалежно від причин, які обумовили його видачу, а вексельне зобов'язання є безспірним та безумовним.

Згідно ж зі ст. 547 ЦК та ст. 13 Закону "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі і недодержання цієї форми тягне за собою його нікчемність, а ст. 12 Закону "Про заставу" потребує визначити у договорі застави суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови. Таким чином, з точки зору вексельного права будь-які договори, що знаходяться за межами вексельного паперу, не мають сили для вексельного правовідношення. Відповідно застава векселя існує в силу заставного індосаменту, а договір про заставу векселя буде розглядатися як неіснуючий ("чого немає у векселі, не існує у світі")[44].

Як бачимо, застава векселя, вчинена у формі заставного індосаменту, за своєю юридичною природою не є заставою у тому значенні, яке вона має згідно із загальноцивільним законодавством. Особливість
 

 
застави векселя полягає у тому, що держатель векселя за заставним індосаментом має право на отримання вексельної суми у будь-якому випадку, тобто незалежно від долі основного зобов'язання, забезпеченого заставою векселя. Застереження у заставному індосаменті про право індосата на одержання вексельної суми залежно від виконання або невиконання індосантом основного зобов'язання неприпустима у вексельному праві і в силу вимог ст. 12 Уніфікованого закону вважалась би ненаписаною. Індосамент має бути безумовним. Відсутність у тексті індосаменту безумовності призводить до втрати ним вексельної сили. Отже, права заставодержателя-індосата суттєво відрізняються від прав заставодержателя, передбачених ЦК та Законом "Про заставу".

З точки ж зору цивільного права застава - вид забезпечення виконання зобов'язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі порушення боржником (заставодателем) забезпеченого заставою зобов'язання отримати задоволення із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставне зобов' язання як зобов'язання акцесорне має похідний характер від основного зобов'язання і залежить від дійсності останнього. Застава не може існувати сама по собі, тобто без зобов' язання, для забезпечення якого вона і була установлена. Звернути стягнення на заставлене майно за- ставодержатель може виключно у разі невиконання боржником основного зобов'язання, яке забезпечувалося заставою.

Згідно зі ст. 547 ЦК та ст. 13 Закону "Про заставу" договір застави незалежно від виду речей, щодо яких встановлюється застава, має бути укладений в письмовій формі. На нашу думку, укладення договору застави є обов'язковим як для застави векселя, який не може бути переданий шляхом індосаменту, так і для векселя, який може бути індосований. В останньому випадку заставний індосамент і передача векселя заставодержателю (індосату) повинні розглядатися виключно як виконання договору застави заставодателем (індосантом).

Вважаємо, що безумовне отримання векселедержателем платежу від зобов'язаних за векселем осіб незалежно від виконання основного, забезпеченого заставою векселя, зобов'язання, є невиправданим і що розглядати питання застави векселя необхідно із загальноцивілістичної точки зору, враховуючи особливості векселя як цінного паперу, але тільки тією мірою, в якій вони не протирічать меті встановлення застави векселя - забезпеченню виконання зобов'язання.

Віддаючи перевагу інституту заставного права, вексель необхідно розглядати як різновид майна, заставою якого може бути забезпечено 88
 

 
основне зобов'язання боржника і на яке тільки у разі невиконання основного зобов'язання заставодержатель (векселедержатель) може звернути стягнення, тобто пред'явити вексель до сплати і отримати задоволення своїх вимог від зобов'язаної за векселем особи.

Звернення стягнення на заставлене рухоме майно. За загальним правилом заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, в разі коли забезпечене зобов'язання не буде виконано у встановлений строк. Однак законом та договором можуть бути передбачені підстави для дострокового звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Крім того, у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави в тому числі і шляхом перезастави, заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на рухоме майно здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, а також у позасу- довому порядку згідно із Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

На підставі виконавчого напису нотаріуса звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, якщо договір застави був нотаріально посвідчений. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.99 №1172.

Згідно із Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до способів позасудового звернення стягнення на заставлене рухоме майно належать: 1) передача рухомого майна у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання; 2) продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою або на публічних торгах; 3) відступлення заставодержателю права грошової вимоги, якщо предметом забезпечення є грошова вимога;

1. переказ заставодержателю відповідної грошової суми, у тому числі

 
в порядку договірного списання, у разі якщо предметом забезпечення є гроші або цінні папери.

У разі звернення стягнення на заставлене майно у судовому порядку заставодержатель до моменту подання відповідного позову зобов'язаний письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави. Це необхідно для того, щоб визначити пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечення.

Реалізація предмета застави за загальним правилом провадиться шляхом його продажу з публічних торгів у порядку виконавчого провадження, тому в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета застави. Рішення суду може передбачати й інші способи реалізації прав заставодержателя, зокрема 1) передачу рухомого майна у власність заставодержателя; 2) продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою або на публічних торгах; 3) відступлення заставодержателю права грошової вимоги, якщо предметом забезпечення є грошова вимога; 4) переказ заставодержателю відповідної грошової суми, якщо предметом забезпечення є гроші або цінні папери.

Позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави передбачає обов'язок заставодержателя: 1) зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави; 2) надіслати боржнику та іншим особам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, відповідне письмове повідомлення, в якому визначається позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, що має намір застосувати заставодержатель, та міститься вимога до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет застави заставодержателю протягом 30 днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави.

Заставодержатель може самостійно обирати позасудовий спосіб звернення стягнення на рухоме майно. Однак обраний ним спосіб не повинен порушувати прав та інтересів інших осіб. Так, заставодержа- тель може ініціювати отримання заставленого майна у власність, однак боржнику та іншим обтяжувачам надане право заперечити проти використання такого способу звернення стягнення. За таких умов заста- водержатель, який ініціює звернення стягнення, має задовольнити свої 90
 

 
вимоги шляхом продажу заставленого майна. Якщо проти переходу права власності на предмет застави до заставодержателя висловлює заперечення інший обтяжувач, на користь якого встановлене зареєстроване обтяження, заставодержатель, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет застави в разі задоволення ним забезпеченої вимоги іншого обтяжувача. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття заставодержателем права власності на предмет застави можливе на підставі рішення суду.

У разі переходу майна у власність заставодержателя основне зобов'язання вважається повністю виконаним і заставодержатель не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку із виконанням цього зобов'язання. При цьому всі обтяження рухомого майна, що було предметом застави, з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

Якщо заставодержатель обрав такий спосіб задоволення своїх інтересів, як продаж заставленого рухомого майна, він має від імені заставодавця укласти договір купівлі-продажу предмета застави з особою, яка запропонувала найвищу ціну, при цьому інші обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, мають переважне право на придбання предмета застави (якщо декілька осіб бажають скористатися цим правом, воно належить обтяжувачу з вищим пріоритетом).