Особи, які вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, можуть бути за їхньою письмовою згодою залишені у слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Оформлюється таке рішення щодо названих категорій засуджених або наказом начальника слідчого ізолятора, або ДДУПВП (при направленні осіб у колонію максимального рівня безпеки). Слід зауважити, що в названих установах ця категорія засуджених утримується окремо, ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки (ст. 89 КВК України).

Засуджені до позбавлення волі, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного лікування у лікувальних закладах при установах або лікувальних закладах Міністерства охорони здоров'я України, направляються до зазначених установ. Для них вид установи виконання покарань визначається на загальних підставах, але спочатку вони направляються на лікування до відповідної установи, після чого до колонії, що була їм визначена Регіональною комісією.

Направлення на лікування здійснюється за нарядами медичного управління ДДУПВП та медичних відділів його територіальних управлінь. В окремих випадках медичне управління ДДУПВП має право видавати наряди для направлення хворих засуджених на лікування, незалежно від закріплення лікувальних закладів за кримінально- виконавчою службою. Термінова медична допомога засудженим може бути надана найближчим лікувальним закладом.
 

 
Звернення засуджених осіб та інших громадян щодо питань розподілу та направлення із СІЗО до УВП подаються в установленому порядку на розгляд голові Регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством. Про результати розгляду заяв і скарг громадянам дається письмова відповідь, а засудженому оголошується під розпис. Якщо рішення комісії оскаржується заявником, то відбувається повторний розгляд за вказівкою начальника територіального органу управління ДДУПВП.

Подальший розгляд заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб до установ виконання покарання здійснює Апеляційна комісія ДДУПВП, яку очолює голова ДДУПВП згідно з Положенням (Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. № 261).

Апеляційна комісія здійснює також контроль за дотриманням вимог законодавства України та нормативно-правових актів ДДУПВП Регіональними комісіями, готує вказівки, роз'яснення та методичні рекомендації з питань їх діяльності. Подання скарг і заяв на рішення Регіональних комісій особами, які тримаються у слідчому ізоляторі, здійснюється у порядку, встановленому ст. 13 Закону України "Про попереднє ув'язнення", особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, - у порядку, встановленому ст. 113 КВК України. Інші громадяни подають заяви і скарги згідно із Законом України "Про звернення громадян" (ст. 16), який передбачає можливість оскарження в судовому порядку (у порядку адміністративного провадження - ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) дій або рішень органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій, посадових осіб, якщо заявник не згоден з прийнятим за його зверненням рішенням.

Рішення Апеляційної комісії є обов'язковими для виконання Регіональними комісіями, органами та установами кримінально- виконавчої системи, набирають чинності з моменту їх підписання, зворотної сили не мають.

Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП і ст. 87 КВК. Він передбачає, що особи направляються для відбування покарання не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, 182 який набрав законної сили. Цей строк потрібен адміністрації слідчого ізолятора для того, щоб підготувати всі необхідні документи особової справи, зробити запити на персональний або індивідуальний наряд у ДДУПВП для розподілу засуджених до УВП. Протягом цього строку засуджений має право на короткосторокове побачення з близькими родичами. Одночасно адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана сповістити сім'ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання, і його поштову адресу.

Засуджені направляються до місця відбування покарання, а в разі необхідності переміщуються з одного місця до іншого спеціальним автомобільним, залізничним, водним або повітряним транспортом під вартою, згідно з розробленим планом-графіком. Повітряний транспорт використовується тільки у двох випадках: а) виняткової терміновості доставки; б) неможливості використання іншого транспорту.

Порядок конвоювання засуджених зі слідчих ізоляторів для відбування покарання встановлений спеціальною Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Верховного Суду та Служби безпеки України від 16 жовтня 1999 р. N° 705/37/5/17-398/1-3/503/239 та відомчими актами.

Конвоювання засуджених у місця позбавлення волі здійснюється військовими частинами і з'єднаннями внутрішніх військ МВС України за місцем їх дислокації. У пунктах, де немає військових частин (підрозділів) внутрішніх військ, ці завдання виконуються силами місцевих органів внутрішніх справ або служб охорони місць позбавлення волі.