Звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених із СІЗО до виправно-трудової установи подаються на розгляд голові регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Про результати розгляду заяв і скарг іншим громадянам надається письмова відповідь, а засудженому оголошується під розпис.

Для розгляду заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб у Департаменті наказом Департаменту створюється відповідна апеляційна Комісія, яку очолює голова Департаменту.

Підставою для розподілу засуджених за видами УВП є вирок су-ДУ, що набрав законної сили. Після проголошення обвинувального вироку засуджений до позбавлення волі, як правило, направляється У слідчий ізолятор, де й перебуває до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід (наприклад, підписку про невиїзд на термін взяття під варту), він може залишатися на волі і буде направлений до місця позбавлення волі після звернення вироку до виконання. Тобто, суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до ОВС за місцем проживання засудженого, який зобов'язаний взяти засудженого під варту і доставити його до СІЗО, звідки він буде направлений до відповідної УВП.

Засуджені до позбавлення волі направляються до УВП не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком суду чинності. Нині, у зв'язку з переповненням СІЗО, засуджені направляються раніше цього строку до УВП, при яких створені тимчасові слідчі ізолятори.

Наступний етап після призначення засудженому виду УВП — визначення йому конкретної установи, тобто безпосереднього місця відбування покарання.

Це дуже складна робота, оскільки при розподілі засуджених потрібно враховувати різні обставини, що можуть вплинути на оперативну обстановку в УВП, і зокрема:

— кількість осіб, які проходять по одній справі (співучасники злочину);

— потребу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, а також венеричних захворювань;

— стан здоров'я (наприклад, не можуть відбувати покарання за медичними показниками в УВП, розташованих у зонах радіаційного забруднення, або не можуть працювати на виробництві нерудних будівельних матеріалів (кар'єрні роботи);

— неповнолітніх засуджених, які, як правило, повинні направлятися у ВТУ, розташовані ближче до місця проживання їх рідних або осіб, які їх замінюють;

— засуджених, які скоїли злочин під час відбування покарання і не повинні бути направлені в ту саму установу, в якій цей злочин вчинено;

— потребу тієї чи іншої установи у спеціалістах;

— наявність місць в УВП для забезпечення нормального розміщення і оперативної обстановки;

— інші обставини.

Особи, засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, захоплення заручників, посягання на життя працівника міліції або народного дружинника, особи, які проходять по одній кримінальній справі як підсудні, розмістити яких немає можливості внаслідок відсутності в області установ відповідного режиму, направляються в установи інших областей за кількісними нарядами відділу спеціального обліку Державного департаменту з питань виконання покарань.

На всіх засуджених іноземних громадян з країн далекого зарубіжжя, незалежно від наявності в області установ відповідного виду режиму, на їх направлення із СІЗО до місць позбавлення волі запитується персональний наряд Державного департаменту з питань виконання покарань.

Як зазначалося вище, засуджені повинні бути переведені із СІЗО до УВП протягом 10 днів. Але закон передбачає можливість залишення деяких засуджених у слідчих ізоляторах. Ст. 23 ВТК встановлює, що засуджений може бути тимчасово залишений в СІЗО і після набрання вироком чинності, по-перше, якщо виникає потреба провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою. Залишення засудженого в цьому разі можливе з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, м. Києва, а також прирівняних до них прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора — до чотирьох місяців, з санкції Генерального прокурора — до шести місяців. По-друге, засуджений може бути також тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в суді.

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання при значено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі 
злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або у слідчому ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню цих установ (ст. 24 ВТК).