Майбутнє України як правової європейської держави залежить від реалій сьогодення. На жаль, кризові явища в економічній, політичній і соціальній сферах, притаманні перехідному трансформаційному етапу, на якому перебуває наша держава, впливають на кожну людину. Особливо вразливі до всіх негараздів діти. Міжнародно-правові документи, присвячені правам дітей, до яких відносять осіб до 18 років (зокрема, Декларація прав дитини 1959 р. і Конвенція про права дитини 1989 p.), націлюють усі держави на допомогу дітям та їх захист, на створення здорових умов життя та своєчасне розв´язання їхніх проблем. Але відсутність соціально сприятливих умов для саморозвитку дитини в сучасному українському суспільстві часто призводить до девіацій (відхилень) у поведінці підлітка, а потім і до вчинення злочинів.

Злочинність неповнолітніх є загальним поняттям, яке охоплює випадки, коли злочини вчинено особами від 14 до 18 років. У зарубіжній кримінології для характеристики даного виду злочинності часто використовується інший термін - «делінквентність».

Дедалі частіше кримінологи говорять про окрему галузь кримімо логічних знань - ювенальну (від лат. juvenalis - юнацький) кримімо логію, яка вивчає злочинність неповнолітніх, ЇЇ причини й умови, психологічні особливості неповнолітніх правопорушників і заходи протидії їх злочинам.

Розглянемо деякі кількісно-якісні показники даного різновиду злочинності. Неповнолітніми або за їх участю у 2006 р. вчинено 19,9 тис. злочинів, у 2007 р. - 18,7 тис., що на 4,5 % менше, ніж у попередньому році. Питома вага (структура) злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю у загальній злочинності у 2007 р. склала 7 %.

З 1992 р. динаміка даного виду злочинності постійно знижується. Якщо у 1992 р. було зареєстровано майже 35 тисяч таких злочинів, то у 2007 р. - 19,9 тис. Однак інший показник - судимості, навпаки, зростає. Якщо у 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то у 2006 р. - 13,9 тис. Із 160,9 тис. осіб, засуджених в Україні у 2006 p., неповнолітні складали 8,7 %. Більшість неповнолітніх була засуджена за тяжкі та особливо тяжкі злочини - 67 %. Частка неповнолітніх від 14 до 16 років серед засуджених неповнолітніх дорівнювала 27 %. Починаючи з 1992 р. кількість 14-15-річних засуджених за скоєння злочинів у загальній кількості засуджених неповнолітніх неухильно зростає. Це свідчить про те, що злочинність щороку стає молодшою.

Стійка тенденція до зменшення кількості виявлених неповнолітніх, які вчинили злочини, може бути пов´язана з декількома чинниками. По-перше, скорочується частка неповнолітніх у загальній кількості населення. По-друге, кримінологи говорять про те, що останніми роками злочини, у тому числі вчинені неповнолітніми, реєструвалися лише тоді, коли було встановлено особу злочинця. По-третє, злочинність неповнолітніх, особливо стосовно злочинів невеликої і середньої тяжкості, є високолатентною.

Слід звернути увагу на той факт, що питома вага неповнолітніх злочинців перевищує питому вагу 14-17-літніх осіб у структурі загальної кількості населення України. Наприклад, у Харківській області в 2005 р. особи віком від 14 до 17 років складали 5 % населення області, а серед виявлених злочинців їх питома вага дорівнювала 9 %.

Найчастіше діти вчиняють такі види злочинів: крадіжки, грабежі, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, зґвалтування, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, тілесні ушкодження. Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяжких злочинів, учинених з особливою жорстокістю.

Офіційні статистичні дані свідчать про те, що 30-36 % неповнолітніх скоюють злочини разом із дорослими, 60-75 % - у складі групи недалеко від місця проживання чи навчання 10-15 % вчиняють суспільно небезпечні дії у стані алкогольного сп´яніння.

У 80 % випадків злочинам передує девіантна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, ранні сексуальні стосунки, прояви вандалізму.

Поточна ситуація стосовно злочинності неповнолітніх може бути охарактеризована такими основними фактами та загальними тенденціями: 1) спостерігається помітне зростання кількості насильницьких злочинів та злочинів, скоєних за обтяжуючих обставин; 2) стрімко зростає рівень вживання наркотичних та інших токсичних речовин і, як наслідок, кількість злочинів, пов´язаних із наркотиками; 3) дитяча злочинність стала жорстокішою. Багато в чому це пов´язано з тим, що досить часто агресивна та кримінальна поведінка позитивно відображається у засобах масової інформації, створюючи заплутану картину прийнятних суспільних норм у межах певних молодіжних субкультур; 4) як і загальна злочинність, цей вид злочинності є в декілька разів вищим в урбанізованих регіонах.

За офіційними даними, станом на 2007 р. кількість споживачів наркотиків, які перебувають на медичному обліку, становить понад 170 тис., серед них 5,2 тис. неповнолітніх. Реальна кількість нарко-споживачів і хворих на наркоманію (з урахуванням латентності) сьогодні складає від 1 до 3 млн. осіб.

Великою проблемою для України є стрімке зростання бродяжництва та дитячої безпритульності. Ця категорія дітей дедалі частіше стає і жертвами, і злочинцями одночасно: вони втягуються у проституцію і пов´язану з нею торгівлю людьми.

Щодо кримінологічної характеристики особи неповнолітнього злочинця, то у межах даної проблеми розглянемо ті якості та риси характеру, які відрізняють у своїй більшості неповнолітнього злочинця від законослухняних однолітків. У цьому зв´язку потрібно мати уявлення про загальновікові особливості дітей та підлітків, обумовлені процесами фізіологічного і внутрішнього становлення особи.

За соціально-демографічною структурою співвідношення хлопців і дівчат серед злочинів є приблизно 15 : 1. Як і серед дорослих злочинців, більшість неповнолітніх на момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися.

Для неповнолітніх правопорушників характерними є такі риси морально-психологічної та емоційно-вольової сфери: скептичність і байдужість щодо інших, відсутність інтелектуальних інтересі», емоційна нестійкість, дуже низький рівень законослухняної поведінки, жорстокість, підозрілість, тривожність, депресивність, низький самоконтроль, гіперзбудженість1, фрустрація2 і низька самооцінка.

Дуже поширеними є орієнтація на зовнішню підтримку і тенденція перекласти відповідальність за вчинки на інших. Це обумовлює домінування таких особистісних рис, як емоційна напруга, невпевненість у собі, підвищена чутливість до думок оточуючих, а також залежність від їх впливу.

На жаль, більшість дітей, які вчинили злочини, не засвоїли у родині уроків моралі, а тому, як правило, неспроможні передбачати негативні наслідки своїх вчинків.

Емпіричні дослідження психологів свідчать про те, що, наприклад, вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, крадіям - непрямої агресії, хуліганам - дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтівникам - підозрілості.

Щороку збільшується питома вага підлітків із розладами психіки і поведінки. Доволі розповсюдженою є поведінка, характерна для соціопатів - агресивних, вельми імпульсивних осіб, які мають незначну чи не мають жодної поваги до суспільних цінностей. Ім притаманне супер-его: неспроможність до відчуття провини та каяття. Соціопати зростають у сім´ях, де батьки виявляли насилля, не визначали норми поведінки, були непослідовними у своїх діях. Єдиним авторитетом для таких дітей є сила.

Однак відомі і клінічно описані випадки появи соціопатів у практично ідеальних соціальних умовах. їх патологія полягає у невмінні себе поводити - виконувати прийняті у даному суспільстві норми поведінки, відповідати за свої вчинки і поважати чужі права. Це свідчить про важливу роль біологічних чинників, які визначають поведінку людини.

Часто говорять про те, що до 30 % підлітків є вихідцями із неповних сімей, однак половина або більшість неповнолітніх злочинців мали повну сім´ю. Тому казати про підвищену криміногенність даної обставини видається не зовсім правильним. Інша річ - так звані неблагополучні сім´ї, де відбуваються постійні сварки, конфлікти, бійки, де батьки зловживають алкоголем, аморально себе поводять, мають досвід вчинення правопорушень або навіть злочинів. Для таких батьків є характерною повна відсутність педагогічних навичок до виховання. За даними вибіркових досліджень, 40^5 % неповнолітніх правопорушників були вихідцями саме з таких родин.

Згідно з кримінологічною типологією злочинців можна відокремити такі типи неповнолітніх злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні; 3) нестійкі; 4) злісні. Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини, належать до перших двох типів.