Високий рівень розвитку економіки є обов´язковим атрибутом будь-якого розвинутого суспільства, оскільки забезпечує його існування та прогрес. Тому злочини, які вчиняються у сфері економічних відносин, становлять реальну небезпеку життєдіяльності як окремих громадян, так і країни в цілому.

У сучасній Україні розміри нелегальних економічних відносин сягають не менше ніж ЗО % легальної економіки. Тож не дивно, що цьому явищу приділяють значну увагу фахівці різних наук. У літературі для його визначення використовують різні категорії, серед яких найбільш поширеними є «злочинність у сфері економіки», «тіньова економіка». Згідно з теорією кримінології під таким поняттям розуміють сукупність посягань, що вчиняються у сфері економічних відносин та спрямовані на отримання економічної (корисливої) вигоди. При цьому способи їх вчинення можуть бути як насильницькими, так і ненасильницькими, а кваліфікація передбачається розділом VI Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини проти власності» та розділом VII «Злочини у сфері господарської діяльності».

Розкриваючи кримінологічну характеристику злочинів у сфері економіки, передусім треба вказати на їх поширеність. Саме вони займають найбільшу частку в структурі всієї зареєстрованої злочинності (майже 10 % злочинів, що висвітлюються у статистиці як діяння у сфері економіки, та 40 % посягань економічної спрямованості, що відбиваються в інших статистичних групах). Отже, не дивно, що саме ці посягання завдають значної шкоди: щорічно, збитки лише від злочинів, щодо яких справи розслідувалися службою боротьби з еконо­мічною злочинністю, становлять понад 5 млрд. грн.

Тенденції динаміки розглядуваного виду злочинності збігаються із загальними тенденціями злочинності в країні, значною мірою навіть визначаючи їх (зростання 1991-1996 pp., стабілізація та зниження - останні десять років).

У структурі злочинів економічної спрямованості третину становлять посягання проти власності, до 20 % - злочини у сфері господарської діяльності, і майже половину - злочинні дії з використанням службових повноважень. При цьому статистика фіксує тенденцію до зростання тяжкості цих посягань: зараз до 40 % злочинів цього виду належать до категорії тяжких.

Латентність окремих видів злочинів у сфері економіки розрізняється як за походженням, так і за розмірами. Якщо серед кримінально караних посягань проти власності майже 50 % латентних, то серед посягань, пов´язаних з несплатою податків, таких понад 90 %. Латентизація пояснюється передусім діями злочинців, які заздалегідь забезпечують засоби приховування скоєного. Щодо злочинів у сфері підприємницької діяльності, то на їхню розкриваність значно впливає протиправна діяльність посадовців правоохоронних органів. Показовим є той факт, що лише третина кримінальних справ про ці діяння доходить до суду.

Географія злочинів у сфері економіки теж має свої особливості. Кримінально карані діяння, пов´язані з господарською діяльністю, поширені у Східних регіонах країни, де сконцентрований основний фінансовий та виробничій потенціал країни. Третина з них вчиняється у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Луганській областях, м. Києві. Злочини проти приватної власності частіше вчиняються у населених пунктах - місцях компактного проживання громадян.

Щодо характеристик осіб, які вчиняють посягання у сфері економіки, треба виділити декілька обставин. По-перше, підвищений вік злочинців. Принаймні 75 % цих осіб є старшими за 30 років. По-друге,

співвідношення між кількістю чоловіків та жінок тут становить 3 : 2, що теж не збігається із загальною тенденцією щодо інших видів злочинів. Для господарських злочинів не є характерним рецидив.