Наукові знання досягаються тільки за умови, якщо вивчення, дослідження будь-яких об´єктів і явищ проводиться відповідно до вимог теорії пізнання, тобто науки про природу пізнання, його сутність і закономірність. Вихідною точкою цієї теорії є методологія - вчення про шляхи і засоби, за допомогою яких вирішуються завдання наукового пізнання.

Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів, якими наука користується при описі, вивченні й аналізі різних сторін об´єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.

Залежно від конкретики методологічного аналізу виділяють два рівні методології. На першому, найбільш високому рівні, перебуває загальна методологія, що полягає в реалізації загального підходу до вивчення всіх об´єктів і явищ дійсності. Загальна методологія складає, якщо можна так висловитись, загальнометодологічну директиву при проведенні будь-якого дослідження. Другий рівень займає галузева (спеціальна) методологія конкретної наукової галузі. Тут має місце відбір із загальнометодологічного арсеналу відповідних необхідних і достатніх положень і їх застосування в процесі пізнання певного об´єкта або явища.

У зв´язку з цим про методологію кримінологічної науки можна говорити як про одну з галузевих (спеціальних) методологій. Кримінологія використовує ті філософсько-діалектичні закони і категорії, ті логічні принципи і прийоми, а також ті вимоги теорії пізнання, що є необхідними та достатніми для вивчення свого предмета і пошуку нових знань про нього.