Сільськогосподарські товариства протягом порівняно нетри­валого строку свого існування зайняли важливу нішу серед суб´єктів аграрного господарювання. За даними Держкомстату України, у сіль­ському господарстві протягом 2008 р. діяло 7879 господарських това­риств, які здійснювали свою виробничу діяльність на 10,1 млн га сіль­ськогосподарських угідь, у т. ч. — на 9,4 млн га ріллі. Передусім, це круп­ні підприємства у сільському господарстві країни. У сфері аграрного виробництва здійснюють свою діяльність переважно акціонерні то­вариства (СВАТ, СЗАТ) і товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ). Правосуб´єктність сільськогосподарських товариств регла­ментується, зокрема, ЦК України (статті 113-118, статті 140-162), ГК України (статті 79—92), Законом України «Про господарські това­риства» від 19 вересня 1991 р. та Законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.

Згідно зч. 1 ст. 79 ГК України господарськими товариствами є підприємства або інші суб´єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об´єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У свою чергу, ст. 113 ЦК України визначає, що господарським товари­ством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства завжди є юридичними особа­ми. Учасником господарського товариства може бути фізична або юри­дична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах мо­же бути встановлене лише законом.

До характерних ознак сільськогосподарських товариств належать: наявність статутного фонду (капіталу) (для СТОВ - це 100 мінімаль­них заробітних плат, а для сільськогосподарського акціонерного това­риства (САТ) — 1250 мінімальних заробітних плат на момент держав­
 

 
ної реєстрації); право випускати цінні папери; необов´язковість особис­тої трудової участі акціонерів або учасників товариства з обмеженою відповідальністю у діяльності господарського товариства; управління та контроль діяльності цих підприємств здійснюється саме учасника­ми ТОВ або акціонерами; кожен учасник або акціонер має право на отримання дивідендів — доходів від акцій або інших цінних паперів, а також від корпоративних прав. Відповідно до Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України «Про державний земельний кадастр» та «Про ринок земель» забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських то­вариств.

Стаття 2 Закону України «Про акціонерні товариства» констатує, що корпоративні права — це сукупність майнових і немайнових прав акціонера -власника акцій товариства, які випливають з права власно­сті на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товари­ства у разі його ліквідації, а також інші права та правомочності, перед­бачені законодавством чи статутними документами. Відповідно до чин­ного законодавства володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Таким чином, право участі у сільськогосподарських товариствах — це сукупність правових норм установчих документів, якими регламентуються корпоративні права й обов´язки щодо участі у формуванні статутного фонду, розподілу прибутку, участі в управлін­ні, припинення участі в товаристві, а також правомочностей у разі лік­відації або реорганізації цих підприємств.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової но­мінальної вартості, і несе відповідальність за зобов´язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов´язаних із ді­яльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів — прості та привілейовані. Прос­ті акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права. Привілейовані акції на­дають їх власникам переважні щодо власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді диві­дендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонер­ним товариством у випадках, передбачених статутом і законодавством, яке регулює питання створення, діяльності та припинення акціонер­них товариств. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України.

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає, що акціонер­ні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства, Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціо­нерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття за­гальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вно­сяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства — з приватного на публічне. При цьому зміна типу товариства з приватно­го на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

До набрання чинності Законом України «Про акціонерні товари­ства» в Україні здійснюють аграрне виробництво сільськогосподарські акціонерні товариства відкритого та закритого типу, відповідно до по­ложень ст. 81 ГК України. Але не пізніше двох років, починаючи з 29 квітня 2009 р„ усі акціонерні товариства повинні бути перереєстро­вані як публічні або приватні акціонерні товариства.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи мо­же складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Акціонери публічного акціонерного товариства мо­жуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та това­риства. Статутом приватного акціонерного товариства може бути пе­редбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі. Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кож­ному з них.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в осо­бі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіаль­на громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що під­лягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вар­тість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору. Для створення акціонерного товариства засновники по­винні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. За­сновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ри­нку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Засновницький договір укладається в письмовій формі. Якщо товари­ство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницько­му договорі підлягають нотаріальному посвідченню. У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

У ст. 140 ЦК України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлю­ється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов´язаннями і несуть ризик збитків, пов´яза­них з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відпові­дальність за його зобов´язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Максимальна кількість учасників сільськогосподарського товари­ства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) може досягати 10 осіб. При перевищенні цієї кількості СТОВ підлягає перетворенню на акціо­нерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не змен­шиться до встановленої межі. Особа може бути учасником лише одного СТОВ, яке має одного учасника. Учасники товариства несуть відпові­дальність у межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов´язання­ми у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Установчим документом СТОВ є статут. До моменту реєстрації това­риства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов´язаний внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків вказаного в уста­новчих документах вкладу. Учаснику товариства з обмеженою відпо­відальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво това­риства.

Учасник сільськогосподарського товариства з обмеженою відпові­дальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку або її частину в статутному капіталі одному або кільком учасникам цьо­го товариства. Відчуження учасником СТОВ своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом това­риства. Учасники товариства користуються переважним правом купів­лі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встанов­лений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товари­ства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку або протягом ін­шого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка учасника може бути відчужена третій особі.