Стаття 133 ГК України регламентує, що основу правового ре­жиму майна суб´єктів господарювання, на якій базується їх господар­ська діяльність, становлять право власності та інші речові права — пра­во господарського відання, право оперативного управління. Як і будь- яка організація, господарське товариство є суб´єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з: майна, переданого йому учасниками товариства у влас­ність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товари­ством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншо­го майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.

Учасники сільськогосподарського товариства мають право у по­рядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в уста­новчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіден­ди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчужен­ня часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних папе­рів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому за­коном; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського то­вариства можуть також мати інші права, встановлені установчим доку­ментом товариства та законом.

Учасники сільськогосподарського товариства зобов´язані: додер­жуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов´язання перед товариством, у тому числі ті, що пов´язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники сіль­ськогосподарського товариства можуть також мати інші обов´язки, вста­новлені установчим документом товариства.

Вкладами учасників та засновників сільськогосподарського това­риства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об´єкти інтелектуальної власнос­ті), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товари­ства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах сільськогосподарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного фон­ду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заста­ву, крім випадків, передбачених Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовт­ня 2008 р. № 639 протягом строку його дії — до 1 січня 2011 року.

Стаття 87 ГК України визначає, що сума вкладів засновників та учасників господарського товариства складає статутний фонд товари­ства. Господарське товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

У сільськогосподарському товаристві створюються резервний (стра­ховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як п´ятнадцять відсотків статутного фонду, а також інші фон­ди, передбачені законодавством України або установчими документа­ми товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхово­го) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п´яти відсотків суми прибутку товариства.

Прибуток сільськогосподарського товариства утворюється з надхо­джень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та ін­ші обов´язкові платежі, а також відсотки за кредитами банків і за облі­гаціями. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залиша­ється у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його викори­стання відповідно до установчих документів товариства. Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та дані у порядку, встановленому законодавством.

Сільськогосподарські товариства є власниками основних та обо­ротних фондів. Основними фондами виробничого і невиробничого при­значення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесене законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничо­го і невиробничого призначення, що віднесене законодавством до обо­ротних засобів. Коштами у складі майна сільськогосподарських това­риств є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здій­снення товарних відносин цих суб´єктів з іншими суб´єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна сільськогосподарських товариств визнаються вироблена продук­ція (товарні запаси), виконані роботи та послуги, при цьому особли­вим видом майна господарських товариств є цінні папери.

Сільськогосподарське акціонерне товариство як суб´єкт права влас­ності характеризується складною майновою та фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить вре­гульовані правом відносини щодо об´єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціо­нерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди то­вариства та виплати дивідендів на акції. Майно товариства юридично відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в стату­сі суб´єкта права володіє, користується і розпоряджається майном то­вариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної влас­ності.

Формою, яка відображає майновий стан CAT, є його самостійний бухгалтерський баланс. Грошові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків. Сільськогосподар­ське акціонерне товариство визнається власником майна, яке заснов­ники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Таке майно називається вкладами засновників та учасників, якими є фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділено статутний фонд.
 

 
Засновники визначають в установчих документах види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші ма­теріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті. Вклади у статутний фонд акціонерного товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях. За загальним пра­вилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими докумен­тами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених у натуральній формі, затверджують установчі збори товариства.

Статутний фонд є однією з майнових гарантій стабільності товари­ства як ділового партнера. Збільшення статутного фонду можливе ли­ше за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку, встановленому Державною комісією з цін­них паперів та фондового ринку, зокрема шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або ін­ших внесків акціонерів. Це так звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користу­ються переважним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного фонду можна здійсню­вати також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статут­ного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номі­нальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шля­хом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих ак­цій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається в такому самому порядку, як і про збільшення.

Рішення товариства про зміну статутного фонду впливає на май­нові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов´язане відшкодувати власнику акцій збитки у зв´язку зі зміною статутно­го фонду. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори.

Обов´язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивіден­дів. Це майновий фонд, який теж формується з чистого прибутку това­риства. Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом това­риства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд тощо).

Право участі в сільськогосподарському акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До нього входять як майнові права та обо­в´язки акціонера, так і членські (управлінські) права та обов´язки. До майнових прав акціонера належать: брати участь у розподілі прибутків товариства; отримувати частку прибутку товариства у вигляді диві­дендів; отримувати частку вартості майна товариства у разі його лікві­дації; розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати ін­шим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та ста­тутом товариства; придбавати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові обов´язки стосовно товариства і зобов´яза­ний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засо­бами, передбаченими установчими документами товариства. Акціонер зобов´язаний сплатити повну вартість акцій у строки, визначені устано­вчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати в установлений строк, акціонер сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу, якщо статут товариства не передбачає іншої санкції. При несплаті платежів за акціями протя­гом трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції в порядку, передбаченому статутом. Акціо­нери несуть ризик відповідальності за зобов´язаннями товариства в межах належних їм акцій.