Таким чином, у дореволюційній, радянській і сучасній історіографії отримала лише часткове відображення проблема організації і діяльності комерційних судів у Російській імперії. Дотепер залишаються недослідженими у повному обсязі такі питання, як становлення, організація, функції, місце і значення Одеського комерційного суду у судовій системі Російської імперії, його взаємодія з іншими судовими органами.

Підвалинами даного дисертаційного дослідження стали фонди архівних сховищ, законодавчі нормативні акти, матеріали офіційного діловодства, статистичні матеріали, щоденники і спогади царських чиновників, публіцистика, відомча періодика.

Головний масив нормативного матеріалу, що відноситься до Одеського комерційного суду, зосереджений у Повному зібранні законів Російської імперії і Зводі законів Російської імперії.

Такі документи, як Положення про Одеський комерційний суд (Повне зібрання законів Російської імперії, т. Х, відділ перший, № 8186), Устав комерційного суду для Одеси (Повне зібрання законів Російської імперії, т. ХХХ, № 22886), Устав для суду комерційного 1832 року і Особливе положення для Одеського комерційного суду 1835 року (Повне зібрання законів Російської імперії, т. ХІ, друга частина, четверта книга), Устав Торгового судочинства (Повне зібрання законів Російської імперії, т. ХІ, друга частина, вид. 1892 року) та інші визначають правовий статус Одеського комерційного суду, його компетенцію, структуру, права і обов`язки суддів; вони мають велике значення для встановлення місця і ролі Одеського комерційного суду у судовій системі Російської імперії. Критичний аналіз Судових уставів 1864 року і законів, обумовивших проведення судової реформи, важливий для додаткової характеристики комерційного суду, дає багатий матеріал для розуміння політики держави, спрямованої на поступову відмову уряду від послуг комерційних судів.

Матеріали офіційного діловодстват - офіційно-документальні матеріали - входять до кола джерел вивчення історії комерційного суду. До них відносяться ,всепідданійші доповіді, міністрів юстиції, різноманітні законопроекти судових перетворень, які розроблялися на протязі всієї першої половини ХІХ століття, статистичні матеріали, списки суддів комерційного суду, звіти про діяльність Одеського комерційного суду, в яких відображалась його практична діяльність. Значна частина цих матеріалів знаходиться в Центральному державному історичному архіві Росії (ф. 857, ф. 1307, ф. 1405). Поміж фондів ЦДІА Росії слід назвати, перш за все, фонди Державної ради (1167), Департаменту законів Державної ради (1149), комісії для складання законоположень про перетворення судової частини при Державній раді (1190). Матеріали, які містяться в них, знайомлять з пропозиціями і зауваженнями вищих чиновників відносно судових перетворень, відображають дискусії про долю комерційного суду в системі нових судів. Слід відзначити, що архівні матеріали є важливим джерелом для дослідження історії комерційних судів.

Джерелами є також щоденники і спогади царських чиновників. При всьому їх суб`єктивізмі певний критичний підхід до них дозволяє почерпнути відомості, які не знайшли відображення в офіційних документах, відновити обставини, в яких обговорювались законопроекти і приймались закони, умови, в яких діяв Одеський комерційний суд. У цьому ракурсі велике значення мають щоденники П.О. Валуєва, О.В. Никитенко, О.Ф. Коні [43, 44, 12] та ін.

Органами періодики, які висвітлювали діяльність комерційних судів були: ,Журнал Министерства юстиции,, який видавався з 1859 по 1869 роки і з травня 1894 року по грудень 1916 року; ,Вестник права,; ,Журнал гражданского и уголовного права,; ,Журнал Юридического Общества,; ,Судебный журнал, та ін.

Таким чином, дисертаційна робота є першим узагальнюючим історико-правовим дослідженням проблеми створення, організації діяльності і ліквідації комерційних судів Російської імперії в цілому і Одеського комерційного суду зокрема.