Незважаючи на досить велику кількість джерел (нормативні, офіційно-документальні, статистичні матеріали, щоденники і спогади царських чиновників, публіцистика, відомча періодика тощо, багатий матеріал, який зберігається у Державному архіві Одеської області та фондах інших установ), на сьогодні історія Одеського комерційного суду ще не стала предметом спеціального дослідження. Як у дореволюційній, радянській, так і в сучасній науковій літературі відсутні праці, які б глибоко розкривали дану тему з застосуванням згаданих джерел. У цьому ракурсі певний інтерес (перш за все з фактичного боку) викликає дореволюційна історична і юридична література, яка, в свою чергу містить неповний, досить розкиданий матеріал у більшості випадків з теоретично неспроможними трактовками, які пояснювалися недосконалою методологією авторів. В радянській історіографії тема комерційних судів лише побічно порушувалася у низці праць, присвячених еволюції російського абсолютизму і бюрократії, соціально-економічній і політичній історії Російської імперії ХІХ - початку ХХ століття. Відсутність узагальнюючих досліджень з історії утворення і формування комерційного суду відзначав у своїй монографії радянський дослідник М.П. Єрошкін [2, с.17].

Дореволюційна історіографія комерційних судів досить фрагментарна. Поряд з дослідженнями багатопрофільними [3, 4, 5, 6, 7] видавались роботи з історії окремих державних установ і судових органів. Так, організацію і діяльність суду, судову реформу вивчали І.В. Гессен, М.В. Давидов, М.М. Полянський, Г.О. Джаншієв, М.О. Філіпов, О.Ф. Коні [8, 9, 10, 11, 12] та ін. Праці цих вчених мають опосередковане відношення до досліджуваної теми, оскільки при підготовці і проведенні судової реформи реформатори постійно стикалися з проблемою існування комерційного суду. Так, проблемі комерційних судів було присвячено окремий 16-ий розділ 2-гої частини ІІ-го тому ,Пояснювальної записки до проекту нової редакції введення судових установ,, підготовленої спеціальною комісією Міністерства юстиції. Першим дослідженням з історії судової реформи була монографія М.О. Філліпова, в якій автор узагальнив значний історичний матеріал, показав переваги нового суду у порівнянні з дореформенним, але не виказав своєї точки зору на місце комерційного суду у новій судовій системі. Цікавими є праці Г.О. Джаншієва про суд і судову реформу. Автор рішуче захищає демократичні інститути судової реформи і піддає критиці відхилення від буржуазно-демократичних принципів проголошених нею. Характеристика судової реформи М.В. Давидова і М.М. Полянського проведена на основі значного, у тому числі і архівного, матеріалу. Але вона подається у відриві від суспільно-економічних факторів розвитку Російської імперії. У дослідженні І.В. Гессена розглядаються структура і принципи пореформенної діяльності судових органів, узагальнюється судова практика, але відсутня історія розробки і проведення судової реформи, а виклад питань організації і діяльності комерційного суду є неповним і характеризуться фрагментарністю. Значний інтерес викликають праці О.Ф. Коні, зокрема ,Батьки і діти судової реформи,. Ця праця вийшла у світ у 1914 році до 50-ти річчя реформування суду і судочинства Російської імперії на підставі Судових уставів. Вона складається з окремих біографічних нарисів тих діячів юстиції, які приймали активну участь у створенні судових уставів і впровадженню їх у життя. В ній надається історія пореформенного суду, висвітлюється боротьба з противниками прогресивних перетворень, характеристика міністрів юстиції та інших судових діячів. Відомо, що О.Ф. Коні позитивно відносився до судової реформи, навіть ідеалізував її і у своїй судово-прокурорській діяльності відстоював прогресивні принципи цієї реформи, активно боровся зі спробами їх перекручування. Разом з тим, він так і не зробив спроби об`єктивного аналізу діяльності комерційного суду.

Проблеми комерційних судів у Росії у своїх роботах у тій чи іншій мірі торкалися Д.І. Азаревич [13, с.120], О. Пергамент [14, с.62], П.С. Коробка [15, с.97], І. Савицький [16, с.166], В. Бірюкович [17, с.384].

Найбільш цікавим дослідженням історії організації і діяльності комерційних судів є праця Д.В. Туткевича ,Про наші комерційні суди, [18]. У ній автор дає огляд загальної історії комерційного суду, аналізує підстави його створення як у країнах Європи, так і в Російській імперії, приводить точки зору як прибічників, так і противників існування комерційного суду. Глибокою по суті є характеристика структури комерційних судів, їх основного і допоміжного апарату. Автор піддає критиці залучення до участі у судових засіданнях цих судів не професійних суддів - купців: ,якими б своєрідними не були торгові відносини, якими б чутливими вони не були до різноманітних винаходів, відкрить і удосконалень, які досить швидко змінюють існуючі до них торгові відносини, відносини ці зовсім не такі, щоб бути доступними розумінню тількі купця і перевершували область розуміння юриста, [18, с.19]. Його точку зору не поділяє І.М. Гордон, який писав: ,участь у процесі тоговому досвічених купців може бути дуже корисною як для засвідчення торгових звичаїв, так і для розгляду спірних торгових відносин, [19, с.148]. Проте, слід погодитись з Д.В. Туткевичем, що ,торгівля - породження культури, а всі явища з області культури і цивілізації доступні розумінню освіченої людини, [18, с.8], а отже не існує ніякої необхідності у вилученні торгових справ з компетенції загальних судів. У своєму дослідженні Д.В. Туткевич аналізує діяльність Одеського і Варшавського комерційних судів, у яких загальним було хіба що тільки те, що вони підпорядковувались Міністерству юстиції.

Характеристику комерційних судів Російської імперії до 1832 року дає у своїй статті Г.А. Немиров [20]. Автор вказує на відсутність вітчизняної літератури з питань історії торгового судочинства і намагається дати історичний екскурс торгових судів, починаючи з часів Київської Русі. Він підкреслює значення Уставу митного суду 1727 року для розвитку торгового судочинства: ,при складанні цього Уставу мова йшла якщо не виключно, то переважно про суд торговий, [20, с.44]. Відсутність комерційних судів у більшості міст Російської імперії автор пояснює тим, що їх утримання вимагало особливих податків, а також тим, що майже у всіх містах існували торгові словесні суди, які діяли на підставі Уставу митного суду 1727 року. Автор звертає увагу на те, що комерційні суди були створені тільки в тих містах де торгівлю вели переважно іноземці і пропонує або ,відновити торгові суди в Росії у вигляді самостійних комерційних судів, або у вигляді особливих торгових відділень окружних судів, і у всякому випадку, не тільки у привілейованих пунктах, а повсюдно, де створені загальні суди, [20, с.59].

Проблеми історичного розвитку комерційних судів розглянуті у статті Г.Ф. Шершеневича, який підкреслював, що ,головною причиною, яка викликала появу комерційних судів на Заході - був становий склад суспільства,, і далі, ,комерційний суд за своєю початковою ідеєю, це суд купецький, а не торговий, яким він є тепер, [21, с.40]. Погоджуючись з тим, що на першому етапі існування комерційний суд відігравав прогресивну роль, Г.Ф. Шершеневич скептично оцінює перспективи його існування після судової реформи 1864 року.

Не могли обійти у своїх працях проблему існування комерційних судів видатні юристи, фахівці в галузі торгового права О.Х. Гольмстен [22], А.І. Камінка [23], В.О. Удінцев [24, 25] і П.П. Цітович [26]. Так, відмінною рисою наукових праць А.І. Камінки є відстоювання ним самостійності торгового права і незалежність його від права цивільного. А.І. Камінка - ледве не єдиний представник російської цивилістики, який наважився піддати критиці популярну в середовищі науковців тезу ,торгове право - частина цивільного,. Слідом за пофесором П.П. Цітовичем А.І. Камінка відстоює ідею про те, що ,в торговому праві основним поняттям є не юридичні відносини, а торгові підприємства..., При цьому торговим підприємством вчений пропонує вважати організовану промислову діяльність по здійсненню торгових угод. Прагнення до отримання прибутків, на думку вченого - це не мета торгової діяльності, а її стимул. Ось чому А.І. Камінка підсумовує: ,В торговому праві відбивається та соціальна організація майнового побуту, якої країна вже досягла на даний момент... Цивільне право роз'єднує і протиставляє людей, торгове їх поєднує і підпорядковує. Одне право індивідуальне, інше соціальне, [23, с.67-68].

Своєрідним разновидом дослідницької літератури з історії державних установ дореволюційної Росії були ювілейні відомчі видання, серед яких можна виділити два, які мають відношення до нашої теми - ,Министерство юстиции за сто лет, 1802-1902. Исторический очерк,. - СПб., 1902 і ,Празднование 100-летия Коммерческого суда, // Одесский листок. 26 ноября 1908 г. - № 273. Перше з названих видань підготували чиновники на підставі документів і матеріалів архівів Міністерства юстиції. Нарис містить стислі відомості про створення, організацію і діяльность цього міністерства. Але, знову ж таки, діяльність комерційних судів не отримала розгорнутої об`єктивної оцінки. У іншому виданні надається детальна характеристика історії комерційних судів, створення і діяльності Одеського комерційного суду. Підкреслювалося, що ,комерційний суд задовольняє всім вимогам життя і тому завданню, виконувати яке за думкою законодавця покликанні комерційні суди: бути не тільки органами правосуддя, але і служити разом з тим одним із засобів упорядковування торгового кредиту - цього найголовнішого нерву торгового життя,.

В іноземній історичній і юридичній літературі дослідження, присвячені комерційним судам у Російській імперії відсутні, але у деяких працях про судову реформу 1864 року автори побічно торкаються цієї проблеми [27].

У радянській літературі також були відсутні спеціальні дослідження організації і діяльності комерційного суду. Радянськими істориками написано ряд праць з загальнополітичного розвитку Російської імперії ХІХ століття, в яких у тій чи іншій мірі є згадки про комерційний суд. Поміж них слід відзначити дослідження П.О. Зайончковського, С.Б. Окуня, О.В. Предтеченського [28, 29, 30] та ін. Підкреслюючи класовий характер діяльності судових органів, ці автори не піддавали їх спеціальному дослідженню. Соціально-політичній історії Російської імперії першої чверті ХІХ століття присвячені дисертації О.І. Парусова і М.М. Сафонова, значна увага в яких приділена питанням реформування судової системи [31, 32]. Дослідженню складу державного апарату - чиновництву - присвячена праця П.О. Зайончковського [33]. Як правильно підкреслює автор, ,люди, які стояли на чолі державних установ,, суттєво впливали на внутрішню політику.

Проблеми проведення судової реформи 1864 року розглянуті в працях Б.В. Віленського [34, 35]. Його монографії допомогають визначити роль Міністерства юстиції у підготовці і проведенні судової реформи. Автором проаналізовані найважливіші законопроекти з цих питань у яких у тій чи іншій мірі йдеться мова і про долю комерційних судів.

Проведенню судової реформи 1864 року на українських землях присвячена книга П.Ф. Щербини [36], у якій автор тільки констатує наявність Одеського комерційного суду.

Не було проведено спеціальних досліджень історії комерційних судів взагалі і Одеського комерційного суду зокрема у сучасній, як російській так і українській науковій літературі. Цієї проблеми автори торкалися хіба що тільки у зв`язку з дослідженнями загально-історичних питань [37, с.285 ; 38, с.263-270], чи вивченням історії окремих судів [39, 40, 41]. Найбільш цікавою у плані дослідження історії Одеського комерційного суду є вже згадувана монографічна праця В.С. Балуха і О.О. Сурілова [42], в якій простежується два століття історії здійснення правосуддя у сфері господарських правопорушень, починаючи від Одеського комерційного суду до Арбітражного суду Одеської області включно.