1.3. Аналіз історіографії

Сторінки матеріалу:

Узагальнення наукових висновків вітчизняних і зарубіжних дослідників дає змогу показати загальні тенденції і особливості їх прояву на українському ґрунті. Українське суспільство, як перехідне, сприймає і адаптує до своїх потреб і умов світовий досвід в інформаційній сфері. Крім того, національні традиції переплітаються із новаціями, продиктованими викликами сучасного стану суспільства і держави. Особливого значення для обґрунтування таких тез набувають роботи, присвячені питанням інформаційних війн. Це дослідження І. Панаріна, Г. Перепелиці, А. Позднякова, С. Расторгуєва, В. Роговця, Г. Феоктистова, інших авторів, які аналізують загрозу, що може становити інформація для суспільного розвитку. Йдеться при цьому про загрози політичного, економічного, психологічного характеру [228; 230; 231; 233; 276; 281; 344]. Все це підводить нас до розуміння складних і важливих завдань створення правових важелів регулювання процесу інформаційної безпеки як відносно держави в цілому, так і стосовно окремої людини та конкретних суспільних інституцій, зокрема.

У вирішенні таких завдань значною мірою допомагає аналіз літератури з загальних проблем інформаційного права, в яких частково розглянуто окремі аспекти інформаційної безпеки. Більш активно тематика інформаційного права досліджується в російській правовій науці. Серед фахівців цього напрямку можна назвати І. Бачило, А. Венгерова, Г. Гаврилова, І. Гостева, В. Копилова, П. Кузнєцова, В. Лопатіна, М. Рассолова, В. Северіна, А. Смірнова, М. Федотова, інших [21; 22; 32; 37; 38; 48; 190; 275; 290; 291; 299]

Певною мірою в цій групі досліджень розглянуто конституційно-правові аспекти інформатизації суспільства, інформаційних відносин, правові режими інформаційних ресурсів. Характеризується законодавча діяльність держав, спрямована на правове регулювання інформаційної сфери, створення правового поля, в рамках якого здійснюється інформаційна діяльність. Положення та висновки цих робіт дозволяють охарактеризувати основні типи правовідносин, що виникають в інформаційній сфері, показати специфіку їх правового регулювання, окреслити головні напрямки розвитку законодавства щодо інформаційної сфери.

Дослідження проблематики інформаційного права у вітчизняній правовій науці отримало розвитку лише в останні роки. Ініціатива в основному йшла від таких інституцій, як Рада національної безпеки і оборони України, що організувала у 2001 - 2003 рр. ряд круглих столів і наукових конференцій з проблем національної безпеки, де розглядались і концептуальні питання щодо інформаційної сфери за участю фахівців різних галузей науки [113; 115; 267; 304].

Безпосередньо правові дослідження присвячені окремим конкретним питанням: інформатизації управління, реалізації ідеї електронного уряду, попередження злочинів у сфері комп'ютерної інформації, функціонування мережі Інтернет тощо. Тут можна назвати роботи І. Арістової, О. Баранова, Р. Калюжного, В. Кузнецова, О. Снігірьова, В. Шамрая, інших науковців-правників [11; 19; 114; 191; 23; 354]. Але багатогранність об'єкту дослідження потребувала подальших як конкретних так і узагальнюючих праць. Тому велику увагу аналізу різних організаційних і правових аспектів захисту інформаційної безпеки приділив і автор даного дослідження, опублікувавши понад три десятки статей, монографію, навчальний посібник, беручи участь у ряді міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій [151 - 183].

Спираючись на широку джерельну і історіографічну базу, використовуючи можливості різних методологічних підходів автор поставив і вирішив задачу створення комплексного правового дослідження системи і процесу забезпечення інформаційної безпеки в умовах сучасної України в аспекті формування та вдосконалення законодавства та створення відповідних організаційно-інституціонального та правового механізмів.

Створення моделі державно-правового механізму захисту інформаційної безпеки сучасної української держави і суспільства дозволяє прогнозувати тенденції розвитку такого механізму та вдосконалення правового поля, що забезпечує його ефективне функціонування. Проведений всебічний і детальний аналіз законодавства та правозастосовчої практики дозволяє виявити недоліки чи помилки у теоретичному підґрунті і практичній реалізації політики інформаційної безпеки України, і в такий спосіб окреслити перспективи подальшого розвитку системи інформаційної безпеки та визначити правову модель управління такою системою. Адже підтримання інформаційної безпеки є важливим завданням управлінської діяльності, що входить до комплексу питань національної безпеки як необхідної умови існування і держави, і суспільства.