Згідно із законом, до осіб, які вчинили правопорушення, може застосовуватися ряд примусових державно-правових, пов'язаних з ізоляцією від суспільства й обмеженням правового статусу дій. Підставою для застосування такої міри, як позбавлення волі, є протиправна поведінка особи, яка залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, особистості правопорушника й інших факторів визначає форму (вид) позбавлення волі — адміністративно-правову, кримінально-процесуальну та кримінально-правову. У свою чергу, залежно від цього позбавлення волі регулюється відповідно   адміністративним,   кримінально-процесуальним,   кримінальним і кримінально-виконавчим правом, а здійснення цього примусового заходу покладено на спеціально призначені для цього органи й установи держави.

У законодавстві ця міра визначається по-різному: "затримання", "ув'язнення під варту", "позбавлення волі" і т. д. Поняття "позбавлення волі" є загальним стосовно всіх названих форм державного примусу.

При всій різноманітності форм позбавлення волі кожна з них має такі найстійкіші об'єктивні властивості.

1. Позбавлення волі — винятковий захід, реакція держави на антисоціальну поведінку людини. Застосовується тільки від імені держави у зв'язку з неправомірними, небезпечними для суспільства діями громадянина у вигляді затримання, запобіжного заходу або покарання.

2. Позбавлення волі передбачає поміщення особи в призначені для цієї мети установи (приміщення) зі спеціальним режимом.

3. Цей примусовий захід встановлюється нормами права (законами і підзаконними актами), що регулюють форми позбавлення волі, умови і порядок застосування цього заходу, а також компетенцію органів, які її виконують.

4. Позбавлення волі реалізується лише з допомогою правозасто-совних актів (вирок, ухвала суду, протокол або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора).

5. Цей захід забезпечується примусом, владними повноваженнями держави і передбачає підпорядкування засуджених (ув'язнених) законним діям адміністрації місць позбавлення волі.

Місця позбавлення волі умовно можна розділити на чотири групи:

виправно-трудові установи, які призначені для виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі;

арештні дома, які призначені для виконання кримінального покарання у виді арешту;

місця попереднього ув'язнення, які виконують заходи кримінально-процесуального примусу — короткочасне позбавлення волі (слідчий ізолятор, ізолятор тимчасового тримання, гауптвахта);

органи і установи, які виконують заходи адміністративного (дисциплінарного) примусу: запобіжні заходи (примусове лікування від алкоголізму в лікувально-трудовому профілакторії); адміністративне стягнення (адміністративний арешт з утриманням в ізоляторах тимчасового тримання, прийомниках-розподільниках); дисциплінарне стягнення (арешт з утриманням на гауптвахті).

Таким чином, виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі є визначальним критерієм відокремлення виправно-трудових установ у самостійну групу місць позбавлення волі.