Злочинність зумовлюється комплексом негативних явищ і процесів різного походження, котрі і є так званими об´єктами запобіжного впливу. Теорія і практика боротьби зі злочинністю показують, що об´єкт запобіжного впливу - це все те, на що діє система запобігання злочинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки; по-четверте, сукупність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку і вчинення конкретного злочину; по-п´яте, окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Таким чином, об´єкт запобіжного діяння - це окремі або сукупність різних (за генезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, які призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Для об´єкта характерні такі властивості: криміногенність (саме вона виділяє його із сукупності негативних явищ); динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; потенційність - нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність - криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною властивістю будь-якого об´єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Поняття «криміногенність» тісно пов´язане із поняттям «криміногенний». Термін походить від латинської - «злочин» і грецької - «рід», «походження». Отже, це поняття, яким підкреслюються близька спо­рідненість, тісний взаємозв´язок явища, процесу, особи із злочинністю. Поняття «криміногенний» вживається у різних сполученнях: криміногенні фактори, криміногенна особа, криміногенне середовище, криміногенна ситуація тощо. Криміногенність - це така кримінологічно значуща властивість об´єкта запобігання злочинності, яка показує конкретну взаємозалежність об´єкта і конкретного злочину, злочинності взагалі.

Криміногенність слід розглядати як таку властивість об´єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває в безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчинення нею протиправних дій. Ця властивість виявляється через силу впливу об´єкта на злочинність, його здатність наводити причинні зв´язки.

Криміногенність будь-якого об´єкта - величина змінна, тому вона може бути відображена як кількісно-якісна: ступінь криміногенності (тобто вище - нижче); криміногенний набір (більш - менш); криміногенний інтервал (ближче - далі).

Ступінь криміногенності - показник, який визначає міру цієї властивості і більшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію. За даними досліджень, алкогольне обтяження як криміногенна властивість особи є досить високим серед вбивць і осіб, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження на сімейно-побутовому ґрунті. Криміногенний набір - структурний показник криміногенності об´єкта. Криміногенність об´єкта - якість інтегральна, яка утворюється в свою чергу сукупністю і взаємозв´язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі безпосередньо не пов´язані зі злочинністю. Відомо, наприклад, що початок злочинного шляху підлітків звичайно зумовлюється одночасною чи послідовною дією набору з трьох-п´яти негативних явищ (неблагополуччя в сім´ї, небезпечне оточуюче середовище, рання алкоголізація та ін.). Криміногенний інтервал - ступінь зростання чи зменшення криміногенності предмета, «відділення» або наближення його до причинної детермінації. Таким чином, чим вищий ступінь криміногенності предмета, тим менший його криміногенний інтервал. Тим самим визначається «місце» (ближче - далі) криміногенного об´єкта в причинному ланцюгу. В кримінологічній літературі зазначається, що найбільша криміногенність характерна для тих об´єктів, наявність яких у системі причин та умов злочинності з більшою імовірністю породжує злочинну детермінацію.

Поняття криміногенного набору порівняно невеликого поєднання найбільш значущих показників для будь-яких різновидів суб´єктів антисуспільної поведінки покладено в теоретичне обґрунтування прикладних прогностичних методик індивідуальної злочинної поведінки та її попередження.

Криміногенні об´єкти доцільно згрупувати так, щоб вони стали уразливими для тих чи інших - теж згрупованих відповідним чином - методів запобіжного впливу і адекватних їм заходів. Тому природною підставою класифікації є характер криміногенних об´єктів, їх природа, генеза, умови існування. За цією підставою розрізняються групи криміногенних об´єктів соціального, правового і психогенного характеру. Група криміногенних об´єктів соціального характеру знаходиться в діапазоні від негативних явищ на рівні суспільства до криміногенних явищ і властивості конкретної особи (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, віктимний стан тощо). До групи криміногенних об´єктів правового характеру включаються явища, генеза яких лежить у сфері правової недосконалості, грубих помилок, протиправних дій, необґрунтованого, несвоєчасного, некомпетентного регулювання суспільних відносин на різних рівнях соціального буття. Група криміногенних об´єктів психогенного характеру охоплює ті психологічні, психіатрич­ні та інші кримінологічно значущі аномальні явища, які дезорганізують суспільне життя, відіграють деструктивну роль у процесі соціалізації і ресоціалізації особи, перешкоджають їй чи обмежують її здатність адекватно оцінювати свої вчинки і діяти відповідно до такої оцінки.