2. Особливості суб'єктного складу у відносинах власності та користування землями сільськогосподарського призначення

Відповідно до ч. З ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства, садівництва, товарного сільськогосподарського виробництва.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян про­вадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуван­ні громадян (щодо земельних ділянок для ведення особистого селян­ського господарства, садівництва, ведення фермерського господарства), в порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації держав­них і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та ор­ганізацій для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку, передбаченому ст. 25, частинами 3—5 ст. 118 ЗК України;

в) одержання земельних ділянок для ведення особистого селян­ського господарства, садівництва, ведення фермерського господар­ства із земель державної і комунальної власності в межах норм без­оплатної приватизації, в порядку, визначеному частинами 6—10 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. З ст. 22, ст. 92 ЗК України земельні ділянки сіль­ськогосподарського призначення у постійне користування можуть на- буватися:

а) державними та комунальними сільськогосподарськими підпри­ємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями інвалідів, їх підприємствами та об´єднаннями — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) державними та комунальними сільськогосподарським науково- дослідними установами та навчальними закладами, сільськими профе­сійно-технічними училищами та загальноосвітніми школамии — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

в) державними та комунальними несільськогосподарськими під­приємствами, установами та організаціями, релігійними організаціями та об´єднаннями громадян — для ведення підсобного сільського госпо­дарства.

Відповідно до законодавства України землі сільськогосподар­ського призначення можуть передаватися у користування на умовах оренди:

а) громадянам України, особам без громадянства, іноземним гро­мадянам — для ведення особистого селянського господарства, садів­ництва, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навча­льним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загаль­ноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організа­ціям, релігійним організаціям і об´єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розмі­щення власної інфраструктури.

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призна­чення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мо­жуть бути:

а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням то­варного сільськогосподарського виробництва;

б) юридичні особи України, установчими документами яких перед­бачене ведення сільськогосподарського виробництва.

Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарсько­го призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земель­ної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначен­ня для ведення садівництва та особистого селянського господарства можуть бути громадяни України та юридичні особи України.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.