Усіх осіб, які вчиняють злочини проти правосуддя, об´єднує наявність такої психологічної вади, як правовий нігілізм, що проявляється більшою чи меншою мірою і об´єктивується у формі тих чи інших суспільно небезпечних діянь. Ця властивість є стрижнем психологічних деформацій осіб, які вчиняють злочини проти правосуддя. Але, з урахуванням особливостей кожної з п´яти вищезазначених груп, можна виділити специфічні причини, притаманні кожній цій групі.

Настанова на вчинення злочину у першій групі здебільшого сформована слабкою впливовістю соціальних інститутів, покликаних виховувати повагу до законних прав інших осіб. Настанови другої групи осіб характеризуються несформованістю належної поваги до своїх громадянських обов´язків, що частіше за все має коріння у вадах їх первинної соціалізації (сім´ї, школі, найближчому побутовому оточенні). Третя група має схильність до насильницьких дій через десформованість емоційної сфери, недостатню розвиненість інтелектуальної та слабкість вольових стримань. Причини вчинення злочинів проти правосуддя у четвертій групі осіб певною мірою схожі з другою, але, те, що прояв антисоціальних настанов у них має більший ступінь суспільної небезпечності, свідчить про більший ступінь їх моральної деформованості.

П´ятій групі, яка перебуває під дією спеціальної превенції, притаманний вторинний тип антисуспільної настанови, який може сформуватися під впливом конфліктної ситуації у період відбування цими особами покарання, пов´язаного з обмеженням чи позбавленням волі. Приблизно кожна десята втеча породжена гострою конфліктною ситуацією між самими засудженими (програвання в азартні ігри, спонукання до гомосексуальних актів, розправа за участь у самодіяльних організаціях тощо). Інколи на втечу штовхає гостра нудьга за домом, сім´єю. Серед неповнолітніх трапляються втечі «на спір». Поживним підґрунтям для вчинення засудженими особами злочинів проти правосуддя є глибоке переконання більшості засуджених у несправедливості розміру або виду призначеного їм покарання. Подальшому розвитку правового нігілізму сприяє дійова участь засуджених у субкультурних проявах, життя відповідно до злодійських традицій, побудованих на викривленій системі цінностей і подвійній моралі.

На формування вторинної настанови на вчинення злочинів проти правосуддя суттєво впливають злочинні прояви з боку працівників установ по виконанню покарання у вигляді зловживання службовими повноваженнями, халатності, хабарництва тощо. Такі дії викликають справедливе обурення в засуджених осіб і є одним з найнебезпечніших криміногенних чинників. Своєрідними каталізаторами морально-психічних деформацій засудженої особи є такі фонові явища, як алкоголізм, наркоманія, чифіризм (вживання чаю високої концентрації) та токсикоманія. Хворобливий потяг до означених речовин розбалансовує психіку, а наявність залежності може бути використана іншими особами для примушення залежної особи до злочинних дій.

Серед умов, які сприяють вчиненню злочинів проти правосуддя, можна виділити відсутність належного контролю за діяльністю посадових осіб, які мають повноваження вирішувати питання про обмеження конституційних прав інших фізичних осіб, недостатня впливовість громадської думки на суспільне життя держави, недосконалість організаційно-технічних засобів по встановленню та розшуку осіб, які дають неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Організаційно-технічними умовами, що сприяють втечам з місць позбавлення волі, є недоліки в обладнанні споруд, інженерно-технічних заходів охорони (ІТЗО), недостатня уважність вартових та іншого персоналу виправних колоній, слабка робота оперативних підрозділів з перевірки найбільш зручних для цього шляхів та виявлення осіб, схильних до втеч.