Порушення кримінальної справи. Кримінальні справи про незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин порушуються за різних ситуацій. Наприклад, це може бути під час виявлення таких предметів у ході огляду авіапасажирів чи інших громадян, які викликають підозру у працівників міліції, що несуть патрульну службу, охороняють якісь важливі об'єкти (метро, вокзали тощо) - приводом виступатимуть рапорти цих працівників правоохоронних органів. Інколи кримінальні справи порушують за заявами родичів наркоманів, працівників аптек, які виявили підроблені рецепти на отримання наркотичних засобів, представників підприємств та організацій, на яких виявлено підпільні лабораторії для виробництва наркотиків або факти крадіжок продукції - ліків, що містять наркотичні засоби або сил ьнодійні препарати.

Порушуються кримінальні справи також за заявами засобів масової інформації (газет, радіо, телебачення), в яких містяться дані про наркокубла, нелегальні посіви конопель, опійного маку, канали надходження наркотиків до країни або конкретного регіону, а також інші відомості, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Однак найчастіше кримінальні справи порушуються за матеріалами оперативних розробок, у ході котрих установлено угруповання, зайняті наркобізнесом. Тоді оперативні працівники надають слідчому зібрану інформацію, на основі якої й вирішується питання про порушення кримінальної справи та початок розслідування (досудове розслідування в таких справах здійснюють слідчі органів внутрішніх справ, за винятком справ про контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, оскільки такі розслідуються, про що вже наголошувалось раніше, слідчими СБУ).

Підставою для порушення справ цієї категорії служать достовірні й достатні факти затримання особи з наркотичним засобом під час його придбання чи перевезення, а також під час митного огляду чи огляду речей у затриманих осіб. Факт виявлення наркотичних засобів у розмірах, що перевищують кількість, за яку настає адміністративна відповідальність, в житловому і виробничому приміщеннях, у снецкомендатурі, медвитверезнику, у поштових відправленнях і т. д., також слугує достатньою підставою для ухвалення відповідного рішення.

Обставини, що підлягають установленню в таких справах.

1. Способи виготовлення, придбання, збереження, перевезення, пересилання і збуту наркотичних засобів тощо (про які вже йшла мова).
2. Час тривання всіх епізодів злочинної діяльності, що обчислюється у днях, годинах, іноді місяцями і навіть роками, залежно від кількості епізодів та їх однорідності (взаємозв'язку), а також місце їх учинення.
3. Вигляд, точне найменування, кількість, вартість наркотичного засобу під час його купівлі та продажу. Слід мати на указі, що в законі ніякі кількісні показники не називаються, вжито лише термін "у значних розмірах". Під час визначення розміру практика на сьогоднішній день керується вже згадуваною Таблицею Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ, в якій у майже 60 найменуваннях наркотиків вказуються конкретні їх розміри, які можуть розглядатись як невеликі, великі та особливо великі. Наприклад, партія марихуани вагою до 100 г вважається невеликою, від 100 до 500 г - великою і від 500 г і більше - особливо великою, а доза героїну вагою до 5 мг уже вважається великим розміром, 5 мг і вище - особливо великим. Установлення цих обставин допомагає не тільки оцінити дії обвинувачуваного, а й установити джерело походження сировини, напівфабрикатів, готового наркотику, канали збуту. Ці дані сприяють активізації пошуку цінностей, грошей у злочинців, усіх учасників організованої групи, допомагають судові конкретизувати міру покарання.
4. Канали надходження наркотику. Установлення каналів надходження наркотику вимагає відповіді на питання про те, звідки він надходить і від кого. В Україну наркотик надходить із Російської Федерації, середньоазійських та інших країн. Особи, що постачають наркотик,- це збирачі, перекупники, виготовлювачі, викрадачі.
5. Канали збуту. Каналами збуту є наркомани, виробники, перекупники, кубла, армія, виправно-трудові, медичні установи, ринки.
6. Учасники злочинної групи і роль кожного у злочинній діяльності: у виготовленні, данні порад, наданні засобів, збуті, постачанні сировини і т. д. Особливо важливо установити роль кожного в організованій групі з чіткою ієрархією, розподілом ролей, своєю чітко визначеною часткою прибутку, відповідальністю, функціями прикриття злочинної діяльності.
7. Винність кожного обвинуваченого у здійсненні злочину. мотиви і мета поведінки (зокрема ціль збуту) і версії захисту. Доказування умислу створює іноді певні труднощі, позаяк необхідно довести, що особа усвідомлювала незаконність своїх дій і ту обставину, що вони вчинені з наркотичними засобами (а не з іншими речовинами), і переслідувала (чи не переслідувала) мету збуту.

Обвинувачені у свій захист часто висувають версії про те, що наркотик їм підкинули ("підсунули"); вони вперше його бачать і не знають, звідкіля він з'явився; обвинувачуваного почастували цигаркою, але він не знав, що в ній наркотик; він знайшов пакет
 

 
у громадському місці та не встиг з'ясувати до затримки, що в ньому є; виготовив розчин для лікування і не знав, що в ньому наркотик; приймав наркотик як ліки від тяжкої хвороби і т. д. Важливо вчасно врахувати такі захисні версії, ввівши їх у план розслідування, і перевірити їх.

1. Дані про особу кожного обвинуваченого. Треба з'ясувати характерні відомості (чи притягався раніше до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотиків, інші попередні судимості, яку роль він відігравав у складі наркогрупи), чи є обвинувачений наркоманом, потребує чи не потребує примусового лікування, чи ставить себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище, чи варто ставити питання про обмеження особи у дієздатності тощо.
2. Характер і розмір шкоди, наприклад, під час крадіжки наркотиків або сировини для їх виготовлення. Інколи доволі непросто встановити характер і розмір за наслідками конкретного злочину, пов'язаного з наркотичними засобами. їх доказування можливе через установлення кількості наркоманів, які користувалися наркотиками, що збувались обвинуваченим; часу, протягом якого ці люди не працювали і лікувалися за державний кошт; вартості лікування і пошкодженого державного або приватного майна. Слідчий повинен ужити всіх можливих заходів для відшкодування завданих збитків і забезпечення виконання можливого цивільного позову.

1. Причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню. Установлюючи причини злочину, слідчий з'ясовує, як в обвинуваченого формувалась антисоціальна установка і які обставини сприяли її прояву, вчиненню конкретного злочину.
2. Інші злочини, пов'язані з тим, що розслідується: схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів; викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів тощо чи заволодіння ними способом шахрайства або зловживання службовим становищем; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів тощо.

Слідчі дії початкового та подальшого етапів розслідування. Характер первинних слідчих дій залежить від наявних слідчих ситуацій.

• За ситуації, коли повідомлення про незаконний обіг наркотиків надходить із засобів масової інформації, закладів або організацій, від родичів наркоманів чи інших громадян, порушенню кримінальної справи звичайно передує попередня

 
(дослідна) перевірка з метою встановлення ознак злочину. За умови виявлення таких:

Сприймається рішення про порушення кримінальної справи;

1. допитують заявників, інших громадян, яким відома будь-яка інформація про розслідувану подію;
2. виконуються інші слідчі дії початкового етапу розслідування, пов'язані із закріпленням первинних доказів вини.

• За ситуації, коли речовини, схожі на наркотики, виявлено в ході митного огляду чи огляду багажу, поклажі перед посадкою в літак тощо, запідозрені особи доставляються в міліцію для вирішення питання щодо їх затримання. Інколи сумнівні, підозрілі речовини піддаються попередньому дослідженню з використанням набору реактивів "Політест". Вони позитивно реагують на найбільш поширені наркотики: коноплі, гашиш, марихуану, опій-сирець, соломку маку, морфін, кодеїн, героїн, промедол, барбітурати, кокаїн, ефедрин, амфетаміни, ЛСД. Коли реакція є позитивною, порушується кримінальна справа, а особа, в якої вилучено наркотичну речовину, затримується, проводяться інші слідчі дії. Попереднє виконане дослідження виявлених засобів за допомоги реактивів "Політест", звичайно, не усуває необхідності проведення хімічної експертизи.
• За ситуації, коли кримінальна справа порушується за матеріалами оперативного напрацювання, буває наперед відомо про склад злочинного наркоугруповання, способи придбання і збуту наркотиків, час їх реалізації, інші дані, що мають важливе значення для планування й виконання первинних слідчих дій. Зазвичай у такій ситуації розслідування розпочинається із затримання з речовими доказами.

Враховуючи, що члени наркогруп часто бувають озброєними, тож із їхнього боку завжди можна очікувати на жорсткий опір, до виконання затримання необхідно ретельно готуватися. До складу слідчо-оперативної групи необхідно ввести працівників специідрозділів, які володіють досвідом затримання озброєних злочинців'і мають для цього необхідні спецзасоби. Важливо також запланувати участь спеціаліста-криміналіста, який фіксуватиме процес затримання відеозаписом, надасть слідчому допомогу у використанні пошукової техніки та під час попереднього дослідження об'єктів, виявлених затриманням і проведенням особистого обшуку.

Оскільки під час розслідування і в суді злочинці часто заявляють, що наркотики їм було підкинуто у ході затримання працівниками міліції, необхідно завчасно продумати участь понятих, які згодом у разі потреби можуть спростувати такі твердження обвинувачених (підсудних).

Особистий обшук та одержання зразків для порівняльного чи іншого майбутнього дослідження. За найбільш частої ситуації, коли має місце затримання злочинців з речовими доказами, провадиться ретельний особистий їх обшук.

Оглядають вміст кишень, промощують, а в разі потреби і розпорюють шви, бортики піджаків і пальт, прокладку головного убору; відшукують схованки також у взутті, білизні.

За допомогою лікаря оглядають тіло особи. Коли є підстави до припущення, що на одязі затриманої особи можуть бути часточки наркотичної речовини, він вилучається, упаковується у целофанові мішечки і направляється на хімічну експертизу.

У кожному разі в протоколі обшуку в усіх подробицях описуються вилучені наркотичні засоби:

-    їх вигляд, консистенція;

-    найменування (коли воно відоме);

-    упаковання;

-    вага (чи об'єм);

-   пристосування для виготовлення наркотичних засобів, їх транспортування, зберігання;

-    на якій вазі виконувалося зважування наркотику;

-    хто виконував зважування.

Після цього вилучені наркотичні засоби упаковуються, опечатуються, на пакеті зазначається необхідна інформація.

Необхідно отримати зразки для майбутнього визначення можливого наркотичного сп'яніння затриманої особи: змиви з губ, рота, зразки крові, сечі, слюни. Для доказування того, що особа вчиняла певні дії з наркотиками, робляться зіскрібки і змиви з долонь, вилучаються піднігтьовий вміст, зрізи нігтів. Зразки упаковуються в окремі пробірки. У пробірку упаковується й контрольний зразок вати чи бинта, за допомоги яких робилися змиви.