• посмертні тілесні ушкодження на трупі; наявність на місці події слідів боротьби або самооборони;
• наявність на трупі тілесних ушкоджень, які не могли бути наслідком інсценованої події (труп висить у петлі, однак наявні сліди удушення руками; наявні дві странгуляційні борозни на шиї повішеного тощо);
• невідповідність характеру і напряму слідів крові на трупі, його позі;
• ознаки, що засвідчують факт переміщення трупа (сліди волочіння на ґрунті, одязі та шкірній поверхні трупа);
• наявність слідів перебування на місці події сторонніх у момент настання смерті потерпілого та ін.

Відсутність слідів, які мусили би закономірно виникнути, якби мала місце інсценована подія за конкретних умов:

-   відсутність:

а)  слідів пересування потерпілого до місця, на якому настала 
смерть;

б) відбитків слідів ніг на м'якому ґрунті під висячим у петлі 
трупом;

в)  знаряддя самогубства;

-   відсутність:

а) можливості вчинення самогубства виявленими знаряддями;

б) додаткрвих (допоміжних) пристосувань, які повинні були 
використовуватися для самогубства;

-   відсутність:

а)  слідів крові, тілесних ушкоджень, характерних для інсце- 
нованих подій;

б)  слідів ґрунту на взутті потерпілого, котрі повинні були 
бути як наслідок руху особи до місця своєї загибелі;

-   відсутність слідів мікрочастин на руках і одязі потерпілого від предметів, яких він повинен був обов'язково торкнутися тощо.

А ось які ознаки обов'язково за певних умов є закономірно характерними для вбивства:

Під час інсценування самогубства холодною зброєю:

• атиповий для самогубства напрям ранового каналу та місце рани (локалізація поранень);
• відсутність значного крововиливу за умов значного зовнішнього поранення тіла жертви;
• невідповідність форми і розміру рани виявленому на місці події знаряддю;
• наявність на одязі й тілі слідів опору нападникові (наприклад, порізи на долонях жертви) тощо.

За умов інсценування самогубства з вогнепальної зброї:

-    атиповий напрям ранового каналу і потоків (бризок) крові;

• відсутність ознак слідів близького пострілу або пострілу впритул;
• невідповідність калібра кулі калібру виявленої (знайденої на місці події) зброї тощо.

Інші:

• відсутність під трупом і на його одязі крові за значних ушкоджень тіла;
• наявність ушкоджень на тілі та пошкоджень на одязі, які не відповідають місцю події;

-    наявність слідів волочіння;

• наявність на трупі слідів боротьби, тоді як на місці події вони відсутні;

-    невідповідність пози трупа ушкодженням;

• невідповідність розташування трупних плям положенню трупа;

-    невідповідність одягу на трупі погодним умовам та ін.

За такої ситуації успіх розслідування залежить від результатів одночасної перевірки двох протилежних версій: а) вбивство - самогубство; б) вбивство - нещасний випадок; в) вбивство - природна смерть.

Щодо кожної версії конструюються мисленнєва модель уявної події, характерне для неї слідоутворення і здійснюється пошук закономірних для цієї події слідів.

У процесі огляду місця події і трупа обов'язково відбувається пошук негативних обставин відповідно до кожної ймовірної версії. Ця ж мета реалізується й під час допиту свідків. Призначення судово-медичної експертизи трупа і судово-медичної експертизи підозрюваного також слугує перевірці наявних версій і контрверсій.

Ретельно вивчається особа потерпілого (потерпілої), для чого досліджуються різного роду записи, документи, листування, допитуються свідки з його оточення, які знали потерпілого в різні періоди часу, щоби з'ясувати, чи був у особи мотив для самогубства і яким був її психічний стан.

Ситуація 7. Має місце за наявності виявлених ознак дітовбивство. Тут можливі два варіанти.

Перший - коли виявляють труп новонародженої дитини: коло і послідовність першочергових слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємств такий самий, як і за ситуації виявлення невпізнаного трупа дорослої людини. Зокрема, проводять огляд місця події і трупа дитини; допит осіб, що виявили труп і заявили про це у правоохоронні органи; пред'явлення трупа і предметів, знайдених при ньому, для впізнання різним особам з метою встановити належність трупа і цих предметів. Якщо встановлено осіб, які могли бачити дитину ще живою, їх допитують, а потім труп і речі пред'являють їм для впізнання. Призначають судово-медичні, криміналістичні експертизи. Органам дізнання доручають оперативно встановити жінок, котрі були вагітними, народжували, після чого дитина зникла, а також виявити свідків, яким щось відомо про такі факти.

Другий - коли мало місце зникнення новонародженої дитини і в правоохоронні органи надійшла інформація про те, що в конкретної жінки зникла новонароджена живою дитина. У таких випадках, після відповідної перевірки і порушення кримінальної справи, виконують такі дії: допитують підозрюваних, свідків із кола заявників, близьких, родичів; призначають судово-медичну експертизу підозрюваної; проводять виїмку документів; доручають органові дізнання виконати оперативно-розшукові міропри-ємства щодо виявлення трупа дитини тощо.

У криміналістичній літературі можна зустріти дещо більш розширений поділ типових ситуацій початкового етану розслідування вбивств. Зокрема, крім уже проаналізованих, називають такі:

-   вбивство вчинено під час розбійного нападу, або на сексуальному грунті, чи з хуліганських спонукань, коли відомий потерпілий чи потерпіла, але підозрюваний невідомий;

-   вбивства, вчинені у ході кримінальних "розбірок";

1 Кориев С.А. Крнмипалистика. Методика.- СПб., 2000.- С. 625-626.

-   вбивства, за яких на початку розслідування не є зрозумілими мотиви злочину1;

• вбивство вчинено таємно. Кримінальну справу порушено за фактом виявлення невпізнаного трупа;
• вбивство - таємне і давнє, але поки що ймовірне або виявлено останки - череп і кістки людини зі шматками одягу, причина смерті невідома, тощо1.

Видається, що названі ситуації, так чи інакше, охоплюються початково наведеними вісьмома варіантами ситуацій, що можуть виникати на першому етапі розслідування вбивств, а тому окремо їх розглядати не потрібно.

У кожному разі, за будь-якої ситуації на початковому етапі розслідування вбивств обов'язково конструюються і перевіряються ще й окремі версії щодо кожної обставини, яка підлягає встановленню у справі.