• визначення поняття "система контролю", складові якої мають бути взаємопов'язаними і діяти як єдиний організм на всіх етапах діяльності державних органів;
• закріплення у спеціальній статті Конституції України [106] поняття державного контролю та визначення, які саме державні органи влади та посадові особи користуються правом контролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють;
• визначення у спеціальному Законі "Про фінансовий контроль в Україні" [214] основ державної системи контролю, права та обов'язки органів державної влади і управління, органів місцевого самоуправління підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян, структури та організацію державної системи контролю;
• конституційного закріплення з урахуванням принципу розподілу законодавчої, виконавчої влади та особливостей державного устрою країни, основних положень фінансового контролю (статус, компетенцію головних органів, їх систему);
• вирішення на законодавчому рівні питань, які пов'язані з матеріально-технічним і соціальним забезпеченням працівників контролюючого апарату, стимулюванням праці та, відповідно, їх фізичним захистом;
• створення відповідної нормативно-правової, методологічної та інформаційної бази державного контролю фінансового ринку із застосуванням сучасної технології контролю;
• визначення, з яких організацій, на який термін і на яких умовах можливе залучення контролюючими органами фахівців для участі у контрольно-ревізійних процесах;
• надання права керівникам контролюючих органів у межах поточного кварталу здійснювати переміщення кошторисних коштів з одночасним повідомленням про це Кабінету Міністрів України [100, с. 91].

Вважаємо, що реалізація зазначених напрямів надасть змогу реформувати та удосконалити в Україні систему державного контролю діяльності учасників фінансового ринку.

Водночас, слід зазначити, що у процесі розвитку системи контролю діяльності учасників фінансового ринку Україні можна виділити два основних етапи [140, с. 304]:

• становлення (1991-2000 роки), внаслідок здійснення якого сформовані базові умови для створення системи контролю та мережі контролюючих органів, досягнуте конституційне та законодавче закріплення ключових правових гарантій їх діяльності, започатковане розмежування контрольних повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування, утворено каркас інфраструктури незалежного контролю, організовано кадрове, інформаційне, методичне та інше забезпечення контрольної системи;
• удосконалення (2001-2010 роки), який передбачає здійснення заходів щодо реформування та подальшого розвитку контролюючих інституцій у державній і муніципальній сферах та громадянському суспільстві, оптимізації та підвищення їх ефективності в ході реалізації парламентської, адміністративної, судової, муніципальної реформ та реформування громадянського суспільства.

Реалізація першого етапу в основних рисах, забезпечила окреслення системи контролю в Україні. У відповідності до Конституції України, законодавчих та інших нормативних актів сформовано контур системи контролю в Україні:

а) утворено інститути державного контролю у сфері виконавчої влади, а саме:

• податкову службу;
• державну контрольно-ревізійну службу;
• державне казначейство.

б) створено спеціальну інституцію парламентського контролю у сфері законодавчої влади - Рахункову палату [219], покликану в конституційному порядку від імені Верховної Ради України здійснювати контроль за використанням коштів Державного бюджету України.

Реалізація другого етапу передбачає завершення процесу становлення та окреслює перспективи подальшого розвитку і удосконалення системи контролю в Україні, а саме:

• створення підрозділів фінансового контролю у складі існуючих судів або спеціальних фінансових судів у структурі судової гілки влади з метою завершення формування системи державного контролю;
• розроблення та практичне впровадження інфраструктури муніципального контролю як підсистеми, що забезпечує можливість саморегулювання економічних відносин у сфері місцевого самоврядування та комунальному секторі національного господарства;
• доповнення мережі фахових аудиторів та аудиторських фірм іншими різновидами незалежного контролю, зокрема розв'язання проблем споживчого контролю, створення інфраструктури громадського контролю фінансового ринку, а також врегулювання контролю економічних відносин між засобами масової інформації, громадськими організаціями, політичними партіями тощо та їх контрагентами в Україні і за кордоном, зокрема щодо фінансових санкцій у їх взаємних стосунках і особливо у стосунках з органами державної влади та місцевого самоврядування;
• розмежування сфер компетенції та повноважень щодо здійснення контролю вказаними суб'єктами, а саме - конкретне, визначене у законодавчому порядку проведення межі між сферами економіки, які відповідно контролюються органами державної влади і місцевого самоврядування та інституціями громадянського суспільства;
• розроблення концептуальних та організаційно-методичних засад контролю процесів дотримання національної економічної безпеки, забезпечення самодостатності та ефективності використання ресурсів у всіх секторах економіки і досягнення на цій основі сталого економічного розвитку національного господарства;
• послідовне формування координаційних інститутів у складі кожної підсистеми контролю та суспільно-господарській сфері загалом з метою утворення їх інфраструктури, що запобігатиме: з одного боку виникненню неконтрольованих сегментів економічних відносин, а з іншого - паралелізму та дублюванню контрольних дій;
• розроблення з урахуванням зарубіжного досвіду державних стандартів, муніципальних нормативів та норм незалежного контролю з метою уніфікації, типізації та спрощення процедур контролю в державному, комунальному та приватному секторах економіки;
• удосконалення процедур, урізноманітнення форм і різновидів та диверсифікація векторів здійснення контролю, сукупність яких забезпечує випробування, перевірку та відстежування економічних відносин і процесів використання ресурсів з метою досягнення економічного зростання національного господарства України.

Найбільш важливими заходами щодо втілення викладених пропозицій в діяльності господарських систем слід вважати [259, с. 37]:

• прийняття вищими органами розподіленої державної влади нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи контролю в Україні, її функціонування й розвиток;
• доповнення існуючої мережі низкою контрольних органів, створення яких забезпечить формування цілісної інфраструктури контролю, яка охоплюватиме визначальні сегменти економічних відносин у всіх секторах і галузях національного господарства;
• створення координаційних інституцій на державному (в тому числі загальнодержавному, урядовому, відомчому), муніципальному, громадському та загальнонаціональному рівнях і спрямування їх діяльності на узгодження дій контролюючих суб'єктів з метою запобігання виникненню неконтрольованих сегментів у сфері національної економіки та паралелізму й дублюванню контрольних функцій;
• уніфікація, типізація та стандартизація контрольних процедур для х спрощення з одночасним урізноманітненням форм і різновидів та диверсифікацією векторів контролю з метою забезпечення повноти охоплення підконтрольних об'єктів та підвищення ефективності контрольних дій.

У першу чергу потребують прийняття законодавчі акти, які повинні врегульовувати функціонування системи контролю в Україні, а саме: "Основи законодавства про систему фінансово-економічного контролю в Україні" та Закони України "Про державний фінансово-економічний контроль"; "Про муніципальний фінансово-економічний контроль"; "Про незалежний фінансово-економічний контроль". На підставі цих законодавчих актів існуюча інфраструктура контролю має бути доповнена шляхом створення відсутніх у даний час державних і муніципальних органів та інститутів громадянського суспільства ч метою формування цілісної контролюючої системи в національному господарстві [290, с. 56-57].

У відповідності до положень пропонованих законодавчих актів згідно з рішеннями Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів державної влади, а також регіональних органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства, повинні бути створені:

• Національна рада з питань координації контролю (регулюється Законом України);
• Державна рада з питань координації контролю (регулюється Указом Президента України);
• Урядова рада з питань координації контролю (регулюється Постановою Кабінету Міністрів України);
• відомчі ради з питань координації контролю (регулюються наказами та іншими рішеннями центральних органів виконавчої влади);
• регіональні та муніципальні ради з питань координації контролю (регулюються рішеннями органів місцевого самоврядування та їх об'єднань);
• громадські ради з питань координації контролю (регулюються рішеннями об'єднань громадян та інших легітимних інститутів громадянського суспільства, створених у встановленому законодавством порядку) [274, с. 47].

З метою забезпечення комплексності контролю секторів і галузей національного господарства слід розробити організаційно-правове, інформаційне, методичне, технологічне та інші різновиди системного забезпечення предметних сфер контролю, найбільш важливими з яких є:

• контроль дотримання національної економічної безпеки;
• контроль самодостатності національного господарства на мікро- та макроекономічному рівнях;
• контроль збалансованості консолідованого, державного та місцевого бюджетів;
• контроль ефективності використання ресурсів господарюючими суб'єктами;
• контроль забезпечення сталого розвитку секторів і галузей економіки;
• контроль досягнення економічного зростання національного господарства;
• контроль захищеності економічних інтересів громадян України.

Для забезпечення повноти охоплення контрольованих об'єктів та підвищення ефективності контрольних дій необхідно розробити і затвердити низку нормативно-правових актів, що визначають типові процедури контролю на відповідних ієрархічних рівнях, а саме:

• на рівні органів державної влади - державні стандарти, що врегульовують здійснення контролю в державному, а також комунальному та приватному секторах національного господарства;
• на рівні органів місцевого самоврядування - муніципальні норми, що врегульовують здійснення контролю в комунальному та приватному секторах економіки певних територіальних громад;
• на рівні громадянського суспільства - нормативи незалежного контролю в приватному секторі національного господарства в межах, визначених на заздалегідь узгоджених засадах громадянами, їх об'єднаннями та іншими інститутами громадянського суспільства [262, с. 104].

З метою нормативно-правового окреслення цілісності контролюючої системи на основі узагальнення вказаних та інших правових актів доцільно розробити і впровадити в господарську практику "Кодекс законів про фінансово-економічний контроль в Україні".

Практичне втілення викладених пропозицій дозволить отримати ряд результатів, найважливіші з яких сприятимуть підвищенню ефективності функціонування системи контролю в Україні з метою поліпшення стеження за досягненням цільових орієнтирів, перевірки дотримання обмежуючих параметрів економічного розвитку господарських систем та своєчасного врегулювання відхилень, виявлених внаслідок здійснення контролю.