По-третє, поява міжнародно-правових норм, безпосередньо пов'язаних з попередженням міжнародних конфліктів або орієнтованих на це [644, с. 340-342].

Що стосується нормативної частини правових систем, то юридичні колізії між нормами національного та міжнародного права найчастіше вникають у таких випадках: 1) коли допускається відхід від встановленого пріоритету принципів та норм міжнародного права, права міждержавних об'єднань; 2) коли міжнародно-правові норми і акти не відповідають конституції; 3) коли виникають суперечності між правилами схвалених міжнародних договорів і національним законодавством; 4) коли норми національного права не відповідають стандартам міжнародного права; 5) коли не виконуються міжнародні зобов'язання державами; 6) коли міжнародні організації чи держави порушують національне законодавство чи здійснюють прямий тиск щодо його зміни [644, с. 346].

При цьому необхідно враховувати, що норми міжнародного права мають різний характер впливу на національні правові системи. Так, принципи міжнародного права створюють стійкі нормативні засади; установчі чи статутні міжнародно-правові акти - визначають тривалий період співробітництва; пакти, декларації та конвенції - встановлюють норми-принципи та норми-цілі; двосторонні міжнародні договори - встановлюють взаємні зобов'язання; рішення і заборони, санкції міжнародних організацій - жорстке регулювання державної діяльності; регламентаційні акти є односторонніми актами міждержавних організацій [654].

Вирішення проблем, пов'язаних з юридичною природою колізій чи способами їх врегулювання, залежить від вирішення проблеми взаємодії міжнародного та національного права, особливо це стосується вказівки у загальній нормі Конституції на шляхи розв'язання колізій міжнародних та внутрішньодержавних норм.

Визнання пріоритету загальновизнаних норм і принципів міжнародного права над національним у випадках суперечності між ними та деталізована фіксація цих положень у Конституціях зменшує кількість юридичних колізій у цій галузі. А тому важливим є вироблення колізійного механізму, який став би складовою частиною правового механізму взаємодії міжнародного та національного права.

Визначаючи такий механізм як систему правових засобів, зокрема процедур, що сприяють узгодженню дій міждержавних і національних правових систем, та виділяючи таку його процедуру, як узгодження норм міжнародного та національного права у процесі правотворення і застосування права, необхідно назвати й основні правові засоби забезпечення такої взаємодії - основні джерела права (як міжнародного, так і національного), колізійні норми, засоби правової інтеграції. Звичайно, ці засоби розглядаються, насамперед, стосовно узгодження взаємодії. Проте вони можуть застосовуватись і як засоби попередження та подолання юридичних колізій. І якщо юридичні колізії, що виникають при взаємодії міждержавних та національних правових систем - це суперечності та розбіжності в межах їх нормативних, інституційних, функційних частин, то колізійно-правовий механізм - це система правових засобів, зокрема процедур попередження та подолання (в тому числі, усунення) юридичних колізій, яка сприяє взаємодії міждержавних та національних правових систем.

У залежності від характеру, виду колізії застосовуються ті чи інші засоби та процедури їх попередження чи подолання. Найбільш поширеними в юридичній літературі називають: 1) тлумачення; 2) прийняття нового акта; 3) відміна старого акта; 4) внесення змін та доповнень до діючих актів; 5) судовий, адміністративний, арбітражний розгляд; 6) систематизація законодавства, гармонізація юридичних норм; 7) переговорний процес, створення узгоджувальних комісій; 8) конституційне правосуддя; 9) оптималізація взаємозв'язку теорії та практики; 10) міжнародні процедури [630, с. 422].

Колізійно-правовий механізм складається з двох відносно самостійних процедур:

а) процедури попередження юридичних колізій;

б) процедури їх подолання (зокрема, усунення).

Попередження юридичних колізій - це процедура застосування відповідних правових засобів по запобіганню їх виникнення, а також заходи по створенню умов, при яких юридичні колізії не виникають, а їх кількість зменшується до прогнозованої (так звані потенційні колізії).

Подолання юридичних колізій - це процедура застосування засобів по розв'язанню колізійних ситуацій (їх переборення у конкретних випадках) або усуненню.

До правових засобів, що використовуються при здійсненні процедур попередження відносяться міжнародні та національні джерела права; колізійні норми; систематизація, гармонізація та уніфікація законодавства; програми, правила, що містять заходи запобігання виникненню юридичних колізій чи прогнозування можливих варіантів їх виникнення та способів їх подолання.

Засоби, що використовуються при здійсненні процедури подолання, можна розділити на дві групи: 1) засоби, що сприяють розв'язанню колізій у тій чи іншій конкретній ситуації (переборюють її не усуваючи в цілому); 2) засоби, що усувають колізії взагалі.

До засобів, що відносяться до першої групи, належать акти застосування колізійних норм, акти тлумачення, акти застосування норм права; до другої - прийняття нової юридичної норми, що фіксується у відповідному джерелі права.

Особливе значення має застосування колізійних норм, передбачених міжнародним приватним правом, проте їх потрібно відрізняти від колізійних приписів у різних галузях національного права. Це можуть бути: а) норми-принципи, що визначають напрям правотворчості; б) норми-пріоритети, що вказують на переважаючу силу одного акта по відношенню до іншого тощо [644, с. 50]. Ці види колізійних норм застосовуються і міжнародним публічним правом, а також є важливими для визначення співвідношення між національним та міжнародним правом.

Колізійна норма, що використовується міжнародним приватним правом, є засобом, який дозволяє усунути суттєві розбіжності при регулюванні приватноправових відносин у різних національних правових системах (це стосується відносин, обтяжених іноземним елементом). Застосовується вона при наявності таких юридичних колізій, як: інтертемпоральні (часові колізії); інтерперсональні (що випливають із належності фізичних осіб до певної релігії, національності тощо); просторові (які поділяються з позицій міжнародного приватного права на: міжнародні, інтернаціональні, внутрішньодержавні) [489, с. 18].

Колізійна норма вказує право якої держави, правової системи підлягає застосуванню до конкретних відносин. Головне, що відрізняє колізійну норму від інших юридичних приписів, - це подолання колізійної проблеми шляхом визначення права, яке може застосовуватися. Відрізняється вона від інших правових приписів і структурою, а саме: її структурними елементами є обсяг та прив'язка.

Обсяг вказує на відносини цивільно-правового характеру, до яких ця норма застосовується, а прив'язка - підстави (ознаки, критерії) визначення права, що може застосовуватися. Проте у літературі з міжнародного приватного права відзначалося, що двочленна будова колізійної норми є подібною до структури норм-приписів (гіпотеза і диспозиція; гіпотеза і санкція). Логічна структура колізійної норми є тричленною, її третій елемент знаходиться у галузі цивільного права [655, с. 50-51; 656].

Характеристика колізійних норм як допоміжних, відсилочних не відображає їхнього дійсного призначення у міжнародному приватному праві. Колізійна норма разом з матеріально-правовою (яка буде застосовуватися) утворюють правило поведінки для учасників відповідного приватноправового відношення. Вона вказує не на окрему ізольовану матеріальну норму, а в цілому на іноземну правову систему, в якій діє ця норма. У випадках з іноземним елементом, колізують не окремі норми різних держав, а їх правові системи [488, с. 137].

Якщо аналізувати правовий механізм взаємодії правових національних систем з правовою системою Ради Європи, то необхідно виділити його складову частину - колізійний механізм, що повинен включати процедури попередження та подолання юридичних колізій.

Для колізій, що виникають у нормативній частині правових систем, найпростішим способом попередження є внесення змін до законодавства, відміна старих нормативних актів, прийняття нових, вдосконалення юридичної техніки, визначення потенційних юридичних колізій та способів їх подолання, а також фіксація такого механізму в самому акті. Важливим у процесі попередження є розробка заходів щодо сприяння належному співвідношенню між юридичною наукою та правотворенням, подоланню правового нігілізму серед суб'єктів застосування права тощо.

Що ж стосується процесу подолання юридичних колізій та їх усунення, то в цьому плані необхідним є створення колізійних норм, належне тлумачення проблем співвідношення та правильне застосування норм. Таким чином, до заходів попередження колізій відносяться: 1) визнання основних принципів права Ради Європи та їх впровадження у національне законодавство; 2) визначення правових стандартів Ради Європи та критеріїв їх співвідношення з національним правом; 3) врахування особливостей їх впровадження у національну правову систему; 4) фіксація положень про взаємодію права Ради Європи та держави-учасниці у Конституції та інших законах держави; 5) врахування міжнародних зобов'язань держави в законопроектах; 6) врахування потенційних юридичних колізій та засобів їх попередження при формуванні правового механізму взаємодії. До заходів подолання колізій відносяться: 1) діяльність держави-учасниці в роботі Ради Європи; 2) дотримання процедур укладення, ратифікації міжнародних договорів; 3) фіксація у конституціях держав-учасниць пріоритету загальновизнаних норм і принципів міжнародного права; 4) створення колізійних норм.

Що ж стосується взаємодії між Євросоюзом та державами-учасницями, то колізійно-правовий механізм тут є більш простим на відміну від такого механізму в Раді Європи. Це досягається в основному завдяки уніфікації юридичних приписів, створення уніфікованих актів, що містять однакові правила поведінки.

І хоча правовий механізм взаємодії права Євросоюзу та національних правових систем забезпечує уніфікацію правового регулювання, збалансованість їх, потенційні юридичні колізії об'єктивно виникають із співвідношення права ЄС та права держав-учасниць.

З вступом до Євросоюзу держави делегують цій міждержавно-правовій системі значну частину своїх суверенних повноважень, а тому у практиці ЄС виникають колізії щодо можливості реалізації "переданої" компетенції.

В установчих договорах фіксуються колізійні норми, які або зобов'язують держави "утриматися від будь-яких дій, що можуть поставити під загрозу здійснення мети цього договору" (ст.5 Договору про ЄЕС) і відповідно, таких, що породжуватимуть колізію з комунітарним правом; або визнають акти похідного права обов'язковими для внутрішньодержавних органів застосування права (ст.189 Договору про ЄЕС). Таким чином, ст.5 містить колізійну норму, що розв'язує питання у користь первинного права, а ст.189 - визнає пріоритет похідного права.