Під кримінальною субкультурою в науковій літературі розуміють систему цінностей кримінальних об´єднань. Потрапивши до кримінальної групи і сприйнявши її субкультуру, особа звільняється від соціальних заборон, а нерідко порушення цих заборон не тільки схвалюється, а є однією із норм кримінальної субкультури, що впливає на рецидивну злочинність у місцях позбавлення волі.

Засуджені постійно перебувають на «перехресті» двох нормативно-ціннісних систем - формальної, або офіційної (норми її установлено державою і закріплено в законодавстві) і неформальної. Формальні норми мають регламентуючий характер, і пропонують індивіду певні правила поведінки. Неформальні норми діють у мікрогрупах засуджених у формі традицій і звичаїв. Також елементами кримінальної субкультури засуджених є особлива мова (жаргон), пісні, татуювання, системи таємного зв´язку та ін.

Традиція (від лат. traditio - передача) означає історично зумовлені і такі, що передаються від покоління до покоління, правила поведінки. На традиції засноване культурне життя суспільства.

Звичай у широкому розумінні означає історично зумовлений, що міститься в позитивному праві, порядок суспільного життя, звичний спосіб дій і вчинків, пануючий в певному суспільстві або соціальній групі.

У змістовному розумінні традиція приписує, що саме необхідно закріпити і зберегти з метою відтворення, а звичай - як саме закріпити і зберегти. Змістом традиції є правило поведінки, а змістом звичаю є принцип поведінки. Таким чином, традиція у злочинній субкультурі, як правило поведінки в цілому, зумовлює її як протиправне антисуспільне явище, що суперечить позитивним моральним основам у суспільних відносинах. Звичай же у злочинній субкультурі відіграє роль закріплення цього антисуспільного правила шляхом регламентації відповідної антисуспільної поведінки.

Кримінальний жаргон є відносно самостійною частиною кримінальної субкультури. Він жвавими темпами розвивається і поповнюється новими словами - жаргонізмами. Суттєву роль у цьому процесі відіграє наявність і подальший розвиток жаргону молодіжних груп антисуспільної спрямованості як у місцях позбавлення волі, так і в суспільстві. Сьогодні кримінальний жаргон став не тільки засобом спілкування злочинців. Його вплив ми відчуваємо і в повсякденному житті.

Ще одним проявом кримінальної субкультури є нанесення на тіло татуювань кримінального змісту. Це характеризує внутрішній світ особи, інформує про злочинну «кваліфікацію», кількість засуджень до позбавлення волі, про місце в неформальній субкульгурній ієрархії. Деякі татуювання видають належність носія до певної касти злочинців - вбивць, грабіжників, хуліганів, наркоманів та ін. Окрім комунікативної функції, знання кримінально-злодійського жаргону («фені», «блатної музики») і нанесення специфічних кримінально-субкультурних татуювань, ці відзнаки злочинного світу відіграють роль засобів самоствердження, адаптації і самовідбиття засуджених у місцях позбавлення волі, ототожнення їх з певною кастою злочинців.

Зважаючи на вищевикладене, можна дійти висновку про те, що засуджені включаються в неформальні зв´язки від самого моменту прибуття в установу виконання покарання або місце попереднього ув´язнення і їх життя, соціальні ролі-функції і відносини всередині малих груп засуджених у період відбування покарання регламентовано не тільки (а в деяких випадках - не стільки) формальними нормами, а кримінальними субкультурними нормами та правилами. Порушення цих норм спричиняє застосування до винного певних санкцій - від зниження його соціального статусу в кримінальній ієрархії до нанесення тілесних ушкоджень і навіть вбивства.

Небезпека кримінальної субкультури на сучасному етапі полягає у постійному впливі її на свідомість осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, у зв´язку з чим йде процес стабілізації антисуспільної настанови з випливаючими з цього наслідками, у посиленні її імперативності, тобто набуття кримінальною субкультурою рис обов´язковості для багатьох категорій засуджених. Тобто кримінальна субкультура має суттєвий вплив на соціально-психологічні стани і поведінку засуджених у місцях позбавлення волі і інколи виступає як одна з умов вчинення злочинів засудженими в процесі відбування покарання у вигляді позбавлення волі - від втеч, тілесних ушкоджень і самоушкоджень до вбивств.

Кримінально-злодійські традиції і звичаї є тим фундаментом, на якому закріплюється досвід попередніх поколінь злочинців, що забезпечує його спадковість і сприяє стимулюванню злочинної поведінки серед осіб, що підпадають під вплив кримінальної субкультури в місцях позбавлення волі, їх подальшій професіоналізації і консолідації. Норми кримінальної субкультури зберігають у злочинності стабільність, можливість до відтворення, укріплюють її (злочинність) у боротьбі з соціальним впливом.