[6]Див.: Котик О. Про деякі питання перевірки дієздатності громадян при вчиненні нотаріальних дій // Нотаріат для Вас. - 2003. -№ 6. -С. 16-18.

[7]Див., наприклад: Советское гражданское право: субъекты гражданского права / Под ред. С.Н. Братуся. - М.: Юридическая литература, 1984. - С. 42-43.

[8]Див.: Шостакович Б.В., Ревенок А.Д. Психическая экспертиза в гражданском процессе. -К.: Здоров'я, 1992. -С. 10.

[9]Див.: Судебная психиатрия: Учебник. - М.: Юридическая литература, 1978. - С. 59-61.

[10]Див.: Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 123.

[11]Див.: Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було затверджене наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 та пройшло реєстрацію 10 червня 1999 р. у Міністерстві юстиції за № 394/3857.

3.2. Зміна і припинення спадкового договору

 Зміна і припинення спадкового договору можливі на загальних або на спеціальних підставах.

 За загальним правилом це допускається лише за згодою сторін. При цьому правочин, спрямований на зміну або припинення договору вчиняється в такій самій формі, у якій був вчинений договір. Проте угодою сторін може бути передбачений спрощений порядок зміни або припинення спадкового договору за погодженням сторін[1].

 Винятки із загального правила щодо добровільності зміни або припинення договору можуть бути передбачені договором або безпосередньо законом.

 Оскільки спадковий договір є підставою виникнення зобов'язань, то при вирішенні питань його зміни, розірвання, припинення тощо, мають враховуватися відповідні загальні вимоги щодо зобов'язань.

 Загальним принципом зміни зобов´язань є згода на це всіх учасників зобов´язання. Одностороння відмова від виконання зобов´язання або одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 525 ЦК України).

 До числа найбільш поширених випадків зміни зобов´язання, спеціально передбачених у ЦК України, є заміна його суб´єктів. Це може бути заміна кредитора (відступлення права вимоги) або заміна боржника (делегація).

 Оскільки спадковий договір за своєю природою є двостороннє зобов'язуючим (або взаємним), тобто, таким, у якому кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, то на практиці виділити щодо нього окремо відступлення права або переведення боргу не завжди можливо. Тому в таких випадках виникає певний гібрид - суміш двох цих інститутів, який в літературі пропонується позначати узагальнюючим терміном "заміна сторони у договорі (зобов'язанні)". При цьому заміна сторони взаємного зобов'язання має відбуватися на основі застосування тієї норми, яка передбачає більш жорсткі правила заміни. Наприклад, якщо заміна кредитора в зобов'язанні, за загальним правилом, не потребує згоди боржника (ст. 516 ЦК України), а боржник може бути заміненим іншою особою лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України), то заміна сторони у двосторонньому зобов'язанні, що виникає з договору спадкування, можлива тільки зі згоди іншої сторони договору.

 Разом з тим, сказане не означає, що сторони у спадковому договорі, взагалі позбавлені можливості окремо передати права вимоги і окремо переведення боргу. Наприклад, набувач може поступитися іншій особі своїм правом вимагати передачі майна після смерті відчужувача, залишивши при цьому за собою виконання обов'язку щодо виконання розпоряджень відчужувача). Тобто у цьому випадку має місце лише відступлення права вимоги, яке не супроводжується переданням боргу набувачем.

 Що стосується заміни кредитора, яким до моменту своєї смерті виступає відчужувач, а після смерті останнього - набувач, то тут слід звернути увагу на таке. Заміна кредитора можлива у випадках, коли це не заборонено договором або законом. Так, ст. 515 ЦК України не допускає заміну кредитора в зобов'язанні, яке нерозривно пов'язано із особою кредитора. Це означає, що у випадках, коли сторони спадкового договору пов'язують його вимоги з особистістю одне одного, заміна сторін в ньому неможлива, особливо, коли йдеться про заміну відчужувача.

 Підставами заміни кредитора (у випадках, коли вона не суперечить умовам спадкового договору), можуть бути: 1) цесія (відступлення права вимоги) - передання ним своїх прав іншій особі; 2) правонаступництво (спадкування після смерті фізичної особи - набувача, який не встиг вступити у володіння майном відчужувача або після реорганізації юридичної особи - набувача);        3) суброгація - виконання зобов'язання за боржника третьою особою із вступом зазначеної особи у права кредитора; 4) інші підстави, встановлені законом (частина 1 та 2 ст. 512 ЦК України).

 При цьому слід взяти до уваги, що, хоча заміна кредитора можлива з різних підстав, але практично найбільш важливою з них залишається цесія - відступлення права вимоги, тобто, передання кредитором своїх прав у зобов'язанні іншій особі, що здійснюється за допомогою спеціального правочину, який у спадковому договорі має вчинятися у такій самій формі, що й сам спадковий договір, тобто, з нотаріальним посвідченням.

 В результаті цесії - перший кредитор (цедент) перестає бути учасником зобов´язання і замість нього в зобов´язання вступає нова особа - цесіонарій. При цьому міняється суб'єктний склад зобов´язання, але зміст його залишається тим, що був.

 Оскільки цесія відбувається у повному обсягу, до цесіонарія переходить не тільки саме право вимоги, але і можливість використати засоби його забезпечення, передбачені колишніми суб´єктами зобов´язань (стягнення неустойки тощо).

 Іншим випадком заміни осіб в зобов´язанні є перевід боргу (делегація). На відміну від цесії, тут має місце заміна не уповноваженої, а зобов´язаної сторони, якою до моменту виконання розпоряджень відчужувача є набувач, а після цього - відчужувач або призначена ним для виконання спадкового договору особа.

 Як і у випадку цесії, відбувається зміна суб'єктного складу зобов´язання при збереженні змісту останнього. При цьому, оскільки здатність боржника (набувача) виконати зобов'язання, відіграє істотну роль, перевід боргу можливий тільки за згодою кредитора (ст. 520 ЦК Україна).

З одного боку, це обмежує можливості переводу боргу, але з іншого - дозволяє проводити заміну боржника навіть у цих зобов´язаннях, пов´язаних з особою їх учасників: виявляючи свою згоду на переведення боргу, кредитор оцінює і перспективи виконання зобов´язання новою особою, фактично має місце досягнення нової угоди. Тому делегація можлива і в спадковому договорі, де особа виконавця є визначальною.

 У зв'язку з цим переведення боргу можна вважати багатостороннім договором, в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

 Переведення боргу також має оформлятися письмово з нотаріальним посвідченням.

 Новий боржник у зобов´язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. При цьому висування заперечень проти вимог кредитора - це право, а не обов'язок нового боржника. Тому він може беззастережно (наприклад, з морально-етичних міркувань) виконати зобов'язання першого боржника в межах боргу, який до нього перейшов.

 Доля засобів забезпечення, що існували до переводу боргу, вирішується диференційовано.

 Так, порука і встановлена іншою особою застава з переводом боргу, як правило, припиняються. При цьому поручитель або заставодавець можуть виступити гарантами виконання зобов´язання і новим боржником, але для цього необхідна їхня заново виявлена згода.

 Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 523 ЦК України)[2]. При цьому первісний боржник у зобов'язанні займає місце майнового поручителя (ст. 583 ЦК України). У випадку наступної заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому такою заставою, остання припиняється.

 Що ж до неустойки, завдатку, притримання, банківської гарантії, то вони при делегації зберігаються автоматично, оскільки збереження їхнього існування не порушує права та інтереси інших осіб.

 Часткова заміна осіб у зобов´язанні можлива на підставі ст. 525 ЦК України, за змістом якої допускається можливість будь-якої зміни умов зобов´язання за згодою його сторін. Отже, можна зробити висновок, що суб'єкти зобов'язання можуть укласти договір про часткове переведення боргу (так само як і про часткову цесію).

 Припиненням зобов´язання називається ліквідація з передбачених законом або договором підстав існування суб´єктивних прав і обов´язків, які складають його зміст.

 Припинення зобов´язань настає внаслідок виникнення правоприпиняючих юридичних фактів, котрі можуть бути тільки правомірними юридичними діями або подіями. Правопорушення не припиняють зобов´язання, а тягнуть перетворення договірних правовідносин у правовідносини відповідальності.

 Ст. 598 ЦК України не визначає вичерпно підстави припинення зобов´язання, встановлюючи, що зобов´язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, передбачених договором або законом.

 При цьому припинення зобов´язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Необхідною умовою тут є визначеність у договорі або в законі підстав для однобічного припинення зобов´язання. Так, згідно зі ст. 615 ЦК України в разі порушення зобов´язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов´язання, якщо це встановлено договором або законом.

 Внаслідок односторонньої відмови від зобов´язання частково або у повному обсязі, відповідно змінюються умови зобов´язання або воно припиняється. Право сторін стосовно до припинення повністю або частково договірних зобов´язань виражається в принципі "свободи договору" (ст. 627 ЦК) Однак це не виключає можливості встановлення в законі заборони припиняти визначені зобов´язання за згодою сторін

 Ідеальною підставою припинення зобов'язання є його виконання. Дії, спрямовані на виконання зобов´язання, можна вважати односторонніми правочинами. При цьому  припинення зобов´язання тягне лише належне його виконання (ст. 599, 526 ЦК України).

 Зобов´язання припиняється також шляхом передання відступного, але за умови, що на те є згода сторін договору. Відступне -це певне майно, що передається замість виконання зобов´язання боржником кредиторові за згодою останнього і тягне припинення зобов´язання. Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК України).

 Новація (оновлення зобов'язання) -має місце у тому випадку, коли зобов´язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов´язання новим зобов´язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦК України).