4 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 205; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право Ук­раїни: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 271.

Якщо тезу «трансформації» матеріальних відносин у проце­суальні прийняти за дійсне, то, враховуючи те, що адміністра­тивні процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріаль­них норм не лише адміністративного права, а й інших галузей права4, напрошується висновок про те, що об´єктом адміністра­тивних процесуальних правовідносин виступають і матеріаль­но-правові відносини інших галузей права, що є сумнівним, методологічно невиправданим, порушенням принципів побу­дови всієї системи права.

Наведені судження переконують, що об´єктом адміністра­тивних процесуальних відносин не можуть бути ні предмети матеріального характеру, ні матеріально-правові відносини.

Об´єкт адміністративних процесуальних відносин характе­ризується власними специфічними ознаками, які виокремлю­ють його від однойменної матеріальної галузі права. Це, по-перше, встановлення порядку регулювання матеріальних від­носин, на реалізацію якого спрямовані процесуальні права, обов´язки і процесуальні дії суб´єктів правовідносин. Саме встановлення порядку регулювання матеріальних відносин і підкреслює специфічність адміністративного процесуального права. По-друге, досягненням процесуальних наслідків, що за­безпечують реалізацію прав, свобод, інтересів фізичних чи юридичних осіб та захист публічного інтересу. Саме на досяг­нення кінцевого результату розгляду конкретної адміністратив­ної справи спрямована діяльність суб´єктів владних повнова­жень, усіх учасників процесу. Цієї точки зору дотримуються і цивілісти-процесуалісти1.

У цьому зв´язку логічним буде визнати, що об´єктом ад­міністративних процесуальних відносин є реалізація встановле­ного порядку регулювання матеріальних правовідносин та її процесуальні наслідки.

1 Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 41; Гражданское процессуальное право Украинской ССР / М. И. Штефан, Е. Г. Дрижчаная, Л. К. Радзиевская и др. — К.: Вьіща школа; Изд-во при Киев. унт-те, 1989. — С. 39.

2 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під­ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 269.

3 Авер´янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ­ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер´янова. — К.: Факт,

2003. — С. 41.

Особливості та специфічні ознаки адміністративних проце­суальних правовідносин дозволяють висловити сумнів про не­заперечність твердження, що «процесуальні норми другорядні щодо матеріальних2, що «слід визнати цілком безпідставним будь-які спроби обґрунтувати самостійне існування — поряд із власне адміністративним правом — окремої галузі так званого «адміністративного процесуального права», що регулювало б таке кореспондуюче адміністративному праву явище, як «ад­міністративний процес»3, що більша частина адміністративних проваджень спрямована на регулювання правовідносин пози-
 

тивного характеру1 тощо. Адже норми процесуального права встановлюють порядок застосування норм матеріального пра­ва, адміністративне процесуальне право має власний предмет і об´єкт правового регулювання, не всі правовідносини позитив­ного порядку в публічній сфері належать до предмета правово­го регулювання нормами адміністративного процесу.

Зміст адміністративних процесуальних правовідносин скла­дають суб´єктивні права й обов´язки учасників адміністративно­го процесу, які взаємопов´язані і утворюють юридичний зв´язок між учасниками правовідносин. Це фактична поведінка учасни­ків правовідносин, визначена процесуальними нормами.

Суб´єктивне право передбачає можливість вимагати від ін­шої особи певної поведінки вчинення певних дій або утриман­ня від певних дій і звернення до уповноважених органів про захист своїх прав і законних інтересів. Наприклад, особа має право звернутися до органу владних повноважень щодо реєст­рації господарської діяльності відповідно до чинного законо­давства, а останній зобов´язаний здійснити таку реєстрацію з дотриманням певних процедур, встановлених законодавством.

Суб´єктивні обов´язки — це передбачена законом необхід­ність певної поведінки особи, забезпечена можливістю держав­ного примусу.

Отже, суб´єктивні права і кореспондуючі їм обов´язки, коли одна сторона реалізує свої права, а інша виконує обов´язки, складають зміст правовідносин.

1 Бандурка О. М, Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 16.

Юридичні факти — це певні обставини, закріплені в проце­суальних нормах, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються адміністративні процесуальні відносини. Таки­ми обставинами виступають процесуальні дії, які спрямовані на досягнення певної мети: порушення (відкриття) адміністратив­ної справи; розгляд і вирішення правового спору; спору про право тощо. Наприклад, звернення до легалізуючого органу про надання права здійснення певного виду діяльності подання адміністративного позову, відкриття уповноваженою особою адміністративної справи та ін. Процесуальні дії — це реалізація учасниками процесу своїх прав і обов´язків. На відміну від ма­теріальних правовідносин, де юридичними фактами виступа­ють як дії або бездіяльність, так і події, у процесуальних відно­синах виступають лише дії, які є засобом реалізації суб´єктами своєї волі, своїх прав і обов´язків. Бездіяльність та події не викликають процесуальних наслідків, хоча в деяких випадках можуть бути приводом для вчинення процесуальних дій.

У цьому зв´язку викликає сумнів теза, що «юридичним фактом, який породжує адміністративні процесуальні відноси­ни, є відповідне адміністративно-правове відношення»1. Це, по-перше, суперечить тому, що адміністративними процесу­альними нормами регулюються відносини у інших галузях пра­ва, по-друге, необґрунтовано надає можливість вести мову про віднесення широкого кола (без обмежень) управлінських дій до адміністративних проваджень (дисциплінарні провадження, видання нормативних актів, діловодство тощо).

Варто звернути увагу, що у цивільному і кримінальному процесі саме як елемент, як складову процесуальних відносин розглядають не юридичні факти, а зміст процесуальних відно­син як сукупність прав і обов´язків2. Адже реалізація цих прав і обов´язків здійснюється шляхом вчинення процесуальних дій, тобто юридичних фактів.

Адміністративні процесуальні відносини характеризуються всіма ознаками процесуальних відносин, але, крім цього, ма­ють деякі особливості.

1.  Органічно пов´язані з адміністративними правовими від- 
носинами, та відносинами, які виникають у інших галузях пра- 
ва, але захищаються нормами адміністративного та адміністра- 
тивного процесуального права, наприклад, за невиплату за- 
робітної плати передбачена адміністративна відповідальність

(ч. 1 ст. 41 КУпАП).

1  Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — 3-є вид., стереотип. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 319.

2  Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 42; Безлюдько I. О., Бичкова С. С, Боб­рик В. I. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. — К.: Атіка, 2006. — С. 36; Гражданское процессу-альное право Украинской ССР / М. И. Штефан, Е. Г. Дрижчаная, Л. К. Рад-зиевская и др. — К.: Вьіща школа; Изд-во при Киев. ун-те, 1989. — С. 36; Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 25; Михеєнко М. М, Нор В. Т, Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-е вид., перероб. і допов. —

К.: Либідь, 1999. — С. 11.

2.  Характеризуються особливим колом суб´єктів. Напри- 
клад, справи про адміністративні правопорушення розглядають 
крім судів, посадові особи органів виконавчої влади, органи
 

місцевого самоврядування, а також спеціально створені органи — адміністративні комісії (ст. 213 КУпАП).

1. Відрізняються специфікою прав і обов´язків учасників відносин. Наприклад, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб за Кодексом адміністративного судочинства України здій­снюється за ідеологічним принципом «особа проти держави», вперше громадянин є позивачем, а не відповідачем.
2. У всіх відносинах однією із сторін обов´язково є орган владних повноважень чи його посадова особа.
3. Адміністративні процесуальні відносини можуть виник­нути за ініціативою будь-якого суб´єкта, і згода іншої сторони не є обов´язковою для їх виникнення. Наприклад, подання скарги, притягнення до відповідальності тощо.
4. Адміністративні процесуальні відносини, їх реалізація за­безпечується заходами адміністративного примусу. Наприклад, доставлення чи адміністративне затримання правопорушника, привід, вилучення доказів та ін.
5. Оскарження прийнятих рішень може бути здійснене не тільки в суді, а й у вищестоящому органі владних повноважень чи його посадовою особою. У більшості випадків адміністра­тивно-правові спори чи спори про права вирішуються в ад­міністративному порядку, тобто уповноваженими на те органа­ми владних повноважень, їхніми посадовими і службовими особами вищого рівня.

Підсумовуючи зазначене можна визначити, що структура адміністративних процесуальних відносин являє собою певний механізм взаємопов´язаних юридичних, соціальних, матеріаль­них та фактичних передумов, що мотивують розгляд і вирішен­ня конкретної адміністративної справи.