Виникнення, розвиток і припинення адміністративних процесуальних відносин залежить від певних умов. До них на­лежать наявність: а) юридичної основи; б) суб´єктів процесу та їх адміністративно-процесуальної правосуб´єктності; в) об´єктів правовідносин; г) змісту правовідносин; ґ) юридичних фактів. Зазначені умови і становлять структуру адміністративних про­цесуальних відносин.

Юридичною основою адміністративних процесуальних відно­син є правові норми, що містяться у законодавчих і норматив­них актах. Ці норми опосередковують зміст адміністративних процесуальних відносин, визначають права і обов´язки учасни­ків таких відносин, їхню поведінку і впливають на характер і мету діяльності. Як зазначалося вище, правова норма є необхід­ною умовою виникнення, зміни і припинення правовідносин.

Суб´єктами адміністративних процесуальних відносин ви­ступають:

1. особи, які розглядають і вирішують адміністративні спра­ви — державні органи, їх посадові особи; органи місцевого са­моврядування, їх посадові особи; суди які розглядають і вирі­шують адміністративні справи; суди, які здійснюють перегляд адміністративної справи в порядку оскарження чи опротесту-вання, або в апеляційному і касаційному порядку та в зв´язку з винятковими та нововиявленими обставинами;
2. особи, які обстоюють в адміністративному процесі осо­бисті права та законні інтереси — громадяни, юридичні особи, колективи громадян і організацій в особі їх представників із метою захисту своїх прав та інтересів; державні органи в особі їх представників із метою захисту інтересів держави та суспіль­них інтересів;
3. особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб — законні представники: батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, інші особи, визначені законом;
4. особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства — свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти.

Необхідною умовою для вступу зазначених суб´єктів у кон­кретні адміністративні процесуальні відносини є адміністра­тивна процесуальна правосуб´єктність, яка складається з пра­воздатності та дієздатності.

Адміністративна процесуальна правоздатність визначає здатність особи мати певний обсяг прав та обов´язків, необхід­них для того, щоб стати суб´єктом адміністративних процесу­альних відносин. Адміністративна процесуальна правоздатність у громадян виникає з моменту народження, а у юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня — з моменту їх державної реєстрації або утворення в уста­новленому законом порядку. Припиняється правоздатність (якщо йдеться про фізичну особу) — з моменту смерті, а юри­дичних осіб, органів державної влади, органів місцевого само­врядування — з моменту реорганізації або ліквідації.

Адміністративна процесуальна дієздатність — це здатність особи здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов´язки, у тому числі й доручати ведення справи представни­кові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фі­зичним особам, які досягли повноліття, а також особам, які відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь у справі до досягнення повноліття та юридичним особам, орга­нам державної влади, органам місцевого самоврядування, гро­мадським організаціям, установам, закладам.

Адміністративна процесуальна правоздатність і дієздатність осіб визначається законами, наприклад, ст. 48 КАС України; статтями 25, 26, 30, 31, 32, 80 ЦК України; статтями 28, 29 ЦПК України, ст. 12 КУпАП та іншими законодавчими актами.

Важливим кроком у визначенні правової природи адміністра­тивних процесуальних відносин є з´ясування об´єкта правовід­носин, його зв´язків з суспільними відносинами та взаємодії з іншими матеріальними та процесуальними галузями права. Ви­вчення існуючих з цього приводу уявлень дає можливість, при­наймні, говорити про наявність двох точок зору на це питання.

Перша точка зору: більшістю авторів у юридичній літера­турі об´єктом правовідносин визнається поведінка (суб´єктів) учасників відносин, їхні дії чи утримання від дій, що спрямо­вані на вирішення різноманітних правових інтересів1. Вони розглядають правовідносини як форму існування суспільних відносин при вирішенні конкретних інтересів, урегульованих нормами права.

Друга точка зору: окремі автори, уникаючи пострадянсько­го словосполучення «суспільні відносини» вказують на ма­теріальний характер об´єктів відносин. Наприклад, у підручни­ку «Муніципальне право України» зазначається, що «основни­ми об´єктами муніципально-правових відносин є: влада народу; державна влада; права, свободи й обов´язки людини і громадя­нина; влада територіальних громад; питання місцевого значен-ня...»2. У підручнику «Цивільне право України» вказується, що об´єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб´єктивне право і суб´єктивний обов´язок з метою задоволен­ня відповідних інтересів, що об´єктами цивільних правових відносин є: а) речі; б) дії, у тому числі послуги; в) результати духовної та інтелектуальної творчості; г) особисті немайнові блага3.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 51; Берлач А. I. Адміністративне право України: Нвч. посібник для дист. навч. — К.: Ун-т «Україна», 2005. — С. 61; Колпаков В. К., Кузьмен­ко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 66; Транспортне право України: Навч. посібник / Е. Ф. Дем-ський, В. К. Гіжевський, С. Е. Демський, А. В. Мілошевич; За заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 45; Михеєнко М. М., Нор В. Т, Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Либідь, 1999. — С. 11; Ляш А. О. Кримінальний процес. Загальна частина: Навч. посібник для дист. навчання. — К.: Ун-т «Україна», 2006. — С. 16.

2 Муніципальне право України: Підручник / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фриць-кий, М. О. Баймуратов та ін.; За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 24—25.

3 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзе-ра, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. Кн. перша. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 72—74.

Звісно, що кожен має право на власну думку, але відносини, врегульовані нормами права, не можуть бути поза суспільними відносинами. Зазначені в прикладах речі, матеріальні цінності, продукти духовної творчості скоріше будуть предметами право­вих відносин, ніж їх об´єктами. Як на нашу думку, то об´єктом правовідносин виступає поведінка учасників, спрямована на до­сягнення певних результатів, а предметом — об´єкти матеріаль­ного характеру. Професор А. І. Берлач підкреслює, що предмет правовідносин — це реалізовані суб´єктами правовідносин пра­вові інтереси у формі речей, матеріальних цінностей, продуктів духовної творчості, особисті нематеріальні блага та ін.1.

Об´єктом адміністративних процесуальних правовідносин виступають суспільні відносини, які уособлюють характер діяльності суб´єктів і процесуальні наслідки їх поведінки щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Водночас варто зазначити, що об´єкт процесуальних пра­вовідносин в юридичній літературі досліджений недостатньо. Окремі автори взагалі не розглядають таке поняття2, інші вка­зують на поведінку учасників процесу, їхні дії як об´єкти про­цесуальних відносин3. Висловлювалися також міркування, що процесуальні правовідносини взагалі не мають об´єкта, що процесуальні дії суб´єктів не можуть бути об´єктом процесуаль­них відносин, оскільки останніми реалізуються процесуальні права і обов´язки. Процесуальні дії входять до змісту процесу­альних відносин та виступають як юридичні факти4.

1 Берлач А. I. Адміністративне право України: Нвч. посібник для дист. навч. — К.: Ун-т «Україна», 2005. — С. 61.

2 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 576 с.

3 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 52; Михеєнко М. М, Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Либідь, 1999. — С. 11; Ляш А. О. Кримінальний процес. Загальна частина: Навч. посібник для дист. навчання. — К.: Ун-т «Україна», 2006. — С. 16; Безлюдько I. О., Бичкова С. С, Бобрик В. I. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. — К.: Атіка, 2006. — С. 36.

4 Чорнооченко С. I. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 41.

5 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 51; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 52; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право Ук­раїни: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 66.

Дослідники структури адміністративних процесуальних від­носин здебільшого розглядають об´єкт правовідносин у кон­тексті адміністративного матеріального права5, що, власне, не
 

дивує, адже адміністративне процесуальне право як окремий правовий інститут до цього часу включається авторами до сис­теми адміністративного права. Більше того, процесуальні від­носини розглядаються як результат трансформації матеріаль­них відносин1.

Дійсно, об´єкт процесуальних відносин тісно пов´язаний з об´єктом матеріальних правовідносин, що створює певні склад­нощі в його визначенні. Адже діяльність органів, уповноваже­них розглядати і вирішувати конкретні адміністративні спра­ви, спрямована на реалізацію норм матеріального права і водночас спричинює виникнення, розвиток і припинення про­цесуальних відносин, які є принципово відмінними за юри­дичним і фактичним змістом. Як влучно зазначає О. В. Кузь-менко, «норми адміністративно-процесуального права регу-люютьнесаміматеріальні відносини(нехайі «трансформовані»), а відносини, що складаються з приводу порядку їх регулю-вання»2. Далі авторка вказує, що неможливо вести мову про будь-яку трансформацію там, де йдеться про такі різнопоряд-кові явища, як процес (динаміка) та певний стан (статика). Процесуальними нормами регулюються «свої» специфічні суспільні відносини, які аж ніяк не можуть бути об´єднані зі «спорідненими» правовими відносинами як предмет їх регу-лювання3.

1 Сорокин В. Д. Административньїй процесс и административное пра­во. — СПБ.: Изд-во юрид. ин-та, 2002. — С. 358—360.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 91.

3 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 92.