Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 

Кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів. 

У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли такі справи розглядаються за правилами іншого судочинства. Ці справи суди розглядають згідно з цивільно-процесуальним законом у порядку позовного, наказного та окремого провадження. 

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, а у випадках, встановлених ЦПК України, - колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Справи між суддями розподіляються головою суду в порядку черговості.

Провадження цивільної справи в суді першої інстанції здійснюється в три стадії: 1) відкриття провадження у цивільній справі; 2) підготовка справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд.

Відкриття провадження у цивільній справі. Провадження в суді першої інстанції починається зі стадії відкриття провадження у цивільній справі. Це самостійна стадія цивільного процесу, перший та дуже важливий етап у системі процесуальних дій, що забезпечує рух справи. Згідно з цивільним процесуальним законодавством суддя на цій стадії діє одноособово. Рішення щодо відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Процесуальне завдання, що вирішується суддею у цій стадії процесу, - це перевірка підстав для прийняття заяви. Суддя з'ясовує, чи додержано порядок подання заяви до суду: форми та змісту позову; підсудність справи суду загальної юрисдикції та цьому конкретному суду; подання заяви належною особою; наявність усіх документів, заявлених у переліку документів, що додаються до заяви; відповідність кількості наданих копій заяви та копій усіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; відомості про забезпечення доказів або позову, сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи тощо. 

В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:

1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;

2) ким і до кого пред'явлено позов;

3) зміст позовних вимог;

4) час і місце попереднього судового засідання;

5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

Результатом недодержання передбаченого законом порядку подання позову є ухвала судді про: а) залишення позовної заяви без руху; б) повернення заяви; в) відмову у відкритті провадження у справі.

Підготовка цивільної справи до судового розгляду. Наступною стадією цивільного провадження в суді є підготовка справи до судового розгляду, яка здійснюється шляхом проведення заходів процесуального та організаційного характеру, які повинен здійснити суддя та інші працівники суду при призначенні судового слухання справи, та безпосередньо перед судовим засіданням і без яких судовий процес не може відбутися. Підготовка цивільних справ до судового розгляду - основа успішності всього судового процесу, від її якості залежать кінцеві результати судового слухання справи. 

Саме ця стадія процесу покликана вирішити основні завдання, що стоять перед суддею на цьому етапі, а саме:

·    уточнити обставини, що мають значення для справи;

·    визначити правовідносини сторін та закон, яким слід керуватися;

·    вирішити питання про склад осіб, що будуть брати участь у судовому розгляді справи;

·    визначити докази, які кожна сторона повинна надати для обґрунтування своєї позиції.

Підготовка цивільних справ до судового розгляду можлива лише після відкриття провадження по справі.

Закон не встановлює строк, протягом якого суддя зобов'язаний здійснити підготовку справи до судового розгляду. Однак ст. 157 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. Звичайно, суддя у своїй ухвалі про відкриття провадження у цивільній справі повинен вказати розумний строк (але не більше двох місяців), протягом якого можливо вчинити всі необхідні організаційні та процесуальні заходи, що забезпечать оперативний судовий розгляд справи та будуть сприяти постановленню справедливого рішення.

До заходів організаційного характеру з підготовки справи відносять: а) непроцесуальні дії судді, які він повинен здійснити в стадії підготовки справи до слухання; б) непроцесуальні дії працівників апарату суду, без яких судовий процес не може відбутися.

До непроцесуальних дій судді належать: вивчення матеріалів справи; контроль за діями працівників апарату суду щодо підготовки справи до судового засідання; планування судового засідання; складання проекту судового рішення по справі тощо.

Планування судового процесу має забезпечити оперативне та повне дослідження обставин, що мають значення для справедливого вирішення справи по суті в суворій відповідності вимогам процесуального законодавства та з додержанням прав учасників судового розгляду. Залежно від складності справи та досвіду судді план судового розгляду може складатися в обсязі, необхідному та достатньому для конкретного судді. План складається у зручній для судді формі, може бути частиною робочих записів по справі. За змістом план може складатися з двох основних частин: 1) планування послідовності процесуальних дій (відповідно до закону); 2) планування дослідження обставин, які необхідно з'ясувати по справі.

Складання першої частини плану особливо актуальне для суддів із небагатим досвідом роботи. За своїм змістом ця частина плану є стислим викладенням норм процесуального законодавства щодо послідовності дій судді, допиту учасників процесу тощо. Фактично це схематичне викладення порядку та послідовності здійснення процесуальних дій від початку і до закінчення судового засідання.

Якщо суддя спеціалізується на розгляді будь-якої категорії справ, то можливе складання одного універсального плану, в якому можуть бути передбачені різні процесуальні ситуації (заявлення відводів, клопотань, призначення експертизи тощо). Наявність "під рукою" такого плану-конспекту значно полегшує ведення процесу і багато в чому знімає розумову та емоційну напругу головуючого у справі.

Друга частина плану містить записи, що дозволяють забезпечити повноту дослідження обставин, що мають значення для вірного вирішення конкретної справи. В них фіксуються, які питання, обставини і в якій послідовності, виходячи з предмета доказування по даній справі та позицій сторін, необхідно з'ясувати в судовому засіданні.

У плані судового засідання суддя фіксує ті положення, які повинні бути обов'язково досліджені безпосередньо судом, а також існуючі протиріччя та шляхи їх подолання; формулює питання для учасників процесу; розподіляє у часі черговість виклику до зали судового засідання та допиту свідків, експертів тощо.

Найчастіше план судового засідання за формою та змістом пов'язаний із робочими записами судді, які він склав при вивченні справи. Це полегшує користування всіма матеріалами одночасно. У судове засідання суддя бере з собою справу, цивільний процесуальний кодекс, план та робочі записи, якими користується за необхідністю.

До непроцесуальних дій працівників апарату суду, без яких судовий процес не може відбутися, відносять: своєчасне надіслання судових викликів та судових повідомлень; підготовлення приміщень суду та зали судового засідання; призначення секретаря судового засідання; підготовка технічних засобів, які планується використовувати для фіксації судового процесу; вирішення питань щодо забезпечення порядку в залі судового засідання тощо.

Зокрема, своєчасне надіслання судових викликів та судових повідомлень передбачає, що судова повістка про вик

лик має вручатися з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення у той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом із нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. За відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці й повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Слід мати на увазі, що проведення судового розгляду за відсутності осіб, присутність яких є обов'язковою, унаслідок їх несвоєчасного повідомлення визнається суттєвим порушенням процесуального закону і є підставою для відміни судового рішення по цивільній справі. Саме тому суддя повинен не лише вказати в ухвалі про виклик відповідних осіб до суду, а й проконтролювати роботу секретаря у цьому напрямку підготовки справи до слухання та упевнитися у своєчасному повідомленні про час, місце та дату судового засідання.