Необхідність точного і правильного додержання кримінально-процесуального законодавства при розгляді кримінальних справ, що надходять до суду, спрямована на додержання установлених законом процесуальних гарантій усіх учасників судового розгляду. Це потрібно для забезпечення всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.

Підготовка судді до розгляду кожної кримінальної справи є одним із засобів підвищення ефективності судочинства. Ретельно сплановані дії судді щодо підготовки справи до судового розгляду сприяють додержанню передбачених законом строків розгляду справи, забезпечують судді можливість провести процес грамотно й оперативно та формують необхідні умови для прийняття справедливого рішення по справі.

Неналежна підготовка судді до судового слухання по справі спричиняє необґрунтоване затягування процесу, хаотичність дій учасників процесу, втрату авторитету судді, та навіть спричиняє імовірність винесення несправедливого рішення.

Тому кожний суддя повинен намагатися належним чином підготуватися до судового розгляду справи, щоб забезпечити винесення законного та обґрунтованого судового рішення з найменшими затратами у часі.

За кримінально-процесуальним законодавством України справа від органів досудового слідства потрапляє до прокурора зі складеним обвинувальним висновком. Одержавши справу від органу дізнання або слідчого, прокурор зобов'язаний протягом не більше п'яти днів розглянути справу і дати їй належне спрямування, а саме: перевіривши справу з обвинувальним висновком в порядку, визначеному ст. 228 КПК України, прокурор приймає одне з наступних рішень: 

1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органу дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог ст. 214 КПК України. Потім згідно зі ст. 232 КПК України прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, надсилає справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє обвинуваченого, до якого суду скерована справа.

Далі справа потрапляє до канцелярії суду, де відповідальний секретар чи діловод суду приймає кримінальну справу, що надійшла з прокуратури з дотриманням усіх вимог Інструкції з діловодства, а саме: перевіряє наявність усіх документів і речових доказів, зазначених в описі (супровідному листі, довідці до обвинувального висновку), ставить на сторінці обкладинки справи чи листа іншого документа штамп, у якому вказує дату надходження кримінальної справи до суду. Якщо встановлюється, що деяких із зазначених документів не вистачає, про це негайно сповіщають завідуючого канцелярією. Про відсутність документа або додатків складається акт, одна копія якого надсилається відправнику, а інша долучається до справи. 

Кримінальну справу реєструють у Журналі реєстрації кримінальних справ, а також в обліково-статистичних картках і алфавітних покажчиках. Після цього справа передається голові суду. Саме голова суду є відповідальним за організацію роботи з підготовки кримінальних справ до судового розгляду, він розподіляє справи між суддями, покладаючи на них відповідальність щодо розгляду цих справ.

Перш ніж справа потрапить на стіл судді, головою суду повинно бути прийняте рішення про те, якому саме судді доручити вивчити та розглянути цю справу в судовому засіданні. Рішення голови суду з передачі справи судді оформлюється відповідною резолюцією. На розподіл справ не можуть впливати бажання будь-якої сторони по справі чи особи, зацікавленої в результаті розгляду цієї справи.

Після того, як справа надійшла судді, він має її ретельно вивчити та підготуватися до попереднього розгляду справи. Методика підготовки судді до розгляду справи та обсяг цієї підготовки строго індивідуальні та залежать від двох основних чинників - це категорія та складність справи і досвід судді.

Підготовка судді до попереднього розгляду справи є одним із дієвих засобів, що дозволяють своєчасно побачити всі складнощі конкретної справи та вірно спланувати свою роботу; не потребує залучення додаткових матеріально-технічних засобів.

Після надходження справи до судді, вона проходить такі етапи, як:

1) вивчення матеріалів кримінальної справи;

2) попередній розгляд справи та прийняття рішення щодо її подальшого спрямування;

3) підготовка до судового розгляду справи;

4) судовий розгляд справи.

Розглянемо кожний етап докладніше.

Вивчення матеріалів кримінальної справи. Методика вивчення кримінальної справи може бути різною, а її вибір залежатиме від багатьох чинників, у тому числі: характеру  справи, її обсягу та складності; кількості епізодів та обвинувачених; системи подання доказів тощо.

Єдиного методу вивчення справ не існує, але на практиці опрацьовані три основні методи вивчення кримінальної справи:

а) спочатку вивчається складений слідчим або прокурором обвинувальний висновок, порівнюється його зміст із постановою про притягнення в якості обвинуваченого, потім вивчаються докази по справі, на яких ґрунтується обвинувальний висновок. Після цього вивчаються інші матеріали справи.

Такий метод дозволяє судді одразу з'ясувати сутність обвинувачення та предмет доказування, скласти уявлення про обставини, що повинні бути досліджені в суді. Недоліком цього методу є те, що суддя одразу підпадає під вплив висновків, зроблених слідчим або прокурором, він починає бачити картину злочину саме "їх очима" і у нього не завжди може скластися об'єктивне уявлення про всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи;

б) як і у першому випадку, спочатку вивчається складений слідчим або прокурором обвинувальний висновок, порівнюється його зміст з постановою про притягнення в якості обвинуваченого. Однак потім вивчаються всі матеріали в тому порядку, як вони підшиті до справи. Такий метод дозволяє судді простежити хід досудового слідства послідовно. При цьому деякі судді спочатку вивчають всі показання обвинуваченого відповідно до їх хронології, що дозволяє скласти уявлення про його позицію до висунутого обвинувачення, простежити зміни в показаннях, виявити в них протиріччя та з'ясувати їх причину. Деякі судді додержуються такого ж порядку при вивченні показань свідків та потерпілих. Такий метод дозволяє вивчити матеріали справи комплексно, відповідно до їх логічної послідовності;

в) матеріали кримінальної справи вивчаються у послідовності їх подання у кримінальній справі - з першого до останнього листа справи. Це дозволяє дослідити хід досудового слідства у хронологічній послідовності проведення слідчих дій, отримання доказової бази, зрозуміти логіку слідчого при формуванні обвинувачення, звернути увагу на слідчі версії та методику їх перевірки. Після цього вивчається обвинувальний висновок. При такому методі вивчення матеріалів справи судді стає очевидним ступінь об'єктивності та обґрунтованості висновків сторони обвинувачення. Однак цей метод доцільно застосовувати до нескладних за фабулою справ. Він навряд чи ефективний при вивченні багатотомних та багатоепізодних справ.

Попередній розгляд справи та прийняття рішення щодо подальшого її спрямування. Згідно зі ст. 241 КПК України кримінальна справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у разі складності справи - не пізніше 30 діб з дня надходження її до суду.

Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явилися інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у ст. 237 КПК України, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи ведеться протокол.

Крім з'ясування обставин справи, характеру злочину, сутності обвинувачення та доказової бази, суддя, згідно зі ст. 237 КПК України, при попередньому розгляді справи повинен з'ясувати щодо кожного з обвинувачених такі питання:

-       чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

-   чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

-   чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК України;

-   чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

-   чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

При виявленні недоліків досудового слідства, матеріалів кримінальної справи, суддя має класифікувати їх на три групи, а саме ті, що: а) можуть бути усунені на попередньому розгляді справи; б) можуть бути усунені в судовому розгляді справи; в) не можуть бути усунені ані на попередньому розгляді справи, ані в ході судового засідання. В останньому випадку суддя приймає рішення або про повернення справи прокуророві або слідчому, або про закриття кримінальної справи.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.

За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень, а саме щодо:

-   призначення справи до судового розгляду;

-   зупинення провадження у справі;

-   повернення справи прокуророві;

-   направлення справи за підсудністю;

-   закриття справи;

-   повернення справи на додаткове розслідування.

Якщо є достатні підстави для розгляду справи в судовому засіданні, суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду. Виносячи постанову про призначення судового засідання, суддя має враховувати, що ця постанова виконує подвійну функцію: по-перше, у ній підводиться підсумок аналітичної роботи, зробленої суддею у зв'язку з вивченням матеріалів кримінальної справи, що надійшли до нього; по-друге, формулюється організаційна програма дій, необхідних для забезпечення належних умов проведення майбутнього судового розгляду.

У постанові зазначають: місце і дату її винесення, посаду і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, статтю КК України, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду. Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

Підготовка до судового розгляду справи. Аналітична робота судді з підготовки до судового засідання полягає в ретельному вивченні кримінальної справи, складанні робочих записів по кримінальній справі, плануванні судового засідання.