Протягом останніх років суди всіх рівнів послідовно впроваджують принцип відкритості правосуддя, який передбачає широкий доступ фізичних та юридичних осіб до судових рішень.

У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України № 361/2006 від 10 трав. 2006 р., зазначено, що прозорість судової влади потребує забезпечення доступності судових рішень для всіх заінтересованих осіб. Визначення важливості й актуальності цього питання можливо з урахуванням низки чинників. По-перше, судове рішення, яке вже опубліковано (або оприлюднено в інший спосіб), впливає на поведінку людей: вони змінюють останню, не звертаючись при цьому до суду, оскільки вже знають, яке рішення може бути прийнято щодо даного питання. По-друге, опублікування судових рішень забезпечує одностайність підходів, узгодженість і певну правову спільність, тому що завдяки цьому суди, що знаходяться на значній відстані один від одного, перебувають в єдиному просторі судової практики. Нарешті, подальше опублікування судового рішення підштовхує суддів чітко формулювати мотиви й обґрунтування прийнятих ними рішень, які згодом будуть уважно проаналізовані пресою, вченими, аналітиками та громадськістю. Крім того, передбачаються достатня послідовність, законність і певний ступінь одностайності судової практики, оскільки рішення, які приймаються суддями, взаємопов'язані з наступними майбутніми рішеннями.[69]*

Важливим кроком у напрямку реалізації принципу відкритості правосуддя стало прийняття Верховною Радою України Закону України "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон) 22 груд. 2005 р. (набрав чинності з 1 черв. 2006 р.), який з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень і сприяння однаковому застосуванню законодавства визначає порядок доступу до судових рішень.

Відповідно до Закону створено Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизовану систему збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Згідно із Законом ведення Реєстру покладається на Державну судову адміністрацію України. Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.[70]*

Формування електронної бази судових рішень в Україні було здійснено на підставі Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи № R (95) 11 від 11 верес. 1995 р. "Комітет міністрів державам-членам відносно відбору, обробки, надання та архівації судових рішень в правових інформаційно-пошукових системах", де вказується, що для здійснення правосуддя вкрай важливе існування об'єктивних та репрезентативних пошукових систем інформації про судову практику.

Завданнями автоматизованих пошукових систем згідно з указаною Рекомендацією є:

• полегшення роботи юристів шляхом швидкого надання їм повної та своєчасної інформації;
• надання інформації всім особам, що цікавляться судовою практикою;
• більш швидке розповсюдження інформації про нові судові рішення, особливо у галузях права, що розвиваються;
• сприяння єдності судової практики;
• дозвіл законодавцям аналізувати практику застосування законів;
• полегшення наукових досліджень у галузі судової практики;
• у певних випадках надання інформації для цілей статистики.[71]*

До Реєстру включаються усі судові рішення (вироки, рішення, ухвали, окремі ухвали (постанови) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судові накази, видані в порядку наказного провадження у цивільних справах) судів загальної юрисдикції, а саме: судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Майже всі спеціалісти дотримуються тієї точки зору, що відкритість правосуддя повинна зазнавати обмежень, які випливають із законних інтересів держави та прав особи на конфіденційність певних видів інформації. Питання лише в тому, якими мають бути такі обмеження. У зв'язку із цим запроваджено загальний та повний доступ до судових рішень.

Загальний доступ до судових рішень - це режим доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, який передбачає можливість одержання, використання, поширення і зберігання інформації, що міститься у Реєстрі, з урахуванням вимог щодо нерозголошення в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, відомостей, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, та відомостей, для забезпечення нерозголошення яких прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Повний доступ до судових рішень - це режим доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, який передбачає можливість одержання, використання і зберігання інформаційних ресурсів, що містяться у Реєстрі, зокрема відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу. Повний доступ до судових рішень мають судді, а також працівники апарату судів, ДСА та інформаційно-технічного адміністратора Реєстру в разі надання їм на один рік дозволу на такий доступ з урахуванням службових обов'язків і здійснюється він шляхом автентифікації користувача.[72]*

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог ст. 7 Закону.

Розглянемо вимоги, які наводить Закон, для з'ясування обмежень по перегляду рішень і яка інформація не надається для загального користування і оприлюднення.

Так, до відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, Закон відносить відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, а саме:

1. імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;
2. адреси місця проживання або перебування фізичних осіб, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);
3. реєстраційні номери транспортних засобів;
4. інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.

Разом із тим до відомостей, які не вважаються такими, що дозволяють ідентифікувати фізичну особу, віднесено:

1) прізвища й ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;

2) імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах або справах про адміністративні правопорушення (проступки).

Крім того, у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, відповідно до Закону не можуть бути розголошені відомості, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Відповідно до Наказу Державної судової адміністрації України № 59 від 13 черв. 2006 р. "Про затвердження Кодифікатора відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу через офіційний веб-портал судової влади України в Інтернет" відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу та не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу через офіційний веб-портал судової влади України в Інтернет, замінюються літерним або цифровим позначенням у текстах судових рішень.

Так, наприклад, імена (прізвище, ім'я, по батькові) фізичних осіб, за винятком імен посадових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах та справах про адміністративні правопорушення (проступки), замінюються літерним позначенням "ОСОБА" та цифровим позначенням, що відповідає черговості появи цієї відомості у тексті судового рішення ("Іванов Іван Іванович" замінюється на: "ОСОБА_1"); адреса місця проживання або перебування фізичних осіб замінюється літерним позначенням "АДРЕСА" та цифровим позначенням, що відповідає черговості появи цієї відомості у тексті судового рішення ("Вул. Київська, кв. 1, буд. 1, м. Київ, 01001" замінюється на: "АДРЕСА_1"); номер телефону чи іншого засобу зв'язку, адреса електронної пошти, реєстраційний номер транспортного засобу, ідентифікаційний номер або номер документа, що допомогає ідентифікувати фізичну особу, замінюються літерним позначенням "НОМЕР" та цифровим позначенням, що відповідає черговості появи цієї відомості у тексті судового рішення (телефонний номер "222-22-22" замінюється на: телефонний номер "НОМЕР_1"); інша інформація, що 
дає можливість ідентифікувати фізичну особу, замінюється літерним позначенням "ІНФОРМАЦІЯ" та цифровим позначенням, що відповідає черговості появи цієї відомості у тексті судового рішення (автор твору "ТВІР" замінюється на: автор твору "ІНФОРМАЦІЯ_1").[73]

Такі обмеження видаються цілком справедливими і розумними, оскільки вони дозволяють захистити особисту інформацію громадян, позбавити зайвого втручання в їх особисте та сімейне життя.[74]

Для визначення процедури формування та ведення Реєстру Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 25 трав. 2006 р. № 740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень" (далі - Порядок).

Для забезпечення функціонування Реєстру відповідно до Порядку утворюється інформаційно-технічний адміністратор реєстру - юридична особа, яка забезпечує створення спеціалізованого програмного забезпечення, технічне ведення реєстру, оновлення його інформаційних ресурсів, структурну систематизацію судових рішень відповідно до тематичних класифікаторів, створення та функціонування інформаційно-пошукової системи доступу до судових рішень, реєстрацію, облік, обробку, накопичення та зберігання копій судових рішень на паперових носіях, копій судових рішень в електронному вигляді, відтворення судових рішень, оприлюднення їх у друкованих засобах масової інформації та виконує деякі інші функції, пов'язані з функціонуванням Реєстру.

Суди надсилають інформаційно-технічному адміністратору Реєстру копії всіх судових рішень. Для забезпечення підготовки копій судових рішень суд визначає відповідальну особу апарату суду та протягом тижня надсилає до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру копію відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону такої особи.

Інформаційно-технічний адміністратор Реєстру у п'ятиденний строк з моменту надходження зазначеного наказу виконує такі функції:

• автентифікує відповідальну особу у Реєстрі;
• присвоює відповідальній особі електронну адресу та надає особистий ключ електронного цифрового підпису;
• доводить до відома відповідальної особи електронну та поштову адресу своєї абонентської скриньки для надсилання копій судових рішень.

Копії судових рішень надсилаються до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру відповідальною особою апарату суду не пізніше як через 15 календарних днів після ухвалення (постановлення) рішення. Контроль за надсиланням судами копій судових рішень до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру здійснює голова відповідного суду, особа, яка тимчасово виконує його обов'язки, один із заступників голови суду або керівник апарату (завідуючий секретаріатом) суду.