Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов´язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своє­часне здійснення прав і обов´язків, визначають момент настан­ня чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках зале­жить від дотримання строків, встановлених законом для звер­нення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Недотримання вста­новлених законом строків тягне певні юридичні наслідки, на­приклад, відмова у задоволенні адміністративного позову (ст. 100 КАСУ) або визнання рішення в адміністративній справі нечин­ним у зв´язку з порушенням норм процесуального чи матеріаль­ного права (наприклад порушення вимог, ст. 38 КУпАП).

1 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 181.

Надаючи важливе значення правовому регулюванню су­спільних відносин у часі, О. В. Кузьменко зазначає, що «Право — як система правових норм і суспільних відносин — являє собою об´єктивну реальність, яка існує в часі»1. Вітчизняні до­слідники П. М. Рабінович, А. В. Баб´як, В. В. Луць, В. Т. Ма-ляренко однозначно вказують на важливість строків у праві, з настанням або закінченням яких пов´язані певні дії, що мають юридичне значення для реалізації і захисту прав і законних ін­тересів учасників правовідносин. Тільки юридичні норми здат­ні встановлювати чітко окреслені строки виконання дозволених або необхідних дій, пов´язувати з їх закінченням обов´язкові наслідки1.

У цьому зв´язку найважливішою гарантією забезпечення прав учасників адміністративного процесу є строковість проце­суальних дій, які мають свої часові межі, визначені процесуаль­ним законодавством. Це означає, що будь-яка процесуальна дія має відбуватися своєчасно з дотриманням всіх принципів адміністративного процесу в часових межах, встановлених за­коном, а у передбачених законодавством випадках — встанов­лених судом, органом владних повноважень (посадовою осо­бою) для здійснення процесуальних дій учасниками адміністра­тивного процесу.

Законодавством України визначено, що процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчи­няються процесуальні дії (ст. 101 КАСУ). Аналогічне визначен­ня поняття процесуальних строків дається у Цивільному про­цесуальному кодексі України (ст. 67), Господарському проце­суальному кодексі України (ст. 50) та інших нормативно-процесуальних актах. Це визначення, принаймні, дає змогу говорити про наявність двох груп (видів) строків. До першої групи належать строки, встановлені законом, до другої групи — строки, тривалість і межі яких визначаються судом, органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим органом.

1 Рабінович П. М. Час у праві (темпоральні властивості діяльності як об´єкт правового регулювання) // Вісник акад. правових наук України. — 1999. — № 3. — С. 3—33; Баб´як А. В. Адміністративно-процесуальні стро­ки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 6; Луць В. В. Стро­ки у цивільних правовідносинах: Конспекти лекцій з спецкурсу. Львів: Львів. держ. ун-т, 1992. — С. 16; Маляренко В. Щодо строків кримінально­го процесу // Право України. — 2000. — № 1. — С. 16.

Процесуальні строки визначаються годинами, днями, міся­цями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 101 КАСУ, статті 37—39, 263 КУпАП). Порядок і умови перебігу і обчислення процесуального строку визначені ст. 103 КАС України, правила якої можуть бути застосовані й повинні застосовуватися для будь-яких проваджень в адміністративному процесі за винят­ком проваджень, пов´язаних з адміністративним затриманням фізичної особи, коли йдеться про тимчасове позбавлення волі, що зачіпає суттєві інтереси особи, коли перебіг процесуального строку починається з моменту доставлення особи до органу
 

внутрішніх справ. Щодо інших умов обчислення процесуаль­ного строку, то варто навести зміст ст. 103 КАС України.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов´язаний його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Наприклад, пер­шого грудня 2006 р. судом притягнуто особу до адміністратив­ної відповідальності з накладенням на неї стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стро­ком на два роки. В даному випадку обмеження, пов´язані зі стягненням, тобто час дії стягнення, закінчується першого грудня 2008 р.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Наприклад, судом накладено на особу адміністративне стягнення у вигляді ви­правних робіт першого грудня 2006 р. строком на два місяці. В цьому випадку час дії стягнення закінчується першого лютого

2007 р.

Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­падає на такий місяць, що відповідного числа немає (напри­клад 31 число), то строк закінчується в останній день цього місяця (30 числа чи 28/29 лютого).

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на пев­ний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов´язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­ня позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або гро­шові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв´язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня по­новлення провадження.

Водночас обчислення строків у справах, пов´язаних з вибор­чим процесом чи процесом референдуму, мають певні особли­вості. Строки у таких провадженнях обчислюються днями і го­динами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настан­ням певної події (виборів, наприклад), є день, що передує дню вказаної події. Днем бездіяльності є останній день встановлено­го законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду (ст. 179 КАСУ).

Законами може бути визначено інший порядок обчислення строків. Наприклад, строк адміністративного затримання об­числюється з моменту доставлення правопорушника до при­міщення органу внутрішніх справ, сільської, селищної ради, іншого приміщення для складання протоколу, а особи, яка була у стані сп´яніння — з часу її витвереження (ч. 5 ст. 263 КУпАП); для адміністративного арешту — з моменту ад­міністративного затримання (ч. 2 ст. 327 КУпАП). У всіх ви­падках процесуальні строки точно визначені законом і не під­лягають жодній зміні. Дотримання цих вимог забезпечує за­конне та своєчасне вирішення конкретної адміністративної справи.

Таким чином, процесуальним строком визнається визначе­ний законом або судом чи органом владних повноважень пе­ріод часу, з перебігом якого учасники адміністративних про­ваджень виконують відповідні дії, спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-процесуальних відносин щодо визнання, реалізації та забезпечення прав і законних ін­тересів фізичних чи юридичних осіб.