Кодексом адміністративного судочинства України передба­чені також скорочені строки розгляду окремих категорій ад­міністративних справ. Наприклад, у разі оскарження норма­тивно-правових актів адміністративна справа вирішується не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі; справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності вибор­чих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, органів владних повноважень, які порушують законодавство про вибо­ри, оскарження дій кандидатів, політичних партій, офіційних спостерігачів, вирішуються у п´ятиденний строк після надхо­дження позовної заяви; справи щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України — у триденний строк після надходження позовної заяви; справи щодо уточнення списку виборців — у дводенний строк, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до голосування — невідкладно; адміністративна справа про дострокове припинення повноважень народного депутата Ук­раїни вирішується протягом семи днів після відкриття провад­ження у справі; справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної ви­конавчої служби вирішуються протягом десяти днів після від­криття провадження у справі; справи про обмеження права на мирні збирання та про усунення обмежень на такі збори вирі­шуються протягом трьох днів.

В адміністративно-деліктних провадженнях справа про ад­міністративне правопорушення розглядається в п´ятнадцяти-денний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністра­тивне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП). Законодавець встановлює для розгляду окремих видів правопорушень скорочені строки. Наприклад, адміністративні правопорушення, пов´язані з переробкою, заготівлею або збу­том радіоактивно забруднених продуктів харчування, обігом наркотичних засобів, посівом та вирощуванням снодійного маку, дрібним хуліганством та іншими, розглядаються протя­гом доби; незаконною торговельною діяльністю, порушенням порядку проведення зборів, мітингів — у триденний строк; дрібним викраденням чужого майна — у п´ятиденний строк;

з порушеннями використання газу, електричної і теплової енергії — у семиденний строк. Таким чином, справи про адміні­стративні правопорушення розглядаються протягом:

—  однієї доби;

—  трьох днів;

—  п´яти днів;

—  семи днів;

—  п´ятнадцяти днів.

Установлення законодавцем таких скорочених строків по­яснюється тим, що: по-перше, адміністративні правопорушен­ня легко встановлюються і не потребують багато часу для їх розслідування; по-друге, за скороченим строком розглядаються справи найбільш суспільно значущі (реалізація радіоактивно забруднених продуктів харчування) і з метою припинення пра­вопорушення має бути строкова реакція державних органів; по-третє, оперативність реагування на вчинені правопорушен­ня носить превентивний характер щодо вчинення більш тяж­ких правопорушень (злочинів), а також виховний характер щодо правопорушника та оточуючих його громадян.

4. Строки оскарження постанов у справі та перегляду справи.

Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль­ним правилом, заяви про апеляційне оскарження подаються:

— щодо ухвали суду першої інстанції — протягом п´яти днів із дня проголошення ухвали;

—  щодо постанови суду протягом десяти днів. Апеляційні скарги подаються:

— на ухвалу суду першої інстанції — протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження;

— на постанову суду — протягом двадцяти днів.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження суддя-до-повідач постановляє протягом трьох днів після отримання апе­ляційної скарги.

Розгляд апеляційних скарг здійснюється у строки, встанов­лені для розгляду адміністративних справ судом першої інстан­ції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом од­ного місяця після набрання законної сили рішенням суду апеля­ційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду каса­ційної інстанції. Питання про відкриття касаційного провад­ження вирішує суддя-доповідач у п´ятиденний строк, про що постановляє відповідну ухвалу. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п´яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем. Розгляд касаційної скарги здійснюється у строки, встановлені дня розгляду адміністративних справ су­дом першої інстанції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.

При оскарженні за винятковими або нововиявленими об­ставинами скарга подається протягом одного місяця з дня від­криття таких обставин.

Оскарження судових рішень за наслідками розгляду справ щодо рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, уточнення списку виборців, дій або бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, оскаржен­ня дій кандидатів у депутати, їх довірених осіб, партії, офіційних спостерігачів тощо може бути здійснене в апеляційному порядку у дводенний строк із дня їх проголошення, а оскарження судових рішень, ухвалених до дня голосування, — не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

Справи, пов´язані з виборчим процесом чи процесом рефе­рендуму, суд апеляційної інстанції розглядає у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопо­рушення в адміністративно-деліктних провадженнях може бути подана протягом десяти днів із дня винесення постанови. Для розгляду цієї скарги, а також протесту прокурора законодавець встановлює десятиденний строк із дня їх надходжень, якщо інше не встановлено законами України.

5. Строки виконання постанов у справі.

У провадженнях у сфері управління адміністративний акт може бути звернений до виконання протягом року, але не рані­ше закінчення строку для його оскарження.

У провадженнях з адміністративного судочинства виконан­ня постанови суду тісно пов´язане з набранням судовим рішен­ням законної сили (ст. 254 КАС України). Постанови суду ви­конуються негайно після набрання ними законної сили. За рі­шенням суду може бути відстрочення і розстрочення виконання судового рішення (ст. 263 КАС України).

В адміністративно-деліктних провадженнях постанова звер­тається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову, протягом трьох місяців із дня її винесення. У разі пропуску цього строку постанова про накладення адміністра­тивного стягнення не підлягає виконанню.

6. Строки, тривалість і межі яких визначаються судом, ор­ганом владних повноважень (посадовою особою).

З метою всебічного, повного і об´єктивного розгляду спра­ви, а також з´ясування можливості врегулювання спору до су­дового розгляду справи суддя, який одержав позовну заяву, або суддя-доповідач апеляційної чи касаційної інстанції можуть встановлювати строк:

а)  для усунення недоліків позовної заяви;

б)  для підготовки справи до судового розгляду;

в)  проведення попереднього судового засідання;

г)  для підготовки відповідача до справи у зв´язку зі зміною 
позивачем позовних вимог;

ґ) на який зупиняється провадження в разі заявлення обґрунтованого клопотання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

д)  для подання заперечення на апеляційну скаргу;

е)  для вивчення змінених апеляційних вимог і подання за- 
перечення;

є) для подання заперечення на касаційну скаргу;

ж) звернення адміністративного акта до виконання;

з)  відстрочки виконання адміністративного акта.

Суд може встановити строки і для вчинення інших проце­суальних дій, якщо такі строки не встановлені законом.

Орган владних повноважень, посадові особи, уповноважені розглядати адміністративні справи, також можуть встановити строки для надання необхідних матеріалів справи, що встанов­люють докази, залучення до справи відповідних документів, довідок, якщо такі строки не встановлені законом, а всебіч­ність, повнота та об´єктивність розгляду і вирішення справи потребують додаткових досліджень.