Про привід суд постановляє хвалу, в якій зазначаються всі необхідні реквізити для його здійснення (ім´я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання чи перебування, місце навчання або роботи, коли і куди особа має бути доставлена тощо). Ухвала про привід направляється до органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) або за місцем робо­ти чи навчання особи, яку належить привести. Працівник ор­гану внутрішніх справ, якому доручено виконання приводу особи, оголошує їй ухвалу адміністративного суду про привід і забезпечує привід. У разі неможливості здійснення приводу (відсутність у місці проживання, перебування на лікуванні або у відрядженні особи, яка підлягає приводу) працівник органу внутрішніх справ негайно повертає ухвалу до суду через на­чальника органу внутрішніх справ із письмовим поясненням причин невиконання.

Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід дер­жави витрати на його здійснення.

Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які не можуть бути допитані як свідки відповідно до ст. 65 КАС України.

В адміністративно-деліктних провадженнях заходами про­цесуального примусу слід вважати:

1)   доставлення порушника;

2)   адміністративне затримання;

3)   особистий огляд і огляд речей;

4)   вилучення речей та документів;

5)   привід.

Слід звернути увагу, що в адміністративно-деліктних про­вадженнях законодавець чітко і вичерпно регламентує повно­важення органів, які здійснюють адміністративно-процесуальні заходи примусу, оскільки ці заходи суттєво зачіпають права та інтереси громадян (адміністративне затримання, доставлення, вилучення речей тощо).

Доставлення порушника — це тимчасове затримання особи, яка вчинила порушення, з метою складення протоколу про ад­міністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення (ст. 259 КУпАП).

Доставлення правопорушника для складання протоколу та встановлення особи правопорушника у межах своєї компетен­ції здійснюється:

а)  працівниками міліції;

б) посадовою особою Військової служби правопорядку в 
Збройних Силах України;

в) військовослужбовцем чи працівником Державної при- 
кордонної служби;

г)  членом громадського формування з охорони громадсько- 
го порядку і державного кордону;

ґ) працівниками Служби безпеки України;

д) уповноваженою на те особою на транспорті;

е)  працівниками державної лісової охорони;

є) уповноваженою на те посадовою особою органів, які здій­снюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, органів рибоохорони, інших органів, які здійснюють держав­ний контроль за охороною і використанням тваринного світу;

ж)   громадськими інспекторами охорони природи, громад- 
ськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекто- 
рами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекто- 
рами;

з)  працівниками воєнізованої охорони.

Залежно від характеру вчиненого правопорушення та підві­домчості правопорушень доставлення може бути здійснено до:

— міліції;

— підрозділу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

—  органу Державної прикордонної служби України;

—  органу Служби безпеки України;

— штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охо­рони громадського порядку;

— приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;

—         службового приміщення воєнізованої охорони. Доставлення має бути проведене в можливо короткий строк. Перебування доставленої особи у штабі громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщен­ні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину. Слід зауважити, що законодавець обмежує час перебування доставленої особи лише у зазначених приміщен­нях і не встановлює обмежень перебування доставлених у при­міщеннях міліції, Державної прикордонної служби України, Вій­ськової служби правопорядку в Збройних Силах України, Служ­би безпеки України та у службовому приміщенні воєнізованої охорони. Це пояснюється, на нашу думку, тим, що посадові та службові особи зазначених органів мають повноваження щодо здійснення адміністративного затримання, а отже, і більшого у часовому вимірі тримання правопорушників для з´ясування скла­ду правопорушення, встановлення особи правопорушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративне затримання — це примусове затримання особи уповноваженими на те органами з метою: припинення адміністративного правопорушення; встановлення особи; скла­дання протоколу про адміністративне правопорушення; забез­печення своєчасного і правильного розгляду справ та виконан­ня постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Про адміністративне затримання складається протокол, зміст і вимоги до якого встановлені ст. 261 КУпАП.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністра­тивне правопорушення, може провадитися лише органами (по­садовими особами), уповноваженими на те законами України (ст. 262 КУпАП). Адміністративне затримання проводиться з урахуванням підвідомчості розгляду правопорушень:

1)   органами внутрішніх справ;

2)   органами прикордонної служби;

3)  посадовими особами Військової служби правопорядку у 
Збройних Силах України;

4)  органами Служби безпеки України;

5)  старшою посадовою особою воєнізованої охорони у міс- 
ці розташування охоронюваного об´єкта.

Адміністративне затримання може тривати не більш як три години (ст. 263 КУпАП, ст. 374 МК України). У виняткових випадках у зв´язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затри­мання. Наприклад, при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України; порушенні правил обігу наркотичних засобів для встановлення особи і з´ясування обставин правопорушення особа може бути затримана до трьох діб із письмовим повідомленням про це прокурора протягом двадцяти чотирьох годин. Особи, які вчи­нили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпоря­дженню або вимозі працівника міліції, публічні заклики до не­виконання вимог працівника міліції тощо, можуть бути затри­мані до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ.

Строк адміністративного затримання обчислюється з мо­менту доставлення правопорушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп´яніння, — з часу її витвереження.

Особистий огляд і огляд речей — це встановлений законом правовий обов´язок громадянина пред´явити для огляду на ви­могу уповноважених осіб речі, документи та пройти особистий огляд. Основною метою особистого огляду і огляду речей є здійснення заходів щодо забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, виявлення необхідних у справі доказів, у основному речових — предметів, які є знаряд­дям вчинення правопорушення або безпосереднім об´єктом ад­міністративного правопорушення. Наприклад, виявлення нар­котичних засобів, зброї, набоїв, тварин, заборонених для вве­зення на територію України, знарядь полювання, рибної ловлі, документів та інших письмових і речових доказів.

Особистий огляд та огляд речей здійснюють посадові особи:

—  органів внутрішніх справ;

—  органів Служби безпеки України:

• Військової служби правопорядку в Збройних Силах Ук­раїни;

—  воєнізованої охорони;

—  цивільної авіації;

—  митних установ;

—  органів прикордонної служби;

• природоохоронних органів, органів лісоохорони, рибо­охорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додер­жанням правил полювання;

— органів з питань інтелектуальної власності. Особистий огляд може провадитися уповноваженою на те

особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі.

Огляд речей, багажу, транспортних засобів, знарядь полю­вання і рибної ловлі, добутої продукції здійснюється в присут­ності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані оглядові з участю двох понятих за відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративні пра­вопорушення або у протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів — це примусове тимчасове або постійне припинення володіння, користування та розпоря­джання певними речами або документами з метою забезпечен­ня доказів вчинення правопорушення, а також вилучення з цивільного обороту необоротоздатних та обмежено оборотоз-датних речей (ст. 265 КУпАП).

Речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об´єк­том правопорушення, вилучаються уповноваженими особами:

— органів державної контрольно-ревізійної служби в Ук­раїні;

—  органів державної податкової служби України;

—  органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

— органів, правомочних здійснювати адміністративне за­тримання;

— органів, що здійснюють особистий огляд і огляд речей. Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи

про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи їх у встановленому порядку конфіскують (наприклад, транс­портний засіб, який використовувався для перевезення неле­гальних мігрантів — ч. 3 ст. 2061 КУпАП), або повертають во­лодільцеві (ордени, медалі, нагрудні знаки) або знищують (са­могон та апарати для його вироблення), а при оплатному вилученні речей — реалізують (транспортний засіб у разі керу­вання ним у стані сп´яніння повторно протягом року — ч. 2 ст. 130 КУпАП) в установленому законом порядку.

При вилученні речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне пра­вопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей можуть бути оскаржені заінтересованою особою до вищестоя­щого органу щодо органу, який застосував ці заходи, прокуро­ра або до суду (ст. 267 КУпАП).

Привід — на відміну від приводу у судочинному проваджен­ні з адміністративного судочинства, в якому приводу підляга­ють сторони, треті особи, свідки, в адміністративно-деліктному провадженні привід — це примусове доставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов´язковою. Підставою приводу є ухилення особи, яка притягається до від­повідальності, від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міжміського суду. Начальник органу або суддя виносить постанову про при­мусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для участі у розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення.