Евристичні методи звичайно протиставляють формалізованим, що спираються на точний математичний опис явищ. Соціально-економічні явища і процеси цілком або частково не піддаються математичній формалізації, тобто для них неможливо чи дуже важко розробити адекватну модель. Це пов'язано з труднощами кількісного оцінювання політичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають господарську діяльність людей; численністю таких виробничих процесів, збір репрезентативних зведень про які потребує великих витрат часу і засобів; обмеженою придатністю інформації про минуле для прогнозування майбутнього. Нарешті, багатозначні, багатовимірні та якісно непорівнянні показники господарської діяльності чи підприємства її окремих аспектів не мають однозначного узагальненого критерію, на основі якого можна оцінити можливі варіанти вирішення проблеми. Усе це потребує застосування в аналізі поряд з логіко- й економіко-математичними також експертних методів, які розуміють як комплекс логічних та математичних прийомів і процедур, що забезпечують отримання від фахівців-експертів інформації, яка дає змогу оцінити причини, що посприяли досягненню високого рівня господарювання, підготувати і вибрати раціональні управлінські рішення.

Для пошуку нових рішень і заходів, що забезпечать їхнє втілення у життя, необхідно активізувати творче мислення фахівців. Цьому сприяє застосування в аналізі психологічних методів, що є сукупністю правил і процедур, які стимулюють вирішення творчих завдань.

Класифікація, як елемент творчої діяльності, дозволяє швидше і точніше орієнтуватися у різноманітності понять і факторів. Тому не випадково, що морфологічний аналіз, як один з найбільш розповсюджених методів творчого пошуку, базується на класифікації.

Термін "морфологія" вживається в багатьох науках стосовно дослідження форм і структури об'єктів, що вивчаються. Сутність цього методу полягає у поділі будь-якої проблеми на відносно незалежні частинии, а потім в здійсненні пошуку всіх можливих рішень для практичної реалізації кожної з частин. На першому етапі загальне число всіх можливих рішень дорівнює числу можливих комбінацій. Наприклад, якщо проблему можна розділити на чотири частини, при чому є три рішення для першої частини, чотири рішення для другої частини і по п'ять рішень для третьої і четвертої частин, то загальна кількість рішень для реалізації проблеми, що досліджується, складає 3х4х5х5=300.

Всі частини проблеми і підходи до їх вирішення розміщуються у так званому "морфологічному ящику", який умовно може бути зображений у вигляді матриці.

В кожному рядку матриці записується частина проблеми, а в клітинках всі альтернативні шляхи їх вирішення.

Задача експертів полягає в тому, щоб уважно вивчити всі підходи що до вирішення кожної частини проблеми. На першому етапі слід відмовитись від явно неприйнятних шляхів вирішення, а потім методом послідовного виключення досягти такого положення, коли для вирішення кожної частини проблеми залишається тільки один шлях (один напрямок, варіант, засіб).

Іншими словами, в кожному осередку морфологічного ящика буде міститися тільки одне можливе рішення, або ящик взагалі не буде його мати. Наявність двох ябо більше рішень вимагає нових пошуків.

Морфологічний аналіз починається з певного рівня знань про об'єкт, що досліджується. Необхідність перебору всіх можливих альтернатив вирішення проблеми і вибір найбільш оптимального напрямку вимагає від дослідника різнобічні знання з різних галузей. Все це сприяє підвищенню знань про об'єкт, що досліджується, на якісно новий рівень.

Застосування морфологічного методу ставить перед експертами задачу відмовитися від звичних стереотипів мислення і максимально використати свою ерудицію і знання для генерування нових оригінальних ідей, якщо навіть вони на перший погляд і парадоксальні.

При побудові морфологічного ящика мета не повинна зводитися тільки до находження окремих рішень. В результаті поглибленого морфологічного аналізу можна прийти до нових ідей щодо можливих рішень, а звідси недалеко до принципово нових напрямків вдосконалення управління конкретними об'єктами або технічних рішень.

Творець методу Ф. Цвіккі довів на конкретному прикладі ефективність свого методу, побудувавши морфологічну матрицю для реактивних двигунів, які працювали на хімічному паливі. Матриця містила 576 можливих варіантів.

Суть методу ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, унаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати технологічну інерцію. Приклад, необхідно вдосконалити або розробити нову конструкцію дитячого стільчика. Обираємо навчання зі словника чи будь-якої іншої книги, технічного журналу і т.д. Припустимо, що в такий спосіб ми обрали слова: стіл, праска, машина, кіт.

Не обов'язково, щоб усі обрані об'єкти якось підходили до об'єкта, до вдосконалюється, але можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.

Після вибору оптимального варіанту необхідна подальша, чисто конструкторська робота з розробки технічної документації, створення та випробування експериментального зразка й ін.

Послідовність застосування методу фокальних об'єктів така:

1.Вибір фокального об'єкта.

2. Вибір 3-4 випадкових об'єктів;

3. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів;

4. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів;

5. Розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій;

6. Оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв'язків.

Метод фокальних об'єктів більше підходить у тих випадках, коли необхідно модернізувати, удосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею.



№ п/п

Показники порівняння

Інженерні задачі

чітко визначені (класичні)

творчі

1.

Постановка задачі з конкретними вхідними даними

є

зазвичай, відсутня

2.

Метод (спосіб) розв'язання задачі

зазвичай, вказаний

не вказаний

3.

Технічні протиріччя в задачі

зазвичай, відсутні

є

4.

Які методи розв'язання задачі можна запропонувати?

відомі формалізовані

відомі неформалізовані та невідомі евристичні

5.

Кількість можливих варіантів розв'язання задачі

обмежена

(min 1)

не обмежена

6.

Піддається розв'язання задачі автоматизації за допомогою ЕОМ

так

зазвичай, ні

7.

Тип задачі

аналіз, параметричний синтез або вимірювання

структурний синтез або “чорний ящик”

8.

Навчальний приклад

є

відсутній

9.

Результат розв'язання задачі

відомий викладачу і, зазвичай, однозначний

неоднозначний (багатоваріант-ний) і невідомий викладачу

10.

Можливість появи нових винаходів (і навіть відкриття)

відсутня

є

11.

Можливість появи знань і досвіду у вигляді “ноу-хау”

відсутня

є

12.

Залежність задачі від спеціальності

зазвичай, є

зазвичай, відсутня

Рис. 2 Принципова різниця чітко визначених (класичних) і творчих інженерних задач

Метод аналогій - Дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками. Будь-яка з цих систем може реально існувати або бути абстрактною.

Метод аналогій - важливий евристичний метод рішення творчих задач. Застосування аналогії є проміжною ланкою між інтуїтивними і логічними процедурами мислення. У рішенні творчих задач використовують конкретні й абстрактні аналогії. Наприклад, ведуться пошуки аналогії живої природи і перенесення їх у галузь неживих предметів (у галузі техніки). У цих останніх аналогіях можуть бути, у свою чергу, встановлені аналогії за формою, структурою, функціях, процесах тощо.

Одним з методів удосконалювання будь-якого об'єкта на всіх стадіях життєвого циклу є функціонально-вартісний аналіз (ФСА).

Функціонально-вартісний аналіз -- це метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних

функцій при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення.

Метод ФСА застосовується промисловими компаніями США, Англії, Франції та інших країн з розвинутою ринковою економікою.

Метод ФСА розроблений у США і вперше застосований у 1947 р. у компанії «Дженерал Електрик». Інженер Лоуренс Д. Майлс прийшов до висновку, що зниження витрат виробництва треба починати з аналізу споживчих властивостей виробу і технічних функцій складових його частин. У центр уваги ставився питання, наскільки виправдані витрати з урахуванням отриманих властивостей товару, що задовольняють ті чи інші запити і потреби. Для одержання відповідних властивостей товару необхідні певні витрати, тому важливі пропорції між корисністю окремих властивостей і понесеними витратами.

Не всі властивості товару є дуже корисними. У зв'язку з цим потрібно провести аналіз, використовуючи принцип Ейзенхауера за схемою ABC (див. § 6.4). Необхідно виділити головні (А), другорядні (У) і непотрібні чи зайві функції (С). Кошти слід витрачати на одержання головних функцій, певною мірою - на другорядні (У). Витрат на одержання зайвих функцій потрібно уникати.

Виключення зайвих функцій дозволяє знизити витрати на виробництво продукції при одночасному скороченні або навіть підвищення якості.

Об'єктами ФСА можуть бути споживчі властивості виробу як у цілому, так і його окремих частин (вузлів, груп деталей, окремих деталей і т.п.).

Всебічний і детальний аналіз споживчих властивостей виробу, технічних функцій складових його частин і пов'язаних з ними витрат не може бути виконаний одним фахівцем. До проведення ФСА рекомендується залучати фахівців різних відділів, що беруть участь у розробці, виробництві, маркетингу і збуті продукції. Представники конструкторських бюро пропонують перспективні розробки з урахуванням попиту. Ці розробки повинні пройти через руки дизайнерів, що враховують естетичні і ергономічні вимоги до майбутнього виробу. Необхідна участь економістів, особливо бухгалтерів, що знають собівартість виробу, її складові. Фахівці з маркетингу і збуту володіють інформацією про споживчий попит, капризи і коливання моди, розбираються в розміщенні сил конкуруючих фірм. Працівники відділу постачання можуть подати відомості про можливості придбання матеріалів, сировини, комплектуючих виробів для розроблюваних видів виробів. Тільки колективний, всебічний розгляд проблеми підвищення якості при одночасному зниженні собівартості може гарантувати успіх. Для цього формуються аналітичні групи фахівців під керівництвом одного з вищих керівників. У завдання таких груп входить вивчення виробів, що є об'єктом ФСА. Створення аналітичної групи - найбільш відповідальна частина підготовчого етапу. Чисельність групи залежить від розміру підприємства, обсягів майбутньої роботи і її періодичності. Групи збираються на нараду раз на тиждень або на два тижні і вносять пропозиції в обстановці невимушеності, вільного обговорення висловлених ідей.