Закон не може існувати ізольовано від державних інститутів. Насамперед держава повинна забезпечувати закон. Але обов'язок держави полягає не тільки у його забезпеченні, але й у здійсненні контролю і реалізації положень закону. Можна перерахувати такі риси державного забезпечення, це: a) використання мір державного примусу - різні засоби примусового впливу на громадян. Слід пам'ятати, що державний примус має свою природу, а саме - можливість використання мір карного покарання; b) забезпечення верховенства закону; c) матеріальне забезпечення закону, що означає створення умов щодо дій та реалізації; d) організаційне забезпечення закону - відображається в практичній діяльності державних органів. Види державного забезпечення повинні використовуватися комплексно та послідовно, тому що при перебільшенні одного з виду чи взагалі невикористання негативно впливають на виконання закону.

З широкого кола найважливіших суспільних відносин законом визначаються лише засади або основи, зокрема: засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; правові засади та гарантії підприємництва; основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури, охорони здоров'я; засади використання природних ресурсів; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; основи національної безпеки, організації збройних сил України і забезпечення громадського порядку тощо.

Види законів виокремлюють за такими критеріями.

За юридичною силою:

1.1. Конституційні - нормативні акти, якими вносяться зміни чи доповнення до Конституції (наприклад, Закон України від 8 грудня 2004 р. «Про внесення змін до Конституції України»). Вони приймаються не менш як двома третинами від конституційного від конституційного складу Верховної Ради України;

1.2. Органічні закони - закони, на необхідність існування яких прямо вказує Конституція. Так, частина 3 статті 88 Конституції України згадує закон про регламент Верховної Ради України, який і буде органічним законом;

1.3. Кодекси - закони, в яких об'єднуються й систематизуються правові норми, що регламентують певну сферу суспільних відносин. Як правило, кодекси становлять основу певної галузі законодавства. Наприклад, Цивільний кодекс є основою цивільного законодавства, Кримінальний кодекс - кримінального законодавства, Сімейний кодекс - шлюбно-сімейного законодавства тощо;

1.4. Звичайні - нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон України від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Звичайні закони приймаються більшістю від конституційного складу Верховної Ради.

2. За ступенем впорядкованості:

2.1. Кодифіковані - нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних груп. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства (наприклад, Кодекс адміністративного судочинства України, Основи законодавства України про охорону здоров'я);

2.2. Поточні (тематичні) - несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань (наприклад, Закон України від 15 березня 2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»).

3. За значенням у механізмі правового регулювання:

3.1. Основні - закони, які містять в первинній редакції текст правових норм і здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин (наприклад, Закон України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»);

3.2. Допоміжні - закони, якими вносять зміни і доповнення до чинного законодавства, затверджуються, ратифікуються, зупиняються, скасовуються інші нормативні акти (наприклад, закони України від

22 грудня 2006 р. «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного Кодексів України»).

4. За обсягом дії:

4.1. Закони загальної дії - поширюються на всіх суб'єктів права незалежно від їх статусу (наприклад, Закон України від 8 вересня 2005 р. «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»);

4.2. Закони спеціальної дії - адресовані чітко окресленому колу суб'єктів, які мають особливий статус (наприклад, Закон України від 9 листопада 2005 р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні»);

4.3. Закони виняткової дії - встановлюють винятки з загальних правил щодо обмеженого кола суб'єктів (наприклад, Закон України від 8 липня 2005 р. «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності.

5. За часом дії:

5.1. Постійні - закони, розраховані на тривалий (необмежений) строк дії (наприклад, Закон України від 22 грудня 2006 р. «Про статус депутата Верховної Ради Автономної Ремпубліки Крим»);

5.2. Тимчасові - закони, прийняті на визначений у часі строк дії (наприклад, закони України «Про державний бюджет України на 2008 р.»).

Особливим видом є надзвичайні закони - акти, що приймаються за надзвичайних обставин і призупиняють дію чинних у відповідній сфері нормативних актів. Такі закони покликані забезпечити безпеку громадян у разі війни, катастроф, епідемій, необхідності захисту конституційного ладу при спробі захоплення державної влади шляхом насильства тощо (наприклад, Закон України від 2 листопада 2006 р. «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період»).

6. Види законів за змістом:

6.1. Установчі закони, що утворюють органи державної влади і державні структури, передбачають порядок їх діяльності («Про судоустрій України»);

6.2. Статусні закони, присвячені визначенню статусу державних органів та їх посадових осіб («Про правовий статус народного депутата України»);

6.3. Тематичні самостійні, одиничні законодавчі акти за певною тематикою. Вони регулюють певну сферу відносин («Про бюджетну систему України»);

6.4. Проблемно-ситуаційні закони, що спрямовані на вирішення важливого соціального завдання в межах певного періоду внаслідок спонтанно виникаючої проблеми та ситуації («Про деякі питання оподаткування в зв'язку з проведенням новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків і придбанням новорічних святкових подарунків»);

6.5. Програмні закони, що містять концептуальні основи, принципи, програми і цілі, програми подальшої розробки законодавства, проведення державної політики («Про концепцію Національної програми інформатизації»);

6.7. Реформуючі закони, що вносять зміни і доповнення до законів з метою підвищення ефективності їх дії; вони складають особливу групу спеціальних законів («Про внесення змін у закони України»).

Отже, я з'ясувала поняття закону, його ознаки та види, роль в системі держави і права. Значення закону в системі права також випливає з його ознак, серед яких те, що це акт точно визначених, вищих за статусом суб'єктів влади в державі, він може бути лише нормативним за змістом має бути складений в письмовій формі, має вищу юридичну чинність тощо. Я з'ясувала, що закон розподіляється на види, які в свою чергу вирізняються за безліччю критеріїв.

2.3 Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види

Нижчої після законів юридичної сили набувають підзаконні нормативно-правові акти. До них відносяться нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання. Підзаконні нормативні акти входять до системи джерел права та є носіями основних властивостей, виразниками принципів, що притаманні цій системі. Ознака під законності притаманна більшості нормативно-правових актів і є досить характерною для правотворчої діяльності.

Підзаконний нормативний акт - це письмовий документ уповноваженого суб'єкта, прийнятий на підставі та у виконання закону, в якому закріплені правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою.

Існування підзаконних нормативних актів у правовій системі зумовлено багаторівневою структурою самих суспільних відносин, що потребують як законодавчого і конкретизуючого нормативного регулювання з метою оперативного вирішення питань в окремих сферах життєдіяльності суспільства. Підзаконні акти, подібно до законів, обов'язкові для виконання і мають необхідну юридичну чинність. Але їхня дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їхні норми мають вторинний характер у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів. Підзаконні акти різняться між собою і утворюють складну ієрархічну систему. У нашій країні існують такі види підзаконних актів:

Нормативні укази Президента України. Окремі укази (наприклад, про введення воєнного стану) підлягають затвердженню Верховною Радою України. Конституційність глави держави може бути перевірена Конституційним Судом України.

Постанови Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов, а акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень. До підготовки актів уряду можуть залучатися народні депутати України за їх згодою, науковці, фахівці. Проекти актів, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян, підлягають громадському обговоренню у порядку, визначеному Регламентом Кабінету Міністрів. Постанови і розпорядження приймаються на засіданні Кабінету Міністрів шляхом голосування більшістю голосів посадового складу.

Інструкції та нормативні накази міністерств і відомств регулюють, як правило, суспільні відносини, що перебувають у межах компетенції цих виконавчих структур. Проте є серед них і такі, які мають загальне значення, виходять за рамки конкретного міністерства і відомства, поширюються на зовнішнє коло суб'єктів. Наприклад, такими є акти Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ, Національного банку і т.п. Наказами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються такі нормативні акти:

- інструкції - акти, що видаються з метою роз'яснення порядку застосування норм права або з метою встановлення методичних правил і способів виконання певних операцій, дій (наприклад, Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів);

- положення - систематизований (зведений) нормативний акт, яким визначаються структура, завдання, компетенція або організація діяльності певних суб'єктів права (наприклад, Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку);

- правила - акти, що закріплюють порядок організації і здійснення певного виду діяльності (наприклад, Правила безпеки праці під час виконання вишукувальних руслових робіт);

- переліки (наприклад, Перелік посад та порядку встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України).

4. Нормативні акти місцевих державних адміністрацій. Наприклад, глави ряду обласних державних адміністрацій затвердили положення про заснування обласних премій у галузі літератури і мистецтва, стипендій спортсменам і тренерам тощо.

5. Нормативні акти органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Вони в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.