Також, прокурори повинні забезпечити нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами державного нагляду (контролю) та управління, військовими частинами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, фізичними особами-підприємцями, посадовими особами та громадянами. забезпечити нагляд за додержанням і застосуванням законів про адміністративні правопорушення органами та посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності (крім справ про корупційні правопорушення, організація нагляду у яких регулюється окремим наказом Генерального прокурора України).

2. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів

Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів узгоджується з об'єктом як частина з цілим, і зовнішніми межами першого відносно другого виступають межі нагляду. Треба мати на увазі, що предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів порівняно з об'єктом є більш динамічною правовою категорією. Зміни соціально-економічних відносин закономірно спонукають до змін меж предмета прокурорського нагляду. Крім того, межі дозволяють розділити предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів на окремі елементи - галузі нагляду за додержанням і застосуванням законів, а останні - на підгалузі або види.

У загальному вигляді предмет цієї галузі прокурорської діяльності як точне, неухильне, однакове для всіх додержання і правильне застосування законів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є:

1. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам.

2. Додержання законів про: недоторканність особи; соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян; захист їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав.

3. Додержання законів щодо: економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища; митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, за суттю, предмет цього виду нагляду утворюють два елементи.

1. Додержання і застосування комплексу законів (окрім тих, що регулюють: а) діяльність органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; б) підтримання обвинувачення в суді; в) діяльність суду (конституційного, загальних, господарських); г) органів та установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах і застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян тощо).

2. Відповідність Конституції та законам України правових актів, що видаються: а) Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади та органами державного й господарського управління і контролю; б) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами; в) органами військового управління; г) об'єднаннями громадян; г ) підприємствами, установами, організаціями; д) посадовими особами перелічених вище юридичних осіб.

Серед науковців немає єдності поглядів щодо того, чи входить у предмет прокурорського нагляду виконання право застосовних актів (постанов уряду, міжвідомчих і відомчих положень, інструкцій тощо). На думку одних фахівців (В.І. Басков, Ю.І. Скуратов, О. Чувильов, А. Чувильов та ін.) нагляд за загальним виконанням законів не поширюється на виконання інших, окрім законів, нормативно-правових актів. Саме тому існує друга, чіткіша, позиція науковців (Чурилов А., Лукашов В. та ін.), згідно з якою здійснення нагляду за загальним виконанням законів поширюється власне і на закони і на будь-які підзаконні нормативно-правові акти, за умови, що вони розкривають механізм застосування банкетних норм закону.

Звичайно, заперечуючи цю позицію, можна послатися на статті 1 та 19 Закону, в яких здебільшого йде мова про нагляд за виконанням законів. Однак, у тій же ст. 19, а саме в ч. 2, вже згадується „...чинним законам”. Як відомо, поняття „закон” і „законодавство” - тотожні, а співвідносяться як окреме із загальним, тобто законодавство, крім законів, охоплює й підзаконні акти.

Однак, ця вада юридичної техніки має не лише теоретичний аспект, а й конкретний практичний. Адже відомо, що багато законів України, навіть кодифіковані, містять банкетні норми, які делегують вирішення комплексів питань на рівень право застосовних актів (наприклад, багато пенсійних питань вирішуються не стільки нормами пенсійних законів, скільки відповідними інструкціями, положеннями тощо. Аналогічна ситуація - в регулюванні житлових, трудових, фінансових та інших відносин). І прокурор, для того щоб зробити висновок про порушення чи не порушення таких банкетних норм законів, вимушений перевіряти також і виконання вимог відповідних підзаконних актів.

Проводячи паралель, нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів провадиться за наявності законних приводів і достатніх підстав. З-поміж таких приводів можна назвати:

1. повідомлення, заяви, скарги, листи окремих фізичних і посадових осіб про конкретні факти порушень законодавства України;

2. безпосереднє виявлення працівниками прокуратури ознак правопорушень, що охоплюють межами цього виду наглядової діяльності;

3. планові приписи щодо потреби проведення перевірок конкретного об'єкта чи групи таких;

4. конкретні вказівки, вимоги вищестоящих прокурорів щодо проведення перевірки додержання законності на певному піднаглядному об'єкті чи групі таких тощо.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію про цілісний факт порушення закону, чи про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки раніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тенденції - закономірності в діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів і суб'єктів (відомо, що в конкретні періоди чи за певних обставин відповідні суб'єкти господарювання схильні до спекулятивних дій щодо вартості надавання послуг чи предметів обміну або торгівлі і т.ін.). [14, с. 129]

Ст. 12 Закону України „Про прокуратуру” зобов'язує прокурорів розглядати заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. При цьому, підлягають вирішенню як письмові, так і усні звернення, які надходять до прокуратури.

Робота із зверненнями громадян посідає значне місце у загальному обсязі прокурорської діяльності і є одним із пріоритетних напрямків діяльності органів прокуратури, спрямованого на захист прав і свобод людини, зміцнення законності і правопорядку.

Право на звернення громадян із скаргами та заявами, як найважливіший соціально-правовий інститут держави, активно використовується прокурорами в якості основного способу забезпечення законності, охорони прав і свобод громадян, а також охорони державних інтересів.

Робота із зверненнями громадян налає прокурорам можливість одержати таку важливу інформацію про: 1) порушення прав та свобод громадян; б) злочини та інші суспільно-небезпечні правопорушення, які вчиняються в регіоні; в) органи та посадових осіб, які порушують права та свободи громадян, які вчинюють правопорушення; г) органи та посадових осіб, які порушують законодавство про звернення громадян.

Звернення громадян виконують також важливу функцію зворотного зв'язку між органами прокуратури та громадянам, оскільки їх певна частина присвячена недолікам та порушенням законів в роботі самих органів прокуратури і свідчить, зокрема про: 1) процесуальні порушення, яких припускаються слідчі під час розслідування окремих справ; 2) невжиття заходів щодо притягнення правопорушників до відповідальності та усунення порушень закону; 3) порушення прокурорсько-слідчими працівниками службових обов'язків тощо.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що предметом нагляду за додержанням та застосуванням законів є правове регулювання призначення, завдань, функцій, принципів організації та діяльності прокуратури, її органів та установ, повноваження прокурорів та інших працівників прокуратури під час здійснення наглядових повноважень, кримінального переслідування, участі в розгляді справ судами, реагування на незаконні дії суддів та їх рішень. Предмет нагляду за додержанням та застосуванням законів порівняно з об'єктом є динамічною правовою категорією. Зміни соціально-економічних відносин закономірно спонукають до змін меж предмета прокурорського нагляду.

прокурорський перевірка нагляд закон

3. Межі нагляду за додержанням і застосуванням законів

Під час здійснення нагляду за загальним виконанням законів прокурорським працівникам слід правильно визначати межі застосування своїх повноважень, тобто межі нагляду. [10, 11, 13, 15] Це актуально, з одного боку, тому, що не залишаються без реагування виявлені порушення закону, а з іншого - відсутнє втручання в оперативно-господарську діяльність відповідних суб'єктів господарювання і не підміняються контролюючі органи.

Межі нагляду за додержанням і застосуванням законів тісно пов'язані з такими засобами правового регулювання, як: позитивні зобов'язання, дозволи; заборони, яким відповідно кореспондують форми реалізації права (виконання, використання і додержання права). Прокурор повинен керуватися тим, що, в одних випадках, для того, аби вимоги закону не були порушені, достатньо пасивної поведінки - не порушувати заборону, в інших - від особи вимагається активних дій - виконувати обов'язки, визначені законом, або діяти на свій розсуд, але в межах своїх прав.

Межі нагляду за додержанням і застосуванням законів визначені:

1. За додержанням яких здійснюється нагляд - Конституція та закони України, у тому числі, і міжнародні правові акти, які ратифіковані Верховною Радою України.

2. Органами, які піднаглядові прокуратурі - прокурорський нагляд не поширюється на Верховну Раду України, Президента України та Конституційний Суд України.

3. Компетенцією прокурора з розгляду заяв та скарг громадян. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України „Про прокуратуру”, прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, окрім тих, які віднесені до компетенції суду. Перевірки виконання законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями, що вимагають саме прокурорського нагляду (ч. 2 ст. 19 Закону України „Про прокуратуру”).

4. Неприпустимістю підміни органів відомчого управління та контролю, і не заснованому на законі втручанні у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. [11, с. 68-69]

У зв'язку з цим, прокурор не має права витребовувати та одержувати інформацію, яка не має відношення до предмету прокурорського нагляду, вносити пропозиції органам та посадовим особам, які не спрямовані на усунення порушень вимог закону, їх причин та умов, що їм сприяють, втручатися у відносини, які врегульовані установчими та іншими відомчими документами підприємств, установ та організації.

Отже, нагляд за додержанням і застосуванням законів має сприяти тому, щоб порушення законів на під наглядових об'єктах були своєчасно та в повному обсязі виявлені, в першу чергу, органами відомчого управління та контролю, на яких покладається забезпечення законності та дисципліни підпорядкованих та підконтрольних ним об'єктах. З метою недопущення підміни органів відомчого управління та контролю прокурор використовує повноваження, надані йому, відповідно до п. 3 ч. 20 Закону України „Про прокуратуру”.

Висновки