Так, у її IV розділі зафіксовано, що: Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; міністерства, державні комітети, інші керівні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом є центральними органами виконавчої влади; місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі; виконавчі комітети здійснюють окремі делеговані повноваження виконавчої влади в містах і районах, районах у містах, крім Києва і Севастополя, селищах і селах; галузеві і міжгалузеві територіальні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво галуззю, напрямком діяльності на відповідній території. Відносно окремою є система органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, де урядовим органом АРК є Рада міністрів. Одночасно в Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України [30]. Взаємозв'язок органів державного управління і органів виконавчої влади розглядається в аспекті "зміст" та "форма", при цьому вчені вважають державне управління формою вираження виконавчої влади [31, с.23-26]. Якщо розглядати державну виконавчу службу в системі державних органів, то ця інституція виступає як орган виконавчої влади та як орган державного управління. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка діє, як нами вже зазначалося, у складі Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень судів та рішень інших несудових органів здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державні виконавці державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах органів державної виконавчої служби. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи у встановленому законодавством порядку. За наказом Департаменту державної виконавчої служби або державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні, які належать до компетенції начальників державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах [32]. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках та порядку, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст.6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця. Порівняльний аналіз статей 2 та 9 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що до юридичного термінологічного обігу вводяться два поняття: "органи примусового виконання рішень" і "органи виконання рішень". Органи виконання рішень - це державні органи, на які покладено реалізацію ухвал, постанов, вироків, рішень судів та рішень інших несудових органів, спрямованих на захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави [33, с.94-98]. Органами примусового виконання рішень є лише державна виконавча служба, яка діє у складі Міністерства юстиції України. Основні засади організації та діяльності державної виконавчої служби регулюються Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року. Ч.1 ст. З цього Закону встановлює перелік органів державної виконавчої служби. До них відносяться: Департамент державної виконавчої служби, державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах [34] Згідно з ч.2 ст.3 Закону "Про державну виконавчу службу" безпосереднє примусове виконання рішень, перелік яких дається у ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", покладається на державних виконавців. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Департамент державної виконавчої служби, державні виконавчі служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, державні виконавчі служби у районах, містах (містах обласного значення), районних у місті є юридичні особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) розрахунки в органах Державного казначейства України, а також реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплат стягувачем [35]. Ст.9 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість виконання рішень судових і несудових органів в Україні не тільки органами примусового виконання - державною виконавчою службою, а й іншими органами, організаціями та особами, які не є органами примусового виконання. Рішення судів та рішення інших несудових органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банку, кредитно - фінансовими установами. Так, рішення про стягнення недоїмок з податкових і неподаткових платежів, а також суми штрафів, накладених податковою інспекцією за порушення податкового законодавства, виконують податкові інспекції: - про стягнення недоїмки із самообкладання здійснюють виконкоми селищної чи сільської Ради депутатів, - недоїмки з державного обов'язкового страхування стягуються органами державного страхування. Установи банку виконують рішення про стягнення грошових сум шляхом списання їх з банківських рахунків боржників - юридичних осіб і зарахування їх на рахунок юридичних осіб - стягувачів. У названій нормі також зазначається, що рішення судів та інших органів у випадках, передбачених законом, можуть виконуватися ще й іншими органами, організаціями, посадовими особами і громадянами, але перелік таких суб'єктів не встановлюється, тому необхідно звернутися до інших джерел. За чинним законодавством України: органи державного управління реєстрації актів цивільного стану виконують рішення суду про розірвання шлюбу, встановлення батьківства; житлово-комунальні органи - рішення про право власності на житловий будинок, квартиру; органи опіки і піклування - рішення про позбавлення батьківських прав. Рішення, що виникають із виборчих правовідносин, виконуються дільничними виборчими комісіями і комісіями з референдуму, територіальними, окружними (територіальними) виборчими комісіями, Центральною окружною виборчою комісією. Органи і посадові особи виконують рішення, винесені за скаргами на їх постанови про накладення адміністративних стягнень. Державний орган України у справах релігій і місцеві органи - рішення за скаргами на постанови, прийняті щодо релігійних організацій. Рішення у справах окремого провадження також виконують: а) органи опіки і піклування - рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним шляхом призначення відповідного піклувальника і опікуна; б) органи реєстрації актів цивільного стану - рішення про оголошення громадянина померлим шляхом реєстрації його смерті, рішення про виправлення неправильності в актах цивільного стану, рішення у справах про встановлення юридичних фактів реєстрації, усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті особи в певний час тощо; в) установи ощадного банку - рішення про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; г) нотаріус, нотаріальний архів, інша особа, яка вчиняє нотаріальну дію - рішення у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх учиненні [36, с.15-17; с.103-104]. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, тому суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій, не пов'язаних із переданням майна або грошових сум, може в цьому рішенні вказати, що коли відповідач не виконує рішення протягом встановленого строку, позивач має право виконати цю дію за рахунок відповідача, стягнувши з нього необхідні витрати. Оскільки позивачем можуть бути громадяни і юридичні особи, вони і виконують рішення суду в таких випадках [37]. Судові рішення виконують не лише органи державної виконавчої служби. Це можуть бути органи і установи Департаменту України з питань виконання покарань, органи внутрішніх справ, інші юрисдикційні органи. Однак щодо майнових відносин, то виконання судових рішень ухвал, постанов, вироків покладається на органи державної виконавчої служби, коли вони не виконуються добровільно. Держава за допомогою виконання рішень суду й рішень інших несудових органів завершує процес захисту суб'єктивних економічних прав громадян, економічних інтересів юридичних осіб і свої особисті економічні інтереси шляхом їх фактичної реалізації у порядку виконавчого провадження, встановленого законом. Виконавче провадження є процесуальною формою, яка закладає засади примусової реалізації рішення суду та інших юрисдикційних органів у сфері економічних правовідносин, пов'язаних із реалізацією підтверджених ними прав і обов'язків суб'єктів матеріальних правовідносин у цивільній справі [38, с.3], але саме виконавче проводження - це законодавчо зафіксовані наміри держави вчинити дії направлені на захист прав та законних інтересів особистості, інтересів юридичних осіб, а фактична діяльність - це ті рішення, дії або бездіяльність, які вчиняє державна виконавча служба в процесі практичної реалізації рішень судів чи рішень інших несудових органів. Виконавче провадження - це потенційний намір держави щодо захисту прав та законних інтересів особистості, інтересів юридичних осіб, а фактична дія - це ті рішення, дії чи бездіяльність, які вчиняє державна виконавча служба в процесі практичної реалізації рішень судів чи рішень інших несудових органів. Законом України "Про виконавче провадження" поняття "виконавче провадження", тлумачиться як сукупність дій зазначених у законі органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та рішень інших несудових органів (посадових осіб). Примусове виконання судових рішень та рішень інших несудових органів в частині забезпечення реалізації майнових та особистих немайнових прав, законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави в Україні покладається на державну виконавчу службу [39, с.9]. Таким чином, досліджуючи питання, пов'язані з місцем, роллю та правовим статусом державної виконавчої служби в системі державних органів, слід зазначити, що вказана служба була створена у процесі реформування інституту в судових виконавців, які до прийняття Закону України "Про державну виконавчу службу" залишались у підпорядкуванні районних, міських, районних у містах судів, тобто належали до системи органів, які здійснювали відправлення правосуддя. Після прийняття вказаного Закону та Закону України " Про виконавче провадження " було створено цілісну систему державної виконавчої служби у Департаменті державної виконавчої служби та підпорядкованих йому органах на місцях. Ця служба в цей час діє в складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління. На Міністерство юстиції України покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень [40]. 1.3 Державорегулючі підходи до примусового виконання рішень судів та інших несудових органів у зарубіжних країнах Досліджуючи питання відносно примусового виконання рішень судів та рішень інших несудових органів у закордонних державах, слід зазначити, що суттєві розбіжності в геополітичних умовах, державному устрої та і просто в рівні життя людей різних країн визначають нетотожність побудови і функціонування системи державних органів узагалі і судових та правоохоронних органів кожної із держави зокрема.