Організаційно-правові проблеми реформування правоохоронних органів

1. Поняття правоохоронних органів та доцільність у їх реформуванні

1.1 Поняття правоохоронних органів та доцільність їх реформування

Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Цей різновид державної діяльності в юридичному аспекті отримав найменування „правоохоронна діяльність", а заклади, що її здійснюють, - „правоохоронні органи". Дані поняття ще перебувають у стадії становлення і навколо них серед фахівців тривають активні дискусії. Неоднозначне розуміння цих правових категорій зумовлене, головним чином, відсутністю чіткого визначення поняття "правоохоронні органи" у законодавстві України. Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними й управлінськими засобами на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів..Правоохоронна діяльність є поняття багатовимірне і є ціла низка міністерств і відомств які мають завдання в цій сфері і повинен бути послідовний розподіл повноважень, крім того є ділянки де відповідальність накладається. Якщо це робиться послідовно, економічно та доцільно, системно то це вимагає досить потужного координаційного механізму.

Завдання реформування полягає у тому , що б була відповідність між завданнями та функціями з одного боку, структурою та людьми з другого та ресурсним забезпеченням по третє. Для того щоб встановити відповідальність необхідне здійснити необхідне ресурсне забезпечення - без того забезпечення це аматорство та безвідповідальність.

Сьогодні є дефіцит ресурсів та нагальні потреби у реформі. Тому держава повинна встановити що на сьогодні є нагальним, що необхідним і що бажаним. Те що є бажане можна здійснити на потязі тривалого проміжку часу, що необхідне - у середньостроковій перспективі і що нагальне терміново. Тобто встановити часові пріоритети реформи.

Крім того є проблеми , які мало обговорюються в Україні, але були визначенні деякими закордонними експертами:

це проблема української законодавчої культури пострадянського типу.

Ця проблема полягає у надмірному нормативному закріпленню діяльності всіх без винятку органів і посадових осіб державної влади. Нашим головним завданням у будь якому реформаторстві є прийняття відповідного нормативно-правового акту, який би на папері урегулював би існуючи проблеми, а як ці норми будуть діяти у практичній діяльності - це питання не прогнозується і не обговорюється.

Наслідки реформування повинні бути підпорядковані загальній меті, яка має бути прозорою та зрозумілою для громадян країни.

Можливо за загальну мету можна визначити:

перетворення правоохоронних органів з механізму переслідування та репресій на механізм захисту та відновлення порушених прав громадян,

відродження довіри до них, як до головного правозахисного елементу держави,

ліквідація або зменшення в них рівня корупції тоді як суто функціональними цілями можна визначити: ліквідація дублювання функцій різними правоохоронними органами, побудову системи за європейськими стандартами організації та ефективності.

1.2 Основні завдання, які потрібно вирішити у процесі реформування правоохоронних органів

Саме "радянська модель" правоохоронних органів, яка існує на даний час у нашій державі, на мою думку, і є основною проблемою, яка заважає їм ефективно функціонувати та захищати права й інтереси громадян. Це, перш за все, пов'язано із тим, що застаріла система правоохоронних органів не здатна виконати усі ті завдання, які постають перед державою, яка рухається у європейському напрямку. Крім того, слід зазначити, що незважаючи на все, основною метою функціонування правоохоронних органів у колишньому СРСР була покарання і стримування населення для забезпечення безперешкодного управління державою вузьким колом осіб. На даний час, основним завданням діяльності правоохоронних органів повинно бути захист прав та інтересів населення від протиправних посягань, у тому числі і збоку держави. Для цього, безперечно, необхідним є реформування системи правоохоронних органів. При цьому, ці зміни не повинні залишитися у текстах законів чи інших нормативно-правових актів.

Реформування правоохоронної системи було і залишається пріоритетним завданням із самого початку утворення нашої держави. Проте, необхідно погодитися, що цей процес є доволі складним, оскільки провести його потрібно у найкоротших термін та для реалізації цього потрібно використовувати цілий комплекс засобів та методів.

Аналізуючи останні події, слід зазначити, що в нині Україні Не склалося поняття в Україні, що правоохоронні органи за своєю суттю є захисниками порушених прав суб'єктів правовідносин - і громадян, і юридичних осіб. Навпаки, правоохоронну систему більшість громадян сприймають як механізм репресій і тиску держави та її окремих представників на економічних конкурентів та політичних опонентів. Таким чином, перш за все необхідно викорінити із свідомості громадян таке сприйняття правоохоронних органів, що робить процес реформування ще більш складним.

Слід зазначити, що на даний час в Україні не існує чіткого законодавчо закріпленого переліку правоохоронних органів. Більш-менш загальний перелік зафіксовано у статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів". Тому видається логічним віднести до правоохоронних органів саме ті, які у своїй постійній діяльності і за змістом основних завдань виконують функції охорони порушених прав і правозастосування щодо їх відновлення.

Однак, пересічний громадянин під правоохоронними органами розуміє саме ті, які повинні здійснювати повсякденний захист його прав, свобод та інтересів від різноманітних злочинних посягань і з працівниками яких йому найчастіше доводиться стикатися у повсякденному житті. А це, як засвідчують усі опитування, - органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, митні органи, прикордонна служба, податкові органи.

Таким чином, реформування вказаних вище державних органів і повинно відбуватися в першу чергу. Однак, перед реформуванням системи правоохоронних органів, потрібно детально її дослідити та проаналізувати для того, щоб побудувати нову модель, яка зможе повністю виконати завдання, які буде ставити перед нею сучасне суспільство.

Саме тому, необхідно з'ясувати які ж основні проблеми постають перед правоохоронними органами сьогодні. Перш за все, це, звичайно, недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення системи правоохоронних органів загалом. Ця проблема є надзвичайно важливою, адже вона є причиною цілої низки інших, серед яких і корупція, і низький професійний рівень працівників, і неефективна діяльність вказаних органів. Так, саме низький рівень заробітної платні працівників правоохоронних органів та їх низька соціальна захищеність у більшості випадків "змушує" правоохоронців йти на посадові злочини та вчиняти корупційні діяння. Крім того, цьому сприяє і те, що працівники правоохоронних органів наділені досить широким колом повноважень, які надають їм змогу легко вирішувати будь-які питання, що не може не цікавити суб'єктів господарювання, які таким чином можуть швидко та ефективно вирішити проблеми власного бізнесу. Також, невелика заробітна платня призводить до того, що кваліфіковані робітники не зацікавлені йти працювати до правоохоронних органів, а надають перевагу комерційним структурам, які забезпечать гідну оплату та умови праці.

Недостатня кількість кваліфікованих кадрів у лавах правоохоронних органів призводить до того, що вся їх діяльність є поверхневою та неефективною. І це явище, на жаль, є системним у нашій державі. Проте, слід зазначити, що світова фінансова криза дещо позитивно вплинула на дану ситуацію, оскільки велика кількість комерційних структур перебувають у досить скрутному становищі. Зважаючи на це, вони були змушені зменшити та оптимізувати свої витрати, а тому почало відбуватися скорочення працівників, у тому числі і доволі досвідчених та кваліфікованих. Отже, вивільнені таким чином кадри для того, щоб "перечекати" вказаний кризовий період, пішли працювати до правоохоронних органів, що позитивно відобразилося на їх діяльності.

Ще однією із проблем правоохоронних органів є низький рівень правової культури правової культури працівників правоохоронних органів та нехтування ними основними моральними засадами суспільства. На відміну від попередньої, дана проблема потребує більш глибокого вивчення та її вирішення відповідно є значно складнішим і довготривалішим. Дуже просто змінити структуру певного органу або прийняти якийсь нормативно-правовий документ, але доволі непросто проникнути та змінити свідомість людей. Так, підвищення правової культури населення є необхідним не лише для ефективного існування та функціонування системи правоохоронних органів, але й для забезпечення процвітання держави в цілому. Саме тому, ця проблема потребує негайно вирішення, перш за все, шляхом застосування відповідних заходів виховного і навчального характеру.

Крім того, досить важливою проблемою, яка заважає правоохоронним органам захищати права та інтереси фізичних та юридичних осіб, а також здійснювати цю діяльність на високому рівні, є недосконала нормативно-правова база у даній сфері. Так, майже усі Закони, які регламентують діяльність правоохоронних органів були розроблені ще у період існування СРСР або ж на їх основі. Таким чином, прийняття нових нормативно-правових актів повинно бути першим кроком на шляху реформування системи правоохоронних органів. На нашу думку, вирішення даної проблеми не є досить складним, адже ми маємо змогу ознайомитися із досвідом у даній сфері країн Європейського Союзу, серед яких також є країни пострадянського простору. Необхідно лише правильно перейняти цей нажитий десятиліттями досвід й ефективно адаптувати його під потреби та ментальність українського суспільства.

Отже, немало проблем сьогодні заважають ефективно функціонувати одному із найважливіших механізмів держави - системі правоохоронних органів. На нашу думку, всі ці проблеми ми зможемо вирішити вже в найближчому майбутньому.

1.3 Принципи, на яких ґрунтується діяльність правоохоронних органів

Принципи правоохоронної системи існують у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій, що виступають правовими орієнтирами суб'єктів правоохоронної діяльності. їх можна поділити на загально-соціальні та спеціальні.

Загально-соціальні принципи правоохоронної системи відображають систему цінностей, що притаманні певному суспільству, і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів):

- гуманізму сутність цього принципу полягає у визнанні самоцінності людини, її життя, честі, гідності;

- юридичної рівності забезпечує однакові для всіх умови здійснення власної свободи. В правоохоронній системі він виражається у рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загальносуспільних прав і обов'язків, рівному захисті передсудом незалежно від національності, майнового цензу, статевої, релігійної належності, місця проживання та інших обставин;

- демократизму - виявляється в тому, що через правоохоронну систему реалізується вираження волі народу;