Зміст

1. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності

2. Роль бізнес­ планування в підприємництві

3. Припинення діяльності підприємницьких структур

Список використаної літератури

1. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності

04 листопада 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва) з урахуванням пропозицій Президента України (надалі - Зміни), яким було внесено зімни до Розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

У перехідних положеннях даного закону зазначається, що він набирає чинності з 01 січня 2012 року, а отже фізичні особи-підприємці та юридичні особи - суб'єкти малого підприємництва, що хочуть або вже застосовують спрощену систему оподаткування почнуть жити за новими правилами з нового, 2012-го, року.

Варто відзначити, що суб'єкти господарювання які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Про спрощену систему оподаткування, а також юридичні і фізичні особи підприємці, які були платниками інших податків і зборів, установлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування повинні подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше 25 січня 2012 року.

Крім цього, видані свідоцтва про сплату єдиного податку на 2011 рік відповідно до Указу Про спрощену систему оподаткування є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Єдиний податок звільняє їх платників від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

З прийняттям Змін з переліку податків та зборів, від сплати яких звільняється платник єдиного податку, було видалено плату за користування надрами, збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Проте з 01 січня 2012 року платники єдиного податку будуть звільнені від сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Крім цього, відповідно до абзацу третього пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України особи, що обрали спрощену систему оподаткування, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

Отже, при виборі спрощеної системи оподаткування платники податку сплачуватимуть єдиний податок за обраною ставкою замість основних податків (податок на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, на додану вартість тощо) та зможуть вести спрощений бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає встановленим вимогам та реєструється платником єдиного податку в визначеному порядку.

З метою введення диференційованої системи ставок єдиного податку, особи, що можуть застосовувати спрощену систему оподаткування поділені законодавцем на чотири групи.

До першої групи відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Друга група включає фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Фізичні особи-підприємці відносяться до третьої групи, якщо протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень.

До четвертої групи відносяться юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Проте Зміни містять ряд випадків, коли особа, що відповідає вищезазначеним критеріям проте, не можуть бути платниками єдиного податку. Відповідно до ч. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України до таких випадків, зокрема, належить:

- здійснення суб'єктом господарювання діяльності з організації та проведення азартних ігор, обмін іноземної валюти, діяльності пов'язаної з підакцизними товарами, дорогоцінними металами та корисними копалинами, діяльності у сфері фінансового посередництва, управління підприємствами, діяльності з надання послуг пошти та зв'язку тощо;

- здійснення фізичними особами-підприємцями технічних випробувань та досліджень, а також діяльності у сфері аудиту;

- здійснення фізичними особами-підприємцями діяльності щодо надання в оренду нерухомості з великою площею;

- наявність у статутному капіталі юридичної особи сукупної частки в розмірі, що дорівнює або перевищую 25 %, яка належить юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.

- юридична або фізична особа є нерезидентом.

Крім цього, не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом, реєстратори цінних паперів, а також представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

Отже, Зміни до Податкового кодексу України значно розширило коло осіб, що мають право перейти на спрощену систему оподаткування, шляхом збільшення максимально дозволеної кількості найманих працівників та збільшення максимально дозволеного обсягу річного доходу для фізичних та юридичних осіб. Проте було обмежено види підприємницької діяльності, при здійсненні яких можно застосовувати спрощену систему оподаткування.

На нашу думку, такі зміни призведуть до збільшення кількості малих підприємців та позитивно вплине на розвиток малого та середнього бізнесу в галузі соціально-побутового обслуговування, торгівлі тощо.

Відповідно до ч. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року або у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Для першої групи платників єдиного податку розмір фіксованої ставки встановлюється у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а для другої групи - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

В законопроекті “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, який було схвалено Верховною Радою України у першому читанні, передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2012 року встановлюється на рівні 1073 гривень. Тобто, якщо не буде внесено змін до Державного бюджету на 2012 рік, фіксований податок для платників єдиного податку у 2012 році буде становити:

- для першої групи - від 10,73 грн до 107,3 грн на місяць;

- для другої групи - від 21,46 грн до 214,6 грн.

Варто відзначити, що відповідно до Указу Про спрощену систему оподаткування ставка єдиного податку для фізичних осіб-підприємців залежно від виду діяльності становила від 20 до 200 гривень на місяць. Тобто, у вартісному розмірі ставки для фізичних осіб-підприємців практично не змінились, проте була зроблена прив'язка до мінімальної заробітної плати, що означає, що фіксована ставка єдиного податку буде з року в рік рости разом із ростом розміру мінімальної зарплати.

Як вже зазначалось, поряд з фіксованою ставкою єдиного податку запроваджується ставки у відсотках до доходу для фізичних осіб-підприємців третьої групи та юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва:

1) 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом України;

2) 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Тобто, законодавець знизив ставку у відсотках до доходу для юридичних осіб в 2 рази у порівнянні зі ставками, що були передбачені Указом Про спрощену систему оподаткування.

Враховуючи зазначені зміни та збільшення максимально допустимого обсягу річного доходу для платників єдиного податку, можна стверджувати, що при прийнятті цих змін розраховували збільшити надходження до державного бюджету за рахунок збільшення обсягу оподаткованого задекларованого доходу підприємцями.

Новелою Податкового кодексу України є так звані додаткові ставки єдиного податку в окремих випадках. Так, ставка єдиного податку встановлюється для фізичних осіб-підприємців у розмірі 15 відсотків:

- до суми перевищення максимально допустимого обсягу річного доходу;

- до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

- до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунку ніж грошовий;

- до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

А для юридичних осіб - платників єдиного податку запроваджується застосування подвійної ставки у відсотках:

- до суми перевищення максимально допустимого обсягу річного доходу;