- до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунку ніж грошовий;

- до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником податку авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.

Як ми бачимо, за новими правилами так само існують фіксована ставка єдиного податку та ставка у відсотках до доходу. При цьому розмір фіксованої ставки практично не змінився, а ставка у відсотках до доходу зменшилась у два рази. Також, ставку у відсотках до доходу відтепер зможуть застосовувати фізичні особи-підприємці, що відносяться до третьої групи, в той час як раніше таку ставку могли застосовувати тільки юридичні особи - суб'єкти малого підприємництва.

Обрання або перехід на спрощену систему оподаткування є добровільним. Тому, відповідно до ч. 298.1.1 ст. 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Зареєстровані в установленому порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку, а при обранні ставки податку, встановленої, для третьої або четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги щодо максимально допустимої кількості найманих працівників та річного обсягу доходу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік. Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується Міністерством фінансів України.

Відмова від спрощеної системи оподаткування також може бути добровільною або обов'язковою.

Для добровільної відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) повинен подати до органу державної податкової служби заяву. Платники єдиного податку також можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які сплачують платники єдиного), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої та другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року максимального встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої та другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої та четвертої груп з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків ніж грошовий з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку фізичної особи підприємця, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг.

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна зробити висновок, що нові правила застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є позитивним кроком для розвитку малих суб'єктів підприємницької діяльності. Новими правилами вдвічі було зменшено ставку єдиного податку у відсотках до доходу, збільшено максимально допустимий обсяг річного доходу та дозволену кількість найманих працівників.

Також, нові правила детально регулюють питання щодо порядку переходу та відмови від спрощеної системи оподаткування, встановлює порядок визначення доходу, порядок застосування ставок єдиного податку отримання свідоцтва платника єдиного податку, порядок сплати єдиного податку та отримання, заміни свідоцтва платника єдиного податку тощо.

Таким чином, на нашу думку, підприємці будуть відносно захищені від зловживань податкових інспекторів, оскільки усі процедурні питання достатньо врегульовані.

2. Роль бізнес­ планування в підприємництві

Найчастішою причиною, що змушує підприємців замислитись над складанням бізнес - плану, є пошук додаткових коштів. Адже спроби залучення інвестицій та переговори з потенційними інвесторами навряд чи будуть успішними без грамотного та детального бізнес - плану розвитку компанії в цілому чи окремого напряму її діяльності. Відповідно, й пишеться бізнес - план “ під інвестора ”, що автоматично звужує його функції та можливості застосування. Насправді, грамотно написаний бізнес - план може стати посібником для підприємця, детальним планом дій, що дає змогу швидко та з найменшими витратами розпочати бізнес. Він також є ефективним інструментом ведення бізнесу, управління, контролю за діяльністю служб та підрозділів, доходів і витрат. Відсутність бізнес - плану призводить до відсутності цілісної стратегії підприємства - рішення приймаються поспіхом і часто суперечать концепції та напряму бізнесу, а співробітники не можуть визначитись у пріоритетах компанії, діють не узгоджено і відповідно, менш ефективно.

Для того, щоб бізнес - план став справді ефективним засобом, а не формальним папірцем, перед його складанням необхідно визначитись: що таке бізнес - план, навіщо і для кого він пишеться?

Бізнес - план - це всебічний опис діяльності ( майбутньої діяльності) підприємства (підрозділу), аналіз проблем, що можуть виникнути при здійсненні цієї діяльності, та рекомендації щодо їх подолання.

Відповідно до цілей планування вони поділяються на бізнес - плани для започаткування (або розширення) власної справи (чи нового проекту), бізнес - плани за лініями (продукція, робота, послуги, технічні рішення) та бізнес - плани виробничо - господарської діяльності вже існуючих підприємств. Важливою ознакою підприємства є орієнтація на досягнення комерційного успіху, прагнення до збільшення прибутку. Варто мати на увазі, що успіх у світі бізнесу значною мірою залежить від чіткого уявлення про можливості бізнесу, що організовується, кон'юнктуру ринку та планування процесу підприємницької діяльності.

Успішне вирішення даних проблем можливе лише на основі бізнес - плану, за допомогою якого можна запобігти багатьом проблемам або подолати їх. Практика свідчить, що без серйозної підготовки розпочинати навіть найпростішу справу не варто. Кожний вид підприємницької діяльності, кожний проект потребує розрахунків, за допомогою яких можна працювати раціональніше та уникнути зайвих ускладнень.

підприємницький податок спрощений ліквідаційний

3. Припинення діяльності підприємницьких структур

Припинення діяльності суб`єктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду (ст. 59 Господарського кодексу України).

Підставами припинення підприємства є певні фактичні обставини, з якими закон пов`язує припинення його діяльності. Вони установлюються як законодавством, так і установчими документами суб`єкта господарювання.

Способи припинення - це визначений законодавством порядок припинення діяльності юридичної особи, який визначає право відповідного органу приймати рішення про припинення діяльності підприємства. Як випливає з процитованої статті Господарського кодексу, можливими є як добровільний, так і примусовий спосіб (порядок) припинення діяльності суб`єкта господарювання.

У першому випадку рішення щодо припинення діяльності підприємства приймає власник майна, на основі якого створена відповідна підприємницька структура, або уповноважений власником орган. Підставами для добровільного припинення діяльності суб`єкта господарювання можуть бути як об`єктивні причини, наприклад досягнення мети, фінансово-економічний стан, так і суб`єктивні, скажімо, небажання власника продовжувати підприємницьку діяльність.

У другому випадку, припинення діяльності (у примусовому порядку) здійснюється за рішенням господарського суду. Підставами для примусового припинення діяльності суб`єкта господарювання можуть бути порушення законодавства як при створенні, так і під час його господарської діяльності, а також визнання підприємства банкрутом.

Реорганізація підприємств. Однією з форм припинення діяльності суб`єктів господарювання, як зазначено вище, є реорганізація.

Реорганізація - це таке припинення діяльності підприємства, при якому його права, обов`язки і майно переходять до інших діючих чи знову створюваних підприємств, які приймають на себе виконання функцій і завдань реорганізованого чи реорганізованих підприємств, що припинили свою діяльність. При реорганізації має місце правонаступництво, так би мовити, заміна у правовідносинах, які виникли раніше, одних суб`єктів господарювання на інших з переходом до них усіх прав та обов`язків перших (до правонаступника переходять весь пасив і актив майна, борги, права і обов`язки по угодах і т. д.).