Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Промислово-економічний коледж

Національного авіаційного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Цивільне право»

Тема: Орендні відносини і їх форми

Студент А.М.Назаренко

Керівник О.В. Іщак

підпис ініціали, прізвище

Київ

2012

Вступ

Актуальність теми курсової роботи, її наукове та практичне значення обумовлене необхідністю вивчення процесу розвитку орендних відносин, проблем, які при цьому виникають, і пошуком шляхів їх вирішення.

В даний час в умовах розвитку ринкових відносин, відчувається значна потреба суспільства у забезпеченні стійких гарантій захисту своїх майнових інтересів, пов'язаних із здійсненням різних видів господарської діяльності, що, в кінцевому рахунку, повинно сприятливо відбитися на підвищенні рівня життя населення.

Метою дослідження є обґрунтування комплексу проблем цивільно-правового регулювання орендних відносин, розробка пропозицій щодо удосконалення цивільного законодавства і практики його застосування в частині предмета дослідження.

Оренда -- наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.

Оренда земельної ділянки -- засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Суборенда -- угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.

Орендар - це громадянин або юридична особа, які беруть земельну ділянку в оренду.

Орендодавець - це власник землі, який передав свою ділянку в оренду.

1. Теоретичні основи орендних відносин

1.1 Юридична сутність поняття орендних відносин

Закон України “ Про оренду державного та комунального майна ” регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.[1]

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.[1]

ОБ'ЄКТАМИ ОРЕНДИ за цим Законом [1] є:

Цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.[1] Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України;

НЕРУХОМЕ МАЙНО (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;[1] майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). [1]

Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.[1]

НЕ МОЖУТЬ БУТИ ОБ'ЄКТАМИ ОРЕНДИ:

- цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність. [6]

- цілісні майнові комплекси казенних підприємств; [1]

- цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність. [6]

- об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, [9] (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, [10] які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію. [1]

- майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління. [1]

- майно підприємств урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку. [1]

- майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації. [1]

- об'єкти космічної діяльності; [1]

- захисні споруди цивільної оборони. [1]

- установи виконання покарань та слідчі ізолятори. [1]

- полігони, будови, споруди, устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники. [1]

- автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств. [1]

- злітно-посадкові смуги, що мають стратегічне значення. [1]

- акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти. [1]

- водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди. [1]

- магістральні та міждержавні електричні мережі (лінії електропередачі). [1]

магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговує потреби держави в цілому. [1]

- магістральні нафто-, газо-, аміакопроводи та підземні нафто- та газосховища.[1]

- окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу. [1]

ОРЕНДОДАВЦЯМИ Є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам. [1]

- Державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;

- Підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. [1]

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

- Використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- Збереження родючості ґрунтів;

- Своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний:

- Передати у користування орендареві земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням;

- Вказати в договорі права інших осіб (якщо такі є) на земельну ділянку;

- Не перешкоджати орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

ОРЕНДАРЯМИ згідно з цим Законом [1] можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. [1]

Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. [1]

Орендар має право:

- Самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності, але відповідно до умов договору;

- Одержувати продукцію та доходи;

- Здійснювати, за згодою орендодавця, зрошувальні, осушувальні та інші меліоративні роботи.

Орендар зобов'язаний:

- Виконувати встановлені щодо орендованої ділянки зобов'язання (використовувати її за цільовим призначенням, зберігати родючість ґрунтів, своєчасно вносити орендну плату);

- Виконувати свої зобов'язання, визначені договором оренди землі та земельним законодавством України.

1.2 Договір оренди державного та комунального майна

ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ.

Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14 березня 1995 р. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідно орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеного визначення випливає, що:

орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;

оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендовим майном);

таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;

оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.

Майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем для здійснення як підприємницької (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торгівлею), так і іншої (задоволення лікувально-оздоровчих, просвітницьких, культурно-спортивних потреб тощо) діяльності.