МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально - науковий інститут права та масових комунікацій

Навчально - консультативний пункт у м. Полтаві

Кафедра правового забезпечення господарської діяльності

Контрольна робота

з дисципліни: «Міжнародне приватне право»

Виконав студент

Варіант 15

курсу 3 групи ПЗ зм 12-11П

Міщенко Антон Ігорович

Полтава

2014р.

Зміст

Вступ

1. Інститут спадкової трансформації та негідного спадкоємця

2. „Публічний порядок” та поняття застереження про публічний порядок

3. Правове регулювання іноземних інвестицій.

4. Практичні завдання.

Завдання 1. Завод ім. Малишева, який знаходиться в м. Харкові запатентував технічні рішення, які використовуються по всьому світу при виробництві танків.

Питання: яким чином і до яких органів подаються заявки вітчизняних суб'єктів на отримання патентів за кордоном? Чи може сам завод ім. Малишева подати заявку на патент до патентного відомства якої-небудь країни? Чи можливо подати заявку до певного міжнародного патентного відомства (наприклад, у Всесвітню організацію інтелектуальної власності), яке б видавало патенти, чинні у різних країнах?

Завдання 2. Наведіть перелік найбільш важливих багатосторонніх міжнародних договорів в сфері міжнародного приватного права в яких приймає участь Україна.

Висновок

5. Список використаної літератури

Вступ

Міжнародне приватне право - комплексна галузь права, наука і навчальна дисципліна, яка раніше викладалася в спеціалізованих ВНЗ, які готували фахівців для роботи в міністерстві закордонних справ та зовнішньоекономічних відомствах. Проте в даний час ситуація змінилася після. Економічні реформи, що проводяться в нашій країні охопили зовнішньоекономічні зв'язки, що зумовило необхідність співпраці наших громадян і організацій з громадянами і організаціями інших держав. Виходячи з цього в даний час юристу, та й людині будь-якої іншої професії, що вступає у відносини з іноземним фізичним або юридичною особою необхідно знати свої права, обов'язки, знати як слід діяти в тій чи іншій ситуації. Виходячи з цього вивчення міжнародного приватного права у вузах орієнтоване лише на студентів, що завершують свою юридичну освіту, оскільки належне розуміння категорій міжнародного приватного права, його дискусійних аспектів і практичних проблем передбачає добре знання цивільного, сімейного, трудового, процесуального і міжнародного публічного права.

1. Інститут спадкової трансформації та негідного спадкоємця

Зміст інституту спадкової трансмісії полягає у тому, що право спадкування переходить до осіб, які спадкують після спадкоємця, якщо він несподівано помре. У цьому разі відкривається новий спадок. Тобто кожний спадкоємець автоматично стає правонаступником померлого, і регулювати відкриття нового спадкоємства буде та правова система, якій підпорядковується другий спадкодавець. Якщо правило спадкової трансмісії не діє, тоді спадкування після померлого, який не прийняв спадок як спадкоємець, становить собою розвиток перших відносин по спадкуванню.

Право держав може передбачати коло осіб, які негідні спадкувань. Усунення особи від спадкування означає не обмеження її дієздатності, а негативну кваліфікацію правонаступника померлого. Матеріально-правові норми визначають правові підстави визнання особи негідною спадкувати. Як правило домогтися цього можна, пред'явивши позов. Водночас особа може спадкувати, якщо вона пробачена спадкодавцем. Іноді законодавство держав дозволяє спадкувати особі, яка негідна це робити, але, яка є незахищеною з огляду на її майновий стан. Підтвердити вказане можуть такі норми законодавства держав. Розділ шостий Книги п'ятої Цивільного уложення Німеччини, назва якого: "Негідна поведінка як підстава позбавлення права спадкувати", містить перелік осіб негідних спадкувати. Ними є особи, які: 1) умисно та протиправно позбавили спадкодавця життя або вчинили замах на його життя, чи поставили його в таке становище, у якому спадкодавець аж до своєї смерті був позбавлений можливості скласти чи відмінити заповідальне розпорядження; 2) умисно та протиправно завадили складанню чи відміні спадкодавцем заповідального розпорядження; 3) внаслідок обману або погроз спонукали спадкодавця скласти чи відмінити заповідальне розпорядження; 4) винні у вчиненні певних діянь, передбачених Кримінальним кодексом, з урахуванням заповідального розпорядження спадкодавця. Проте у двох останніх випадках спадкоємець не усувається від спадкування, якщо до моменту відкриття спадщини стало недійсним розпорядження, до складення якого спонукало спадкодавця вчинене стосовно нього каране діяння, або якщо стало недійсним розпорядження, яке змусили його вчинити.

Відповідно до законодавства Німеччини будь-яка особа, якій вигідно усунути негідного спадкоємця, має право оспорити набуття спадку негідною особою шляхом пред'явлення позову. Оспорювання може відбутися одразу після відкриття спадщини і тим більше, якщо особа набула прав спадкоємця.

Оспорювання неможливе, якщо спадкодавець пробачив особу, негідну спадкувати. Спадкування особою, визнаною негідною спадкувати, вважається таким, що не відбулося. Спадок набувається тими особами, які були закликані до спадкування, якщо б негідного спадкоємця не було в живих на момент відкриття спадщини Спадщина вважається відкритою для нового спадкоємця з моменту її першого відкриття.

Інститут особи, негідної спадкувати, використано й у законодавстві багатьох інших держав. Наприклад, відповідні норми містяться у Цивільному кодексі Ірану 1928 р. (зі змінами від 1991 р.), Законі Ірану у справах про опіку 1940 р. Тут права спадкувати позбавляються, наприклад, іновірці; особи, які вчинили умисне вбивство спадкодавця (крім випадків необхідної самооборони); подружжя, якщо один із них звинуватив іншого у подружній зраді; незаконнонароджені діти .

2. „Публічний порядок” та поняття застереження про публічний порядок

спадкоємець публічний порядок патент

Застереження про публічний порядок (ordre public- public policy- Vorbehaltsklausel) належить до числа загальних понять та є загальноприйнятим інститутом міжнародного приватного права.

Оскільки колізійна норма може обирати право будь-якої держави, а передбачити всі наслідки цього вибору неможливо, то з метою запобігання настання можливих негативних наслідків і вживається застереження про публічний порядок. Таким чином, призначення застереження - обмежити дію колізійної норми, вилучивши застосування іноземного закону, несумісне з публічним порядком країни суду. Воно закріплено в законодавстві багатьох держав, в міжнародних договорах та застосовується при визнанні і виконанні іноземних судових та арбітражних рішень.

Розрізняють позитивне й негативне застереження, які пов'язані із становленням концепції публічного порядку. Загальна позитивна концепція (“франко-італійська”) базується на сукупності матеріально-правових норм, які в силу принципової важливості для захисту суспільних і моральних підвалин даної держави застосовуються завжди, навіть якщо вітчизняна колізійна норма відсилає до іноземного права (такі норми часто іменуються надімперативними). У даному випадку певні принципи і норми національного права мають особливе значення, тобто позитивне значення для держави. Найчастіше позитивне застереження використовується при розгляді питань, пов'язаних зі спадкуванням нерухомого майна, з відповідальністю за умисне заподіяння шкоди, з суспільним станом особи (правове положення одружених жінок, усиновлених та інших), а також питань щодо іноземного інвестування (саме існування Закону України „Про режим іноземного інвестування” виключає можливість застосування іноземного закону). „Чи слід ці норми кваліфікувати як норми публічного порядку у „позитивному” розумінні цього слова, чи належить вважати, що вони взагалі поза колізійним правом і при їх застосуванні колізійне питання взагалі не виникає? Та чи інша точка зору призводить до однакових наслідків, і в цьому розумінні обидві точки зору є ідентичними”.

Негативна концепція (її джерела звернені до германської доктрини) вбачає підстави для незастосування іноземної правової норми у властивостях самої норми, які роблять її такою, що вона не може бути застосована.

В судах західних держав застереження про публічний порядок багаторазово вживалося для обмеження дії радянських законів при невизнанні права власності радянської держави.

Негативне застереження про публічний порядок (хоча воно й є значно поширеним), як і позитивне, не має чіткого змісту. Категорія “публічного порядку” залишається невизначеною, та на практиці виникають труднощі, пов'язані з її застосуванням.

Майже повсюдно застереження про публічний порядок закріплюється в негативному варіанті, що визначено самим механізмом звернення до іноземного права на основі колізійних норм.

Нині негативна концепція публічного порядку має місце в деяких нормативних актах та включається до міжнародних договорів за участю України. Так, у ст. 291 Сімейного кодексу України вказано, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, встановлених цим кодексом. Негативне застереження про публічний порядок знайшло своє закріплення й у проекті Закону України “Про міжнародне приватне право”, у ст. 11 якого зазначено, що норма іноземного права не застосовується у випадках, коли її застосування призводить до результату, явно несумісного із засадами правопорядку України. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

3. Правове регулювання іноземних інвестицій

Правова інвестиційна політика держави є складовою її загальної правової політики та водночас - інвестиційної політики і призначена забезпечити реалізацію економічних завдань останньої за допомогою формування відповідного нормативно-правового середовища інвестиційної діяльності шляхом організації правотворчого процесу з визначенням пріоритетів спрямованості правового регулювання та системи основних його правових засобів, механізмів та режимів з метою встановлення оптимального правового інвестиційного порядку. Регулювання іноземних інвестицій в Україні здійснюється згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування". Закон визначає основні види і форми іноземних інвестицій, методи і способи їх оцінки, у ньому зафіксовані загальні гарантії захисту іноземних інвесторів і переведення за кордон прибутків і доходів в іноземній валюті. Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у видах, передбачених законом. Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.