Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні

У літературі і міжнародних-правових актах існують різні підходи до класифікації основних прав і свобод людини і громадянина. У залежності від виду суб'єктів пропонується розрізняти права людини, права нації, права людства. Права людини розрізняють за часом виникнення («покоління прав людини») - права людини і громадянина першого покоління, права другого покоління і третього покоління. З урахуванням міжнародних-правових актів і стандартів, загальнолюдських вимірів і цінностей складений розділ II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», у якому основні права та свободи людини і громадянина класифікуються по сферах життєдіяльності: громадянські; політичні; соціально-економічні і культурні права і свободи.

Громадянські (особисті) права, т. н. права першого покоління, покликані забезпечувати свободу й автономію індивіда як члена громадянського суспільства, його юридичну захищеність від будь-якого незаконного зовнішнього втручання. Ця категорія прав характеризується тим, що держава визнає свободу особи в певній сфері відносин, яка віддана на його розсуд і не може бути об'єктом зазіхань держави. Ці права, що властиві кожній особистості, покликані юридично захистити простір дії приватних інтересів, гарантувати можливості індивідуального самовизначення і самореалізації особистості.

Політичні права і свободи - важлива категорія суб'єктивних прав і свобод громадянина. Їх цілком правомірно розглядати як забезпечену людині законом і привселюдною владою можливість участі (як індивідуально, так і колективно) у суспільно-політичному житті держави і здійсненні державної влади. Тим самим перемагається відчуженість громадянина від держави.

Соціально-економічні права (поряд із культурними правами) відносяться до прав людини другого покоління. Вони стосуються підтримки і нормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда, визначають положення людини в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту, соціальної захищеності з метою створення умов, при яких люди можуть бути вільні від страху і нужди. Їх обсяг і ступінь реалізованості багато в чому залежить від стану економіки і ресурсів, і тому гарантії їх реалізації в порівнянні з громадянськими і політичними правами першого покоління, менш розвинені. Соціально-економічні права забезпечують людині вільне розпорядження основними чинниками господарської діяльності і захист держави.

Культурні права гарантують духовний розвиток людини, допомагають кожному індивіду стати корисним учасником політичного, духовного, соціального і культурного прогресу [35, с. 119-121].

Таким чином, можна стверджувати, що нині діючі правові норми людських свобод і цінностей мають під собою міцний фундамент нарощуваний представниками різних поколінь і країн світу, серед яких гідне місце займає і українська нація.

2. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Їх система в конституції України

2.1 Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України

Конституція України 1996 р. юридично закріпила широкий спектр прав і свобод людини і громадянина. Їх перелік і зміст в повному обсязі відповідають сучасним міжнародно-правовим стандартам прав людини. Конституція України, згідно з цими документами, чітко визначає єдиний і однаковий для всіх конституційний статус людини і громадянина та його принципи.

Принципи конституційного статусу людини і громадянина:

- свобода людини (ст.. 21,23) обумовлює її право на вільний розвиток своєї особистості;

- рівність людей у своїй гідності та правах (ст..21) означає, що права і свободи визначаються за будь-якою людиною, забороняється дискримінація в користуванні правами за будь-яких підстав;

- невідчужуваності та непорушності прав та свобод людини (ст..21) стосується основних конституційних прав і свобод людини, які мають невід'ємний природний характер, тобто тільки тих, що зафіксовані в Конституції України. Вони також не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст..64);

- гарантованості прав і свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 22) означає, що держава має сприяти повній і ефективній їх реалізації, не допускати звужування їх змісту та обсягу;

- невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 22). конституція України в міру розвитку суспільства може зафіксувати нові права і свободи людини і громадянина;

- рівності конституційних прав і свобод людини і громадянина України та рівності їх перед законом (ст. 24) означає, що забороняються будь-які спроби обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження тощо;

- єдності прав людини та її обов'язки перед суспільством. Одночасно з наданням конституційних прав, на людину покладаються і певні конституційні обов'язки [1, с. 7-10].

Поняття системи прав і свобод людини й громадянина має велике теоретичне і практичне значення. Воно дає змогу охопити зазначену систему як єдине ціле, єдиний правовий організм, усі складові якого мають бути узгодженими та взаємодіяти між собою. Основне завдання цієї взаємодії полягає в тому, щоб норми матеріального права повною мірою пов'язувалися з нормами процесуальними, тобто тими, що врегульовують процес практичного здійснення конкретних прав і свобод людини і громадянина. Прикладом конституційної норми процесуального характеру можна вважати, наприклад, положення ст. 62 Конституції України, де йдеться про те, що «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину», оскільки одним з демократичних принципів процесуального права є твердження, що так званий «тягар доказування» лежить на тому, хто звинувачує у скоєнні злочину.

Система конституційних прав і свобод людини і громадянина становить основу всіх прав і свобод, які закріплюються нормами галузевого законодавства й за своїми «духом і літерою» мають відповідати настановам Конституції України.

2.2 Загальна характеристика основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина

Основні права і свободи людини і громадянина - це закріплені в Конституції України невід'ємні права і свободи людини і громадянина, що належить їм від народження чи в силу наявності в них громадянства України, гарантується державою і становлять ядро конституційно-правового статусу особи в Україні [22, с. 30].

Особисті права і свободи є природними і пов'язані з належністю людини до громадянства України. До цих прав, згідно з Конституцією, належать:

- право людини на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23);

- право на життя і право на захист свого життя і здоров'я

- інших людей від протиправних посягань (ст. 27);

- право на свободу та особисту недоторканість та право невідкладно знати про мотиви свого арешту або затримання, з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, оскаржити затримання в суді (ст. 29);

- право на недоторканість житла (ст. 30);

- право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- право на невтручання в особисте життя, право на спростування недостовірної інформації про себе і членів сім'ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням недостовірної інформації (ст. 32);

- право на свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право громадян України в будь який час повернутися в Україну. (ст. 33); право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35); право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

- право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50);

- право на вільне укладення шлюбу, охорону з боку держави сім'ї, дитинства материнства і батьківства (ст. 51);

- право на судовий захист, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної, органів місцевого самоврядування, право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до міжнародних органів і установ, членом або учасником яких є Україна, право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань (ст. 55);

- право знати свої права і обов'язки (ст. 57);

- право на правову допомогу (ст. 59);

- право на презумпцію невинності та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням (ст. 62);

- право на звільнення від відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї та право на захист у суді (ст. 63) [1, с. 9-20].

Політичні права і свободи відображають міру можливої участі у суспільно-політичному житті, державної влади та органів місцевого управління. вони залежать від правового статусу особи. В основному політичними правами користуються лише громадяни України.

Конституція України передбачає такі політичні права і свободи:

1. право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст..34)

2. право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст. 36)

3. право брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування - виборче право (ст. 38)

4. право рівного доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування (ст..38)

5. право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39)

6. право петицій, тобто, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст..40)

Соціальні права - це права на одержання певних позитивних послуг від держави, зокрема:

1. право на працю, на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст..43)

2. ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку (ст..44)

3. право на відпочинок (ст..45)

4. право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст..46)

5. право на житло, держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду (ст..47)

6. право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст..48)

Економічні права - це права людини і громадянина пов'язані з економічним, насамперед майновими відносинами. До них належать:

1. право власності та право громадян України користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст..41)

2. право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42)

Екологічні права - це право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50)

Культурні права - це права, які сприяють духовному розвитку людини, доступу до скарбів світової культури. Серед цих прав: