- Вступ
- 1. Теоретичні засади дослідження поняття соціально-правової держави та її особливостей
- 1.1 Історія правової думки про соціально правову державу
- 1.2 Поняття і сутність держави
- 1.3 Соціальне призначення держави
- 2. Соціально-правова держава та її характеристика
- 2.1 Поняття та основні ознаки і принципи соціальної правової держави
- 2.2 Основні завдання та функції соціально-правової держави
- 2.3 Взаємодія особи і держави
- 2.4 Права людини в умовах правової соціальної держави
- 3. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні та шляхи їх вирішення
- 3.1 Формування та розвиток соціального права і соціального законодавства в Україні
- 3.2 Соціокультурні фактори розвитку соціально - правової держави
- 3.3 Роль правової культури у формуванні соціально-правової держави
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження полягає у наступному: упродовж трансформаційного періоду проблема вибору засобів, механізмів та спрямованості фактичних кроків реформування, оптимальної стратегії розвитку кожної країни є важливим етапом у становленні соціально-правової держави. Відсутність чітких уявлень щодо сутнісних ознак задекларованих суспільних орієнтирів - демократії, ринкової економіки, соціальної держави, належного розуміння зв'язків суттєво гальмують темпи суспільних перетворень, зумовлюють непослідовність реформ. Реальні й потрібні суспільним потребам реформи є рушіями прогресу, а заперечення щодо впровадження прогресивних змін веде до деградації суспільства, перешкоджає утвердженню демократії, ринку, соціальної держави тощо.
Актуальним є питання стосовно моделі суспільства, яке ми прагнемо побудувати. Який би шлях реформування не був би обраний, необхідно, щоб утворилась суспільство, яке буде розуміти і сприймати визначену концепцію.
Низькі податки, вільні ціни, пільги для вільного приватного інвестування, економічний захист внутрішнього ринку від зовнішніх конкурентів - саме ці компоненти зумовили процвітання західноєвропейських країн, сформували середовище захищеності, перспективи та свободи діяльності у вільному економічному просторі.
Соціально-правову державу повинно розглядати як стратегію, що зв'язує всю систему державної влади. Держава не повинна обмежуватися внутрішньою та зовнішньою гарантіями верховенства права, а активно трансформувати суспільство. З огляду на це соціальна держава є певною конституційно-правовою формою і водночас визначальним чинником державного розвитку, що утверджує особливий тип політичного режиму.
Метою соціально-правової держави є гарантування певного "мінімуму" та компенсація і зняття на державному рівні соціально-економічних суперечностей, що виникають у будь-якому суспільстві. Ця мета реалізується шляхом забезпечення матеріальної безпеки (дія виключно соціальної держави), індивідуальної незалежності (спільна дія соціально-правової держави) та суспільної солідарності (спільна дія соціальної і правової держав та громадянського суспільства).
Об`єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти держави і права.
Предметом дослідження курсової роботи є соціально - правова держава її сутність, ознаки та історія виникнення.
Метою курсової роботи є дослідження сутності соціально-правової державності та її особливостей.
Таким чином мета курсової
роботи зумовлює виконання наступних завдань:
1. визначити теоретичні засади дослідження понять соціально-правової держави та її особливостей;
2. охарактеризувати основні аспекти існування соціально-правової держави;
3. дослідити проблеми реалізації принципів правової держави та шляхи їх вирішення;
4. дослідити проблеми побудови соціально-правової держави в сфері прав людини;
5. дослідити історію правової думки про соціально-правову державу.
Теоретичну базу дослідження
склали праці відомих вчених, таких як
Андрусяк Т.Г., Зайчук О.В., Шульженко Ф.П., Оніщенко Н. М, Строгович М.С., Скакун О.Ф. та інші.
Методологічну основу курсової роботи складають діалектико-матеріалістичний, формально-логічний, системно-структурний, порівняльний
Та інші методи наукового наукового пізнання.
Будь-яке поняття, а особливо таке складне та багатогранне, яким є поняття "соціально-правова держава" неможливо розглядати без дослідження його історичного аспекту, історії виникнення та формування, тому що без розуміння шляху, який пройшло поняття за період свого формування, неможливо в повній мірі зрозуміти як сутність, так і можливі шляхи реалізації даного поняття в житті суспільства. Саме тому в першій частині курсової роботи, доцільно дослідити саме історію та розвиток ідеї про формування соціально-правової держави. Це дозволить краще зрозуміти зміст поняття, співвідношення термінів "соціальна держава" та "правова держава", без розуміння історії поняття неможливо чітко осмислити концепції, принципи, ознаки побудови соціально-правової держави сьогодення, які будуть висвітлені в другій частині курсової роботи.
При розгляді будь-якого питання дуже часто виражені два його плани: ідеальний план, тобто той, який має зміст, ідеї якого вкладаються в питання, та реальним - втіленням цього змісту та ідей на практиці, саме тому в третій частині курсової роботи робиться спроба проаналізувати проблеми втілення ідей про соціально-правову державу в сучасній Україні та спробувати підійти до визначення шляхів їх розв'язання. У підсумку роботи робиться спроба визначення перспектив законодавчого втілення та правового регулювання процесу становлення справжньої соціально-правової держави.
1. Теоретичні засади дослідження поняття соціально-правової держави та її особливостей
1.1 Історія правової думки про соціально правову державу
Поняття "соціальна держава" є плодом XX століття, тоді як поняття "правова держава" виникло раніше - у ХІХ столітті, хоча витоки того та іншого слід шукати у давнині. Уже вчені античності зверталися до пошуків принципів, форм і конструкцій узгодженої взаємодії влади і права. Символічним вираженням уявлень про державну владу, яка визнає право, тобто про справедливу державну владу став образ богині правосуддя з пов'язкою на очах, з мечем і терезами правосуддя. Він уособлює єднання сили і права: правопорядок, що охороняється богинею, рівною мірою обов'язковий для всіх. Образ правосуддя виражає зміст та ідею не тільки справедливого суду як спеціального органу, але й ідею справедливої, правової, державної влади.
Ідея правової держави належить німецькому філософу І. Канту (1762-1814), хоч саме словосполучення "правова держава" він не вживав. Воно звучить у нього як правовий державний устрій. Філософські засади ідеї правової держави І. Канта такі: панування закону в житті суспільства; зв'язаність держави з правом; обмежене втручання держави у сфери приватного життя; свобода кожного члена суспільства як людини; рівність одного з іншим як підданого держави; самостійність кожного члена суспільства як громадянина; наявність принципу розподілу влад як гаранта проти встановлення деспотії. Кант И. Сочинения. Т. 4. Ч.2. - стр. 233.
Монтеск'є пояснював установлення правової державності необхідністю свободи в цивільному товаристві. "Свобода є право робити усе, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що забороняється законами, то в нього не було би свободи, тому що теж саме могли б робити й інші громадяни". Монтескье Ш. Избранные сочинения. М., 1955. - (стр. 289) Таким чином, політична свобода в Монтеск'є означає встановлення законності і безпеки.
Однією з головних передумов формування соціально - правової держави справедливо називають наявність інститутів цивільного суспільства. Феномен цивільного суспільства хвилює людство достатнє давно. Ще Арістотель - засновник політичної науки - визначав державу "як сукупність громадян, як цивільне суспільство". Аристотель. Сочинения. - М.,1983. Теоретична думка і після Арістотеля довгий час не розділяла поняття "держава" і "суспільство", вважаючи їх тотожними. Подібний еклектизм був переборений, як тільки актуалізувалися дослідження проблем цивільного суспільства, як явища, відмінного від держави. Багато учених внесли свій посильний внесок у цю важливу теоретичну категорію, але усе-таки вирішальна заслуга належить тут одному з родоначальників німецької класичної філософії Г. - В. - Ф. Гегелю. Спираючи на праці своїх попередників, Гегель першим у німецькій філософії права вказав на те, що між особистістю і державою існує деяке суспільне середовище (суспільство), що має значення як для особистості, так і для держави. Цивільне суспільство, по Гегелю, являє собою опосередковану працею систему потреб, що спочиває на двох складових відношеннях власності і формальній рівності людей. У структуру цивільного суспільства входять родина, право, корпорації, релігія, культура, утворення і т.д. Гегель. Філософія права. М., 1990. (стр. 228)
Політичний аспект цивільного суспільства об'єктивно втілюється в категорії "правова держава". Ці соціальні інститути об'єктивно взаємозалежні і співвідносяться як зміст і форма. Правова держава можлива лише при наявності розвитого цивільного суспільства, і навпаки, цивільному суспільству притаманна правова форма володарювання, заснована на пануванні права (закону), поділі влади і реальному забезпеченні прав і воль людини.
У першій половині ХІХ століття німецькими вченими вперше був ужитий термін "правова держава". Створення юридично завершеного поняття "правова держава" пов'язують з ім'ям Р. Моля. У 1829 році він дав визначення правової держави як конституційної держави, яка повинна ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпечення судового захисту особи. Ідея правової держави охопила країни Західної Європи, Північної Америки, розвиваючись та постійно збагачуючись. У XX столітті, особливо після другої світової війни, ця теорія набула нових рис, пройшовши через період панування нацистського варіанту теорії "правової держави" у фашистській Німеччині і через період неприйняття в СРСР. Актуальними є ідеї правової держави з її напрацьованими в буржуазний час ціннісними елементами-ознаками: верховенство права, розподіл влади, недоторканність особи, гарантії прав і свобод людини і т. ін. Різноманітні аспекти правової держави активно досліджувались і у дореволюційній Росії та Україні. Однак після 1917 р. вчення про правову державу зводиться тут нанівець, оголошується шкідливим і на його зміну приходить теорія законності. Активізація досліджень в СРСР аспектів правової держави припадає на кінець 80-х і 90-х pоків. Треба зазначити, що в СРСР даний термін почав активно використовуватися після прийняття Конституції СРСР 1977 p., хоча при цьому йшлося про соціалістичну правову державу, головна ідея якої зводилася, насамперед до посилення ролі Конституції і закону та дотримання їх вимог у реальному житті. З розвитком демократичних процесів вказане привернуло увагу до гарантування прав і свобод громадян і, в першу чергу, права на участь у виборах, свободу слова, зборів тощо. Ідея правової держави в СРСР отримала могутній імпульс з, так званою, перебудовою у 1985 р. після XIX Всесоюзної партійної конференції. Однак вивчення її на новій методологічній і теоретичній основі на пострадянському просторі відбувається лише після демократизації політичного режиму. Утворення нових суверенних держав на терені колишнього СРСР призвело не тільки до активізації досліджень поняття, витоків, принципів правової держави, умов формування, а й до конституційно-правового визнання правової державності, закріплення її різноманітних аспектів. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (стр. 147-151): Підручник. - 2-е вид. - Харків: Консум, 2000. - С. 703
Однак, якщо у XIX ст.
