КУРСОВА РОБОТА

Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками

Вступ

Дослідження показують, що жінки за характеристикою скоєних злочинів все більше наближаються до чоловіків. Жінки все частіше беруть участь у здійсненні насильницьких та інших тяжких злочинів. Навіть кількість хуліганств в загальній масі злочинів, скоєних жінками, зросла в останнє десятиліття майже в 4 рази.

Насильницькі злочини раніше не були характерними для жінок і відбувалися ними в основному в сімейно-побутовій сфері. Однак з 90-х років минулого століття кількість жінок, які вчинили такі злочини, постійно зростає. Загальне число жінок-убивць зросла майже в 2,5 рази, і зараз жінкою є кожний тринадцятий вбивця. Безпосередньо жіночим злочином є вбивство матір'ю новонародженої дитини. В останні роки цей злочин (а їх щорічно реєструється близько 200) здійснює кожна двадцята жінка-вбивця.

До вбивств за способами і методами виконання близько умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю. Кількість виявлених жінок, винних у скоєнні цього злочину, в 2,7 рази перевищило число виявлених жінок-убивць. Беруть участь жінки і у вчиненні таких корисливо-насильницьких злочинів, як грабіж і розбій.

Тяжкі злочини проти особистості жінками відбуваються в основному в сфері сімейно-побутових відносин. При цьому жертвами найчастіше ставали чоловіки, співмешканці, діти й інші близькі родичі жінок. Основними мотивами цих злочинів є дозвіл тривалих сімейних конфліктів, прагнення вирватися з родини, іноді ревнощі, корисливість. Вбивство і катування дітей відбувається, як правило, на догоду співмешканцям, які перебувають у цивільному шлюбі. При здійсненні насильницьких злочинів відзначається підвищена агресивність і жорстокість жінок-злочинниць. [1]

Традиційно жіночим злочином є організація або утримання притонів для заняття проституцією. Кримінальна активність жінок відзначається при здійсненні і таких злочинів, як наклеп, образа, помилковий донос. Відзначено випадки співучасті жінки при здійсненні згвалтування.

Серед всіх скоєних жінками злочинів найбільшу частку становлять тяжкі злочини - 77,8%. Особливо тяжкі злочини складають 11,4%, злочини середньої тяжкості - 8,5%, менш тяжкі - 2,2%. [2]

Зближення показників злочинності жінок і чоловіків, в першу чергу її кількісних характеристик, зміна структури жіночої злочинності, її обтяження більш небезпечними злочинами пов'язано із зростанням безробіття, низькими доходами на кожного члена сім'ї, а також з виконанням невластивих для жінок соціальних ролей, наприклад підприємництва. Жінка-комерсант, жінка-бізнесмен схильна до скоєння податкових злочинів і різного роду шахрайств.

Зростання участі жінок у скоєнні групових злочинів (до 40% злочинів жінок), а також збільшення (до 10% від числа всіх злочинниць) кількості жінок-рецідівісток.

Залежність жіночої злочинності від алкоголізації та наркотизації жінок. Вчинення злочинів в останні роки частіше за все пов'язане з алкоголізацією і наркотизацией жінок. Із загального числа виявлених злочинниць приблизно 30 - 40% здійснюють кримінально карані діяння в стані сп'яніння. Всі великі масштаби приймають злочину жінок, пов'язані з використанням ними наркотичних та сильнодіючих препаратів. Ці злочини відбуваються жінками, які у стані наркотичного сп'яніння, або з метою збуту або придбання наркотиків і сильнодіючих лікарських препаратів. При цьому процес соціально-моральної деградації жінок значно більш інтенсивний, ніж у чоловіків.

Омолодження жіночої злочинності. В останні роки в країні відбулося значне омолодження жіночої злочинності. Спостерігається зростання жіночої злочинності і серед неповнолітніх. Судова практика знає випадки звірячих вбивств, скоєних групами дівчаток у віці 14 - 15 років. Проте вік більшості жінок-злочинниць все ж таки перевищує 35 років, що обумовлено специфікою умов, що детермінують жіночу злочинність. Найчастіше ця специфіка проявляється у сфері професійної діяльності жінок або в їх сімейних і родинних відносин. Професія і сім'я в життя жінки вторгається після 20 років, а до 30 - 35 років жінки все більше відчувають прояв їх деяких негативних чинників, що іноді детермінує їх злочинні прояви.

Сучасне кримінально-виконавче законодавство передбачає спеціальну регламентацію умов відбування покарання у вигляді позбавлення волі лише відносно деяких категорій засуджених жінок. У цілому, правовий статус жінки, засудженої до позбавлення волі, дуже незначно відрізняється від статусу чоловіка, засудженого до даного покаранню. Так, умови утримання у виправній колонії загального режиму (звичайні, полегшені і строгі) для засуджених жінок регламентовані нормами, що поширюються на всіх засуджених безвідносно їх статевої приналежності.

Існують лише окремі незначні норми, що покращують становище жінок, які відбувають позбавлення волі.

1. Види виправних установ для відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженими жінками

покарання жінка вагітний правовий

Засуджені до позбавлення волі містяться у виправних установах. Виправні заклади є частина кримінально-виконавчої системи Міністерства юстиції України. Ці установи виконують покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі. Вони включають виправні колонії, виховні колонії, тюрми, лікувальні виправні установи. Слідчі ізолятори виконують функції виправних установ щодо засуджених, залишених для виконання робіт з господарського обслуговування.

Основним видом виправних установ є виправні колонії, в яких утримуються особи, які досягли 18 років. Вид виправної установи визначається судом. У кримінально-виконавчій системі для жінок існують наступні види виправних колоній:

1. Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

2. Колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання;

3. Колонії середнього рівня безпеки для вперше засуджених до позбавлення волі;

4. Колонії середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених до позбавлення волі;

Окрім цього, у колоніях мінімального із загальними умовами тримання та середнього рівнів безпеки можуть бути створені ізольовані дільниці слідчих ізоляторів та дільниці соціальної реабілітації.

У колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися ізольовані сектори середнього рівня безпеки. У колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися ізольовані сектори максимального рівня безпеки. При виправних центрах можуть створюватися сектори мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.

Загальні вимоги щодо обладнання установ виконання покарань

Виправні колонії, виправні центри, виховні колонії та арештні доми будуються за типовими проектами.

Територія виправних та виховних колоній розмежовується на структурні дільниці, які ізолюються одна від одної.

У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.

У виправних та виховних колоніях виділяються дві ізольовані зони: житлова - для проживання засуджених; виробнича - для роботи засуджених.

Дільниці ресоціалізації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки (з триманням у звичайних жилих приміщеннях) для тримання засуджених чоловіків, поділяються на локальні, ізольовані один від одного сектори.

У житловій зоні розміщуються гуртожитки, їдальня, ларьок, клуб, бібліотека, кімната психоемоційного розвантаження, приміщення для загальноосвітнього навчання, приміщення для проведення духовної роботи та здійснення релігійних обрядів, медична частина із стаціонаром та інфекційним ізолятором, лазня з пральнею і дезкамерою та сушильнею, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, камери схову особистих речей повсякденного користування, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника колонії, його заступників, персоналу відділу нагляду і безпеки, оперативної та соціально-психологічної служб, кімната для приймання засуджених.

Територія виробничої зони виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки в обов'язковому порядку локалізується з метою виключення вільного переміщення засуджених між виробничими дільницями.

На території виправної колонії ізольовано обладнується будівля з ПКТ (приміщення камерного типу) і ДІЗО (дисциплінарним ізолятором) з камерами для праці та двориками для прогулянок засуджених, а в житловій зоні виховної колонії - тільки приміщення ДІЗО та дворики для прогулянок засуджених.

Житлова зона від виробничої, а також ПКТ та ДІЗО відокремлюються від інших споруд коридорами, які проглядаються.

Між суміжними житловою та виробничою зонами обладнуються КПП (контрольно-пропускний пункт) для пропуску засуджених з однієї зони в іншу, а при необхідності - приміщення для обшуку та переодягання засуджених.

У будинку, де розташований КПП по пропуску персоналу на територію колонії, обладнуються кімнати для проведення короткострокових та тривалих побачень, кімнати для приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

Приміщення ЧПНУ (чергового помічника начальника установи), його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі житлової та виробничої зон з таким розрахунком, щоб була змога вільно оглядати територію колонії.

За межами колонії розташовуються службові кабінети керівництва та служб установи, склади продовольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, лаків, фарб та хімічних речовин, овочесховища, гаражі, аптеки, приміщення для мешкання та очікування родичів засуджених, які прибули на побачення.

2. Особливості умов порядку виконання та відбування покарання у виправних установах для засуджених жінок

Відповідно до ст. 18 КВК України жінки відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з загальними або полегшеними умовами тримання і колоніях середнього рівня безпеки. Станом на 2004 рік у них трималося понад 9,5 тисячі жінок, засуджених до позбавлення волі.

У колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання направляються жінки, засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.