Разом з тим не потребують доказування преюди- ційні факти, які уже встановлені судом в його рішеннях, постановах чи вироках, які набрали законної сили. При цьому через доказування відбувається систематизація доказів з розставленням їх судом у такій логічній послідовності, щоб кожен інформаційний зміст першого доказу мав продовження в іншій змістовності послідуючого доказу.

Висновки

Таким чином, суд пізнає доказову інформацію через засоби доказування. У зв'язку з цим поняття доказів, а в свою чергу і доказування в справах окремого провадження носить двоякий характер. З одного боку, це пізнання окремих фактів і обставин як відокремлено, так і в цілому, що характеризує, з одного боку, логічно-розумову діяльність як заявників, так і суду, а з іншого, їхню процесуальну діяльність, яка створює собою процедуру у вигляді судових засідань обумовлену нормами Цивільного процесуального кодексу. Враховуючи той факт, що на сьогодні усі процесуальні кодекси дають однакове поняття доказів як будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (ст. 57 ЦПК, 33 ГПК, 69 КАС України), то можна говорити про уніфікаційний підхід законодавця до цього надзвичайно дискусійного поняття, до якого неодноразово зверталися у своїх підручниках з цивільного процесу та монографіях М.К. Треушніков, А.Ф. Клейман, М.Д. Авдюков, М.Й. Штефан, В.В. Комаров, І.В. Решетнікова, В.В. Ярков, С.Я. Фурса, М.М. Ясинок та інші. Таким чином, на сьогодні ми поступово приходимо до висновку, що докази - це не просто будь-які фактичні дані, а інформація, яку містять у собі засоби доказування і яку на свій страх і ризик формують заявники, спрямовуючи її до суду, а суд отримує, пізнає та оцінює таку інформацію у межах судового засідання. Фактичні ж дані не мають ніякого значення, якщо вони не містять інформації чи така інформація є не відомою, чи її неможливо отримати, або вона не є належною чи відносною. При цьому така інформація набуває статусу доказової лише тоді, коли її прийнято судом і досліджено у судовому засіданні.

Список використаних джерел

1. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 20.03.2014 року у справі № 605/153/14-ц [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3783343.

2. Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 09.10.2012 року у справі № 2-0323/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27040257.

3. Ясинок М.М. Особливості окремого провадження у цивільному процесуальному праві України : монографія / М.М. Ясинок. - Київ : Вид-во «Правова єдність», 2014. - 352 с.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995.

5. Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України / В.В. Комаров. - Харків, 1999. - 592 с.

6. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16.04.2014 року у справі № 443/466/14-ц [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38351959.

7. Сімейний кодекс України. - Суми : ТОВ «ВВП Ноті», 2013. - 80 с.

8. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2014 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. 2015. - № 7. - С. 14-29.

9. Ясинок М.М. Актуальні питання прикладної цивілістики у сфері складання процесуальних документів : науково- практичний посібник / М.М. Ясинок. - К. : Вид-во «Правова єдність», 2015. - 814 с.