Діти, народжені під час роздільного проживання подружжя («відлучення від ложа і столу» (“mensa et thoro", уважалися позашлюбними, якщо не було доведено, що чоловік мав «доступ» до дружини й не заперечив цього. Якщо чоловік був похилого віку, його батьківство могло бути також поставлене під сумнів [1].

Як зазначив В. Блекстон, закони Англії не зобов'язували батька позашлюбної дитини її утримувати. Чоловік не мав права одружуватися на своїх сестрі чи доньці, які були позашлюбними. Якщо жінка в суді під присягою вказувала на конкретного чоловіка як на батька дитини, суд мав викликати цього чоловіка, щоб він визнав або заперечив батьківство. Якщо батьківство встановили, суд повинен мав зобов'язати чоловіка утримувати дитину. Якщо чоловік довів, що «не був» із матір'ю дитини, або якщо в цієї жінки трапився викидень, коли вона була вагітна дійсно їхньою спільною дитиною, чи перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, він звільнявся від зобов'язань щодо дитини [і]

Якщо «передбачуваний» батько дитини чи її мати покинули місце постійного проживання, переховуючись від виконання обов'язків щодо неї, суд мав конфіскувати їхнє майно, щоб забезпечити її утримання [1]. В. Блекстон критикував закони Англії, які не містили норму про примусовий допит жінки, яка народила позашлюбну дитину, щодо того, хто був її батьком. Якщо це приховувалось, від цього страждали сама жінка й дитина, а чоловік уникав зобов'язань [1]. Однак на практиці суди вимагали від жінок, які народили позашлюбних дітей, указувати на їхніх батьків, щоб притягти їх до відповідальності й зобов'язати утримувати дітей. Заможні чоловіки здебільшого могли зігнорувати такі судові розгляди або сплатити мінімальні штрафи. У бідних чоловіків могли конфіскувати власність або засудити їх до позбавлення волі.

Щоб уникнути таких «принизливих» судових розглядів, на яких незаміжніх жінок допитували щодо батьківства дітей, вони переїжджали до іншої місцевості [9, с. 198]. Згідно із законом, закононароджена дитина мала проживати в парафії свого батька, а позашлюбна дитина - у парафії матері, оскільки батька вона не мала. Якщо жінка, яка мала позашлюбну дитину і, підробивши судове рішенням чи як бродяга, оселилася в парафії, до якої вона не належала, дитина мала бути передана в парафію, звідки була незаконно переміщена чи до якої належала її мати [1].

В. Блекстон зазначив, що правовий статус позашлюбної дитини був обмежений. Ця дитина мала статус “filius nullius" («не син») або “filius populi" («син людей»). Якщо позашлюбна дитина отримувала прізвище батька, вона не мала права спадкувати його майно та майно родичів батька [1]. Хоча ще в 1576 р. в Англії був прийнятий закон Єлизавети про опіку над бідними, згідно з яким батько позашлюбної дитини мав її утримувати, але закон не зобов'язував його прийняти її у свою сім'ю [9, с. 198].

Позашлюбна дитина не мала права набути духовного сану, хоча В. Блекстон уважав цю доктрину застарілою, оскільки в цьому разі не було відмінностей (у статусі) між позашлюбною й законно народженою дитиною. Проте позашлюбна дитина, як зазначалось, не мала права спадку- вати. Це правило діяло для того, що «захистити безневинне потомство (закононароджених дітей) від злочинів батька». Зважаючи на це, позашлюбна дитина могла набути право спадкува-ти майно батька тільки на підставі нормативного акта парламенту, але не інакше [1]. Тобто, суди не повинні були створювати такі судові прецеденти, які обмежували спадкові права дітей, народжених у шлюбі.

Висновки. Оскільки В. Блекстон систематизував і проаналізував чинне англійське право XVIII ст., на основі дослідження його праці «Коментарі за законами Англії» були встановлені особливості правового статусу дитини цього періоду, невід'ємними елементами якого були сукупність прав і обов'язків щодо них їхніх батьків. Особливості статусу дитини зумовлювались тим, чи законно народженою вона була, а також соціальним і матеріальним становищем її батька, якщо вона була народжена у шлюбі. Отже, можна зробити висновок, що, по-перше, крім мінімальних батьківських обов'язків (утримання, захист, освіта, яка відповідала статусу), особи високого соціального становища повинні були мати більший обсяг обов'язків, які входили в цю «тріаду». Разом із тим, зважаючи на високе соціальне становище чоловіка, держава фактично не втручалася в сімейні відносини, зокрема щодо неналежного виконання батьківських обов'язків. По-друге, у тогочасній Англії діяли досить упереджені уявлення про неналежний статус позашлюбних дітей, які на сучасному етапі суперечать положенням низки міжнародних актів про права дитини, передусім Конвенції про правове становище позашлюбних дітей 1975 р., Конвенції про права дитини 1989 р. Власне їх прийняття було зумовлене дією теорій, які виникли в окремих державах ще в епоху стародавніх часів, в інших - в епоху феодалізму, продовжували бути незмінними фактично до ухвалення цих міжнародних актів. Такий стан речей пояснювався необхідністю законодавчо забезпечити моральність населення та запобігти випадкам можливих безпідставних судових позовів у справах про спадщину. Щодо актуального й на сучасному етапі варто вказати про фактично незмінне розуміння зобов'язань особи щодо своїх батьків, що свідчить перенесення на дорослих дітей таких у минулому обов'язків, які повинні були виконувати їхні батьки, як утримання й захист.

Література

1. Blackstone W. Commentaries on the Laws of England / W. Blackstone [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// lonang.com/library/reference/blackstone-commentaries-law- england/.

2. William Blackstone. New Word Encyclopedia [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. newworldencyclopedia.org/entry/William_Blackstone.

3. Family Law Reform Act of 1969 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1969/46.

4. Illegitimacy. Justia US Law [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lawjustia.com/constitution/us/amendment- 14/90-illegitimacy. html

5. Зенин И.А. Гражданское и торговое право зарубежных стран : [учебное пособие] / И.А. Зенин. - М., 2009.

6. Маслов М.Ю. Трактат Уильяма Блэкстона «Комментарии к законам Англии» и доктрина прецедента в Англии во второй половине XVIII в. / М.Ю. Маслов // История государства и права. - 2009. - № 17. - С. 44.

7. Бернам У Правовая система США / У Бернам ; пер. с англ. - 3-й вып. - М., 2006.

8. Підопригора О.А. Римське право : [підручник] / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. - 2-ге вид. - К. : Юрінком Інтер, 2009.

9. Grossberg M. Government the hearth: Law and the family in nineteenth-century America / M. Grossberg. - The University of the North Carolina Press, 1985.