особливості третейського розгляду цивільних та господарських справ

Котвяковський Ю.О., старший викладач кафедри правосуддя

Сумський національний аграрний університет

Стаття присвячена дослідженню правової природи та характерних особливостей і проблемних питань щодо розгляду майнових спорів системою третейських судів України. Відповідно до цього автором проведено порівняльний аналіз основних стадій третейського розгляду та стадій розгляду цивільних та господарських справ державними судами. На цій основі проаналізовано проблемні питання, пов'язані з укладанням третейської угоди, обмеженням компетенції третейського суду, формуванням персонального складу третейських суддів та особливостей доказування в третейському судочинстві.

Ключові слова: третейський суд, третейська угода, регламент третейського суду, докази, третейське рішення.

Статья посвящена исследованию правовой природы и характерных особенностей и проблемных вопросов рассмотрения имущественных споров системой третейских судов Украины. В соответствии с этим автором проведен сравнительный анализ основных стадий третейского разбирательства и стадий рассмотрения гражданских и хозяйственных дел государственными судами. На этой основе проанализированы проблемные вопросы, связанные с заключением третейского соглашения, ограничением компетенции третейского суда, формированием персонального состава третейских судей и особенностей доказывания в третейском судопроизводстве.

Ключевые слова: третейский суд, третейское соглашение, регламент третейского суда, доказательства, третейское решение.

Kotviakovskyi Yu.O. ARBITRATION FEATURES OF CIVIL AND COMMERCIAL CASES The article investigates the legal nature and characteristics of the issues concerning of property disputes through the arbitration system of Ukraine. Accordingly the author performed the comparative analysis of the main arbitration, civil and commercial affairs stages by state courts. Based on this analysis the issues of the arbitration agreement, limited jurisdiction of arbitration, staffing of arbitrators and proof features of arbitration proceeding were analyzed.

Key words: arbitration, arbitration agreement, arbitration rules of court, evidence, arbitration decision.

третейський суд україна майновий

Постановка проблеми

Ефективність функціонування сучасного цивільного обороту залежить не лише від його досконалого правового регулювання, а й від створення ефективного механізму захисту прав та охоронюваних законом інтересів як фізичних, так і юридичних осіб.

Безумовно, основний тягар такого захисту покладено на державну систему судів. Водночас практика показує, що значна частина таких справ могла б бути успішно розглянута без втручання в майнові правовідносини державних судів. Такою структурою, яка змогла б на основі виключної демократичності, оперативності, простоти процесуальних процедур розглянути цивільні і господарські справи, є система третейських судів, які історично мали і мають місце в Україні. При цьому третейські суди жодним чином не конкурують із державною системою судів. їх функція полягає у забезпеченні оперативного розгляду майнових спорів на засадах компромісу.

Не дивлячись на здавалося б привабливість третейського порядку вирішення цивільних та господарських спорів, де предметом спору є майно, третейське судочинство так і не отримало на сьогодні свого широкого розповсюдження в Україні, що, з одного боку, свідчить про недовіру людей до такої форми розгляду спорів, а з іншого - про недосконалість нормативної бази та відсутність підготовлених кадрів.

Стан дослідження. Проблеми третейського судочинства були предметом наукових досліджень Ю.Д. Притики, С.О. Юлдашева, В.В. Комарова, М.М. Ясинка, О.Ю. Скворцова, О.М. Циганової , С.А. Курочкіна, О.І. Зайцева, М.О. Попова, О.О. Виноградової, В.О. Гавриленка, Г.В. Севастьянова, Р.М. Гімазова, С.Ж. Солових, Р. Давида та інших.

Метою статті є дослідження особливостей процедури третейського розгляду цивільних і господарських справ та з'ясування її характерних ознак з формуванням на цій основі пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання третейського розгляду майнових спорів.

Виклад основного матеріалу

Третейський суд - це недержавний, незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (ст. 2 Закону України «Про третейський суд»).

Отже, третейські суди не є частиною судової системи України, оскільки, відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно державними судами, у зв'язку з цим делегування функцій судів та привласнення їх функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Одночасно ст. 55 Конституції передбачає право кожної особи захищати свої права і свободи від порушень будь-якими не забороненими законом засобами, що дозволяє говорити про конституційні засади функціонування третейського судочинства.

Таким чином, третейське судочинство є узаконеним провадженням. Водночас це не означає того, що його правова природа не є дискусійною. Предмет таких наукових дискусій полягає в різних теоретичних підходах не лише до природи самого третейського судочинства, ай до процедури третейського розгляду як цивільних, так і господарських справ. Саме на цій основі пропонуються пропозиції щодо удосконалення нормативної бази, яка регулює такі правовідносини.

Так, вчені-процесуалісти звертають увагу на ряд теоретичних напрямів, які визначають природу третейського судочинства. Серед таких напрямів доречно було б відзначити: договірний, процесуальний, концесуальний та змішаний.

Найбільш змістовною, на наш погляд, є змішана теорія третейського судочинства, оскільки третейська угода, з одного боку, являє собою процесуальний документ, який відіграє по суті роль персоніфікованого процесуального кодексу для конкретної справи, а з іншого - є приватноправовою домовленістю сторін щодо порядку розгляду їх майнового спору, яка безумовно має процесуальні наслідки у вигляді рішення третейського суду.

Правовою основою створення третейського суду є Закон України «Про третейський суд». Але цей Закон є лише правом до дій. Змістом же дій, з одного боку, є прийнятність змісту третейської угоди для сторін, а з іншого - її підписання, що придає такій угоді офіційності та персоніфікованої строковості, оскільки така угода має місце лише на час розгляду третейським судом конкретної справи. У зв'язку з цим слід зауважити, що ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено укладення третейської угоди у письмовій формі. При цьому у ст. 28 зазначено, що правила третейського розгляду ad hoc визначаються Законом України «Про третейські суди» та третейською угодою. Таким чином, у разі відсутності домовленості сторін з цього питання потрібно застосовувати положення Закону, при цьому суд ad hoc може визначити власні правила, але такі правила не повинні суперечити загальним засадам третейського судочинства.

У такому разі досить суперечливою є ситуація, коли просте третейське застереження у договорі надає третейському суду ad hoc повноважень не лише щодо вирішення спору, а й щодо визначення процедури такого розгляду. В цій частині обґрунтованою видається думка В.П. Козирєвої та А.П. Гаврилішина щодо підпорядкування процедури розгляду спору у третейському суді ad hoc правилам, визначеним у Регламенті постійно діючого третейського суду, шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про третейські суди» [1, с. 70]. Такі зміни, разом із законодавчим визначенням критеріїв вибору відповідного Регламенту постійно діючого третейського суду, сприяли б вдосконаленню процедури третейського розгляду.

Другий спосіб передбачає утворення постійно діючих третейських судів. Така можливість є доречною, наприклад, щодо утворення постійно діючих третейських судів при фондових та товарних біржах, торгово-промислових палатах, об'єднаннях підприємців, банках, які самостійно створюють їх шляхом прийняття відповідних рішень.

Безумовно, кожен постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації із затвердженням переліку третейських суддів, Положення про постійно діючий третейський суд та його Регламент, що безпосередньо і передбачається ст. 9 Закону України «Про третейський суд». При цьому вся процедура третейського розгляду цивільних і господарських справ детально регулюється Регламентом постійно діючого третейського суду. Цей документ є невід'ємною частиною третейської угоди, оскільки він забезпечує чітку визначеність всіх правил третейського судочинства.

Особливості третейського судочинства найкраще розглянути через призму стадій третейського судочинства. Потрібно зауважити, що такі ж стадії є характерними і для цивільного та господарського правосуддя. Це обумовлено, насамперед, структурою процесу, закріпленого в нормах Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та Господарського процесуального кодексу України та процесуальними принципами, на яких таке законодавство ґрунтується. Звісно, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не відкривши провадження у справі, попередньо не встановивши правові позиції сторін з приводу спірних правовідносин, не дослідивши докази тощо.

Третейський розгляд справ має аналогічні підходи щодо процесуальної логістики розгляду як цивільних, так і господарських справ, оскільки йому, як і державним судам, притаманні стадії: подання позову, підготовка справи до розгляду, судовий розгляд та постановлен- ня рішення. Водночас зміст кожної такої стадії все ж не є ідентичним змісту стадій державного судочинства в сфері цивільного та господарського правосуддя, що зумовлено особливістю третейського розгляду. Так, позов до третейського суду подається у письмовій формі, не кожною особою, як це має місце в ЦПК України, а лише тією, яка є стороною третейської угоди та з приводу спору, передбаченого договором чи угодою.

На відміну від ЦПК України, який передбачає лише право відповідача на подання заперечення щодо позову (ст. 123 ЦПК України), ст. 36 Закону України «Про третейські суди» вже зобов'язує відповідача до надання письмового відзиву на позов із зазначенням мотивів відхилення позовних вимог і доказів, що їх підтверджують, у передбачений регламентом чи третейською угодою строк.

Приймаючи справу до розгляду, третейський суд одночасно повинен вирішити питання щодо наявності в нього компетенції для вирішення такого спору. В цій частині Ю.Д. Притика виділяє три головні критерії підвідомчості справ третейському суду: 1) характер спірних правовідносин; 2) суб'єктний склад сторін спору; 3) наявність угоди між сторонами спору [2, с. 224]. При цьому науковець акцентує увагу на «приватноправовому» характері спірних правовідносин. [2, с. 226]. Такої ж думки притримується і О.Ю. Скворцов, називаючи поняття компетенції «арбітрабельністю» спору. Він вважає, що такі спори завжди повинні витікати із сфери приватного права [3, с. 398].

Відповідно до ст. 6 «Про третейські суди» третейські суди розглядають будь-які спори, що виникають з цивільних та господарських правовідносин. Водночас із сфери третейського розгляду вилучено значну частину спорів, які, зокрема, пов'язані з державною таємницею, сімейними та трудовими правовідносинами тощо.