ВСТУП

Формування певних уявлень суспільства щодо соціального захисту населення, зокрема людей похилого віку, інвалідів, громадян пільгових категорій, потребує особливої турботи та допомоги з боку держави. Основними складовими державної політики є гарантування громадянам України прав на соціальний захист, посилення матеріальної підтримки найбільш соціально незахищених верств населення та своєчасного надання їм адресної допомоги.

Останнім часом знижується життєвий рівень більшої частини населення, відбувається розшарування суспільства за рівнем доходів, зростає безробіття, втрачаються стимули до продуктивної праці, погіршується демографічна ситуація.

Всі ці зміни відбуваються не просто так. Населення, розуміючи, що їх життєвий рівень з кожним новим законом, постановою, указом буде знижуватись, відмовляється працювати на користь держави; громадяни шукають дохід в інших країнах або ступають на шлях злочинності. Постає питання: чому це відбувається і як це змінити?

Я вважаю, що велика частка нашого сьогодні діючого законодавства побудована на чому завгодно, але тільки не на правових принципах. І в цьому є загальна проблема наших законотворців. Адже не просто так кожну дисципліну, кожну галузь права починають вивчати із її керівних засад, предмету, методу і, найголовніше, принципів.

Принципи права визначають шляхи вдосконалення правових норм і є тим самим керівними ідеями для законодавця. Вони - своєрідна сполучна ланка між основними закономірностями розвитку й функціонування суспільства та правовою системою. Завдяки принципам права система адаптується до найважливіших інтересів і потреб людини та суспільства, стає сумісною з ним.

Відомо, що право як загально соціальне явище виникає та існує незалежно від держави. Воно формується всіма соціальними інститутами громадянського суспільства, виникає на засадах безпосередньої взаємодії суб'єктів і існує у вигляді найбільш зрозумілих принципів правового порядку регулювання суспільних відносин. Тобто це таке право, яке безпосередньо утворює саме суспільство. Воно зумовлене природною свідомістю людей, їх життєвими потребами. Лише з появою держави виникає юридичне право у надрах уже існуючого загальносоціального права. Тому вважається, що принципи юридичного (позитивного) права необхідно шукати не в ідеологічних категоріях, а виводити безпосередньо з правової матерії. Відомий теоретик трудового права Р.З. Лівшиць зазначив, що «принципи права охоплюють усю правову матерію - і ідеї, і норми, і відносини - та надають їй логічності, послідовності, збалансованості. У принципах права ніби синтезується світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Принципи - це свого роду «сухий залишок» найбагатшої правової матерії, її суть, звільнена від конкретики. Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні права» Лившиц Р.З. Теория права. - М., 1994. - С. 195-196.. Отже, юридичне право не може суттєво відступати від усталених і апробованих постулатів загальносоціального права. Зрештою, більшість з них держава закріплює у нормативних актах і вони продовжують свою регулятивну функцію вже як юридичне право.

«Принципи загальносоціального права, - наголошує А.М. Колодій, - передаються юридичному праву, тому що законодавець не може не враховувати думки суспільства і тому що ця думка акумулюється насамперед у цих принципах - особливо це стосується демократичного (громадянського) суспільства» Колодій А.М. Принципи права україни. - К., 1998. - С. 42..

Система чинного юридичного права повинна своїм змістовним нормативним наповненням чітко відповідати конкретним принципам права. Якщо через якісь об'єктивні обставини ті чи інші принципи права припиняють своє існування, то норми права, інститути або галузі, які на них опиралися, зазвичай втрачають свої регулятивні властивості. Так само, якщо певні правові акти розроблено і прийнято законодавцем без урахування вимог принципів права, то вони не забезпечуватимуть ефективного регулювання суспільних відносин і їх, зрештою, потрібно буде або скасувати, або вдосконалювати.

Саме тому я вважаю, що тема моєї курсової роботи є важливою і потребує детального вивчання і застосування на практиці при складанні нових законопроектів, які стосуються не тільки соціального забезпечення, але й усіх інших галузей права.

I. Загальна характеристика галузевих та внутрігалузевих принципів права соціального забезпечення

Правові ідеї і тенденції можуть вважатися основними принципами права соціального забезпечення лише тоді, коли вони відповідають певним вимогам. Це повинні бути саме такі правові ідеї, що спрямовані на регулювання суспільних відносин в сфері соціального забезпечення. Вони мають відображати принципи політики держави в галузі регулювання поведінки учасників у цих суспільних відносинах. При цьому кожна правова ідея повинна проявлятися у законодавстві про соціальне забезпечення таким чином, щоб бути закріпленою в конкретній правовій нормі безпосередньо або побічно.

Принципи права соціального забезпечення в загальному вигляді не сформульовані ні в Конституції України, ні в законодавстві про соціальне забезпечення. Але вони можуть бути виведені з аналізу і встановлення загальних, найбільш суттєвих рис фактичного змісту сукупності норм права соціального забезпечення. Вони являють собою об'єктивні закономірності в соціальному забезпеченні і проходять через всю систему соціального забезпечення, відображуючи закономірності економічного розвитку держави і головні цілі економічної політики. Так ч. 3 ст. 46 Конституції України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Під прожитковим мінімумом розуміється вартісна величина, достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і мінімальних послуг, необхідних для задоволення основних соціальних потреб особи. Але на сьогодні відповідним чинним законодавством, в силу причин, зазвичай, економічного характеру, передбачені розміри більшості пенсій і соціальних допомог значно менші від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Разом з тим з боку держави постійно вживаються відповідні заходи щодо підвищення розмірів пенсій та допомог. Лавріненко О.В. Трудове право та право соціального забезпечення: навчально-методичні матеріали. -

Д.: «Вебер», 2007. - С. 448.

Визначення правових принципів має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Для права соціального забезпечення теоретичне значення правових принципів полягає в тому, що вони дають можливість порівняти право різних країн, а також право однієї країни на різних історичних етапах. Наприклад, для порівняння можна навести деякі системи принципів права соціального забезпечення, які були сформульовані за часів колишнього Радянського Союзу в період адміністративно-планової економіки, на основі старої бюджетно-розподільчої моделі соціальної політики за панування виключно класового підходу, заідеологізованих поглядів на принципи права, та системи принципів права соціального забезпечення, що розроблені в юридичній літературі за часів самостійності України в період переходу до економічних ринкових відносин та реформування державної системи соціального забезпечення. В юридичній літературі з права соціального забезпечення наводяться різні системи принципів. Так, О.Д. Зайкін, пропонує свою систему галузевих принципів:

1) поширення соціального забезпечення на всіх громадян;

2) багатоманітність форм і видів соціального забезпечення громадян;

3) здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;

4) єдність і диференціація соціального забезпечення громадян;

6) участь трудящих в організації права на соціальне забезпечення;

7) стимулювання трудової діяльності інвалідів і престарілих;

8) охорона права громадян на соціальне забезпечення. Зайкін О.Д. Советское право социального обеспечения. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - С. 55.

В.С. Андреев до галузевих принципів права соціального забезпечення відносить:

1) принцип усеосяжності соціального забезпечення;

2) принцип усебічності й багатоманітності його видів;

3) принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;

4) принцип забезпечення у високих розмірах, які відповідають рівневі задоволення потреб громадян, що склався на даному етапі розвитку суспільства;

5) принцип здійснення забезпечення самими трудящими через органи державного управління і громадські організації. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учеб. Пособие. - М.: Юрид. лит., 1987. - С. 60.

С.М. Синчук та В.Я. Буряк пропонують таку систему галузевих принципів:

1) поширення права соціального забезпечення на всіх громадян незалежно від громадянства, форми та виду суспільно-корисної діяльності;

2) здійснення забезпечення на рівні не нижче встановленого у державі соціальних стандартів;

3) здійснення забезпечення у випадку настання соціального ризику. Універсальність соціального забезпечення;

4) державна гарантованість права на соціальне забезпечення;

5) принцип справедливості та неупередженості;

6) принцип поєднання солідарної та індивідуальної відповідальності;

7) диференціація умов та обсягів соціального забезпечення;

8) принцип ефективності. Адресний характер соціального забезпечення. Синчук С.М., Буряк В.Я. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - С. 15.

З наведеного не важко помітити, що скільки вчених стільки і думок. У своїй курсовій роботі я буду характеризувати найбільш важливі, на мою думку, галузеві принципи права соціального забезпечення.

Внутрігалузеві принципи покладені в основу побудови певного інституту права, визначають його особливості. Тимченко С.М. Правознавство: Навчальний посібник. - 2-ге вид., стер. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - с. 48. Внутрігалузеві принципи права соціального забезпечення поділяються на принципи пенсійного права, принципи допомогового права та принципи соціально-обслуговувального права.

II. Зміст галузевих принципів права соціального забезпечення